Острівець раю

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ІСПАНІЇ

СЛОНІВ, тигрів та газелей зазвичай не зустрінеш на покинутих копальнях. Усі знають, що у таких місцях не залишається нічого, крім знищеної поверхні і пустки, тим-то вони й не можуть правити за пристановище для екзотичних тварин.

Але в результаті унікального експерименту в Кабарсенському природному парку (регіон Кантабрія), виявилось, що навіть найменш, здавалося б, придатні ділянки землі можуть розквітнути і перетворитись на райські куточки.

Протягом коло 3000 років район Кабарсено славився покладами залізної руди. Кельти-рудокопи виявили, що оксид заліза, який вони знаходили у цій місцевості, можна легко перетворити на залізо — конче потрібний матеріал для виготовлення інструментів і зброї. Римляни теж багато століть розробляли тут мінеральне родовище.

Оскільки руда залягала близько поверхні, давні рудокопи видобували зернисту масу багатої породи кирками і лопатами. Навкруги виростали сотні кам’янистих виступів без вмісту руди. Важко було уявити, що тут доклала руку людина; ці виступи радше нагадували карстовий рельєф, що формується, коли вода розмиває вапняк.

Потім відбулася промислова революція, і залишки дорогоцінної руди з решток гори отримували за допомогою сучасної техніки. Врешті-решт 1989 року, коли бульдозери вибрали усі мінерали, якими була багата гора, копальню закрили. Лише кілька заіржавілих машин біля входу до парку засвідчують промислове минуле цієї містини.

Пустка перетворюється на сад

Безсумнівно, нищити сад легше, ніж відновляти. Однак місцеві влади Кантабрії роботи не злякалися й у місці, що виглядало як пустеля, заходилися створювати зоологічний парк.

Успіху було досягнуто головним чином завдяки використанню природної властивості ґрунту самовідновлюватись після достатнього «відпочинку». Крім того, ландшафтознавці доклали чимало зусиль, щоб усунути шкоду, яку спричинило нехтування й експлуатація землі протягом сторіч. За кілька років вони насадили тут тисячі дерев, відновили верхній шар ґрунту, потворні вибоїни обернули на гарні озера, а старі залізничні шляхи стали пішохідними доріжками. Завершились перетворення тим, що на величезних ділянках розмістилася добірна колекція тварин.

Щороку Кабарсенський природний парк відвідує 600 000 осіб, які, очевидно, вважають, що сюди варто їхати. Не один гість із захопленням казав: «Це ж рай!» І слушно, бо давні перси і греки називали так великий, добре зрошуваний парк неторканої краси, де тварини жили на волі.

Приємно, що навіть тепер, коли так багато природних ландшафтів уже знищено, є місце, де краса відновилась і розквітла. Більше того, результати, котрих вдалося досягти в Кабарсено, яскраво свідчать у малому масштабі, який великий потенціал має земля.

По тих кручах, на яких колись працювали римські рудокопи, тепер деруться вгору бурі ведмеді. Слони і газелі пасуться на буйних пасовищах там, де екскаватори залишили після себе пустку. Молоді тигри вовтузяться поміж гранітних виступів, які кельти вирізьбили кирками та лопатами. І така зміна настала протягом усього лише кількох років!

Біблія обіцяє, що згідно з початковим наміром Бога стосовно людей, одного дня уся земля стане раєм (Буття 1:28; 2:15; Ісаї 65:17, 22—25; Луки 23:42, 43). Такі острівці природи, як природний парк у Кабарсено не тільки показують, яким буде рай, але й нагадують, що Бог в силі виконати свою обітницю.

 [Сторінкова ілюстрація на сторінці 23]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 22]

All pictures: Parque de la Naturaleza de Cabárceno