Легка зброя — важкі наслідки

ПРОТЯГОМ десятиріч розмови про контроль за обігом зброї зосереджувалися на ядерному питанні. І не дивно, адже лише одна атомна бомба може знищити ціле місто. Однак, на відміну від менш потужних бойових засобів, ці вкрай нищівні знаряддя не застосовують у війнах вже понад 50 років.

Відомий воєнний історик Джон Кіґан пише: «Після 9 серпня 1945 року ні одна людина не загинула від ядерної зброї. А 50 000 000 осіб, які загинули на війні після цієї дати, переважно були вбиті дешевою зброєю масового виробництва, патронами малого калібру, що коштують трохи більше за радіоприймач і батарейки на сухих гальванічних елементах, котрі з’явилися у світі в той самий час. Дешева зброя майже не завдає клопотів у високорозвинених країнах, за винятком окремих місцевостей, де процвітає наркобізнес та політичний терор. Тому жителі багатих держав неохоче визнають те, скільки біди принесло застосування цих бойових знарядь».

Точна кількість ручної вогнепальної та легкої зброї, що є в обігу, невідома, однак фахівці підрахували, що зараз у світі налічується приблизно 500 мільйонів одиниць вогнепальної зброї військового зразка. До того ж безліч осіб володіють гвинтівками та пістолетами цивільного зразка. Також щороку виробляють нові бойові засоби й наповнюють ними ринок.

 Найпопулярніша зброя

Чому в сучасних збройних сутичках застосовують переважно ручну вогнепальну зброю? Частково це спричинено вбогістю. Упродовж 1990-х років більшість воєнних дій точилися в бідних країнах — надто бідних, щоб придбати складну бойову техніку. Ручна вогнепальна та легка зброя відносно дешева. Приміром, за 50 мільйонів доларів — приблизно стільки коштує один сучасний реактивний винищувач — можна придбати 200 000 автоматів.

Інколи ці види озброєння обходяться ще дешевше. Коли скорочується чисельність військового персоналу армії, велику кількість зайвої зброї просто віддають, або ж її переміщають з одного місця воєнних дій до іншого. У деяких країнах стільки автоматів, що їх можна придбати всього за шість доларів, або в обмін на козу, курча, мішок поношеного одягу.

Опріч низької ціни й легкого доступу, є ще інші причини, чому така зброя настільки поширена. Вона — високоефективна. З одного скорострільного автомата за хвилину можна зробити сотні пострілів. Це знаряддя теж нескладне в користуванні, і його легко утримувати. Розбирати та збирати автомат може навіть десятирічна дитина. Вона також швидко вчиться, як націлювати його в натовп та стріляти.

Ця зброя дуже розповсюджена ще через те, що є міцною і служить чимало років. Наприклад, з автоматів АК-47 та М-16, які використовували ще під час війни у В’єтнамі, калічать людей і в сьогоденних сутичках. В Африці декотрі солдати тримають у руках гвинтівки, виготовлені ще за часів Першої світової війни. Крім того, таке військове спорядження легко перевозити й переховувати. З допомогою одного коня можна забезпечити дюжиною автоматів воєнізоване угруповання, розташоване глибоко в джунглях чи на віддаленій горі. А з колоною таких коней без проблем вдасться озброїти невелику армію.

Зброя, наркотики й діаманти

Усесвітня торгівля зброєю — справа заплутана. Величезна кількість бойових знарядь переходить з держави в державу законно. По закінченні «холодної війни», у зв’язку зі скороченням армії, уряди як східних, так і західних країн віддавали або продавали зайве оснащення дружнім країнам та союзникам. За словами однієї письменниці, працівниці Інституту з досліджень проблем миру (Осло, Норвегія), з 1995 року лише США віддали понад  300 000 гвинтівок, пістолетів, станкових кулеметів та гранатометів. Це обґрунтовують тим, що вигідніше просто позбутися зброї, ніж провести роззброєння чи зберігати й охороняти її. За приблизними підрахунками певних коментаторів, імовірно, щороку через державні кордони легально перевозять легку та ручну вогнепальну зброю на суму трьох мільярдів доларів.

Проте незаконна торгівля може бути куди масштабнішою. Нелегальну бойову техніку не дарують, її доводиться купувати. Під час деяких воєн в Африці воєнізовані угруповання придбали зброю на сотні мільйонів доларів, але не за гроші, а за діаманти, котрими заволоділи в алмазодобувних районах. Газета «Нью-Йорк таймс» зазначає: «У країнах з корумпованим урядом повстанці не знають жалю, а на кордонах немає належного контролю... Ці блискучі камінці принесли з собою рабство, душогубства, поділення, масову бездомність та цілковитий економічний крах». Хіба ж не парадоксально, що дорогоцінності, котрі отримали в обмін на зброю, згодом, мабуть, продаватимуть у вишуканих ювелірних крамничках як коштовні символи невмирущого кохання!

Зброя теж пов’язана з незаконною торгівлею наркотиками. Злочинні організації зазвичай перевозять контрабандою наркотики та обмінюють їх на військове спорядження. Отож, воно стало майже основною «валютою», за яку купують наркотики.

Коли війна затихає

Після закінчення війни зброя часто потрапляє до рук злочинців. Подивімося, що сталось в одній з південноафриканських країн, де політичні заворушення переросли в насилля з боку звичайних злочинців. У конфлікті на політичному ґрунті всього лиш за три роки загинуло біля 10 000 осіб. Коли він закінчився, почала процвітати злочинність. Суперництво між водіями таксі спричинило «війну таксистів», під час якої наймали головорізів, щоб ті вбивали пасажирів та шоферів конкуруючих таксомоторних парків. Дедалі частіше автомати воєнного зразка стали застосовувати під час грабежів та інших злочинів. Не так давно впродовж року від зброї загинуло майже 11 000 людей — серед держав, де не ведуться війни, це друга в світі найбільша кількість таких жертв.

Усвідомлення того, що злочинці озброєні й небезпечні породжує страх та відчуття загрози. У багатьох країнах, що  розвиваються, заможні люди будують справжні фортеці, оточують їх мурами й огорожами під високою напругою, які охороняють удень та вночі. Жителі розвинених держав теж вдаються до запобіжних заходів. Роблять це навіть там, де немає громадянських конфліктів.

Отже, як у країнах, поглинутих війною, так і в порівняно спокійних місцевостях, зброя сприяє нестабільності. Ніхто не може точно вказати, скільки смертей вона приносить, чи скласти списки загиблих, поранених, осиротілих та нещасних людей. Однак таки відомо, що світ переповнений бойовими знаряддями, причому стає їх все більше. Чимраз частіше чути вимоги про необхідність вжити певних заходів. Але що можна зробити? Що буде зроблено? Ці питання обговорюватимуться в наступній статті.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

Колишній солдат почувається «вкрай безглуздо»

У війні, через яку люди, згадані в першій статті, стали біженцями, брав участь один маленький солдат. Цей хлопчак допоміг завоювати певне місто і після того раптом усвідомив, що залишився без жодного заняття та грошей. Він з докором розповідав, як син його командира їздив по цьому місті на шикарному мотоциклі, а колишні воєнні начальники всіма засобами прагнули здобути владу й змагалися за визнання. «Я почуваюся вкрай безглуздо, пригадуючи ті п’ять років, які провів у буші, де вбивав інших і потрапляв під обстріли,— сказав цей юний солдат.— Ми клали своє життя за людей, котрі вже завтра не пам’ятатимуть, завдяки кому отримали те, що мають».

[Відомості про джерело]

ОБКЛАДИНКА і сторінка 7: маленький солдат: Nanzer/Sipa Press

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 8]

«Ніде не сховаєшся»

Хоча сучасні автомати дуже ефективні, все ж у них є певні обмеження. Вони стріляють лише кулями. З автомата неможливо вбити людей, котрі ховаються за міцними мурами чи барикадами. У сум’ятті під час бою солдат може прицілитися неточно. Навіть за ідеальних умов ручний автомат потрапляє в мішень лише на віддалі не більше ніж 460 метрів.

У США військові знайшли вирішення таких «проблем», розробивши за сучасними технологіями модель нового універсального автомата, який назвали Об’єктивна індивідуальна бойова зброя (OICW). Він порівняно легкий — аби ним користуватися, достатньо одного солдата,— і стріляє не лише кулями, а й розривними снарядами 20-міліметрового калібру, тобто гранатами. До незвичайних властивостей цієї зброї належить і те, що з неї можна застрелити противника, котрий ховається за барикадами. Солдату потрібно лише прицілитися у найближчу точку зверху або збоку від мішені. Зброя автоматично вимірює відстань до цілі і встановлює на гранаті крихітний електронний детонатор, внаслідок чого та вибухне якраз на потрібній відстані, осипаючи ворога бронебійними шрапнелями. Представник компанії, котра випускає цю зброю, зауважив: «Завдяки її винятковим можливостям військові частини США, по суті, зможуть вражати тих, хто ховається десь за рогом». Завдяки приладу стеження в інфрачервоному промінні цим автоматом можна буде влучно стріляти навіть уночі.

Виробники хизуються, що від такого знаряддя «ніде не сховаєшся», а також, за їхніми словами, воно вп’ятеро ефективніше, ніж М-16 чи гранатомет М-203, і має майже вдвічі більшу далекобійність. Солдату не потрібно хвилюватися про несхибність стрільби, він повинен лише, подивившись у приціл, навести дуло автомата і натиснути на спусковий гачок, аби випустити чергу куль та гранат. Якщо все піде згідно з розрахунками, першу військову частину буде озброєно OICW до 2007 року.

Однак критики не перестають запитувати про те, як солдати застосовуватимуть цю зброю під час патрулювання по залюднених околицях, де ворожі бійці, ймовірно, переховуватимуться серед мирних жителів? Що трапиться, коли OICW придбають війська по цілому світі та обернуть її проти своїх співгромадян? Чи можна передбачити хід подій, якщо така зброя опиниться в руках терористів і злочинців?

[Відомості про джерело]

Alliant Techsystems

[Ілюстрації на сторінці 6]

Легку та ручну вогнепальну зброю часто вимінюють за алмази й наркотики.