Прекрасний нічний метелик

ЯКОСЬ приємного вечора у дорогий ресторан залетів нічний метелик. Коли він пролітав біля столу однієї жінки, вона відсахнулася від нього так, ніби то був небезпечний комар! Метелик вирушив до іншого столика й зрештою сів на лацкан піджака якогось чоловіка. Цей чоловік і його дружина зреагували цілком по-іншому — вони почали милуватися красою та невинністю цього ніжного створіння.

«Нічні метелики абсолютно не шкідливі,— пояснює Джон Гіммелман, один із засновників у штаті Коннектікут (США) Товариства, що займається дослідженням метеликів.— У них немає гризучого ротового апарату, а деякі дорослі метелики, як-от відома сатурнія луна, взагалі не їдять. Вони не розносять сказу й будь-якої іншої хвороби, а також не жалять... По суті, більшість людей навіть не здогадується, що це ті самі метелики, тільки літають вони вночі».

Кожен захоплюється денними метеликами, але лише дехто зупиняється, щоб помилуватися красою і розмаїттям нічних. «Красою?» — можете скептично запитати ви. На думку деяких людей, нічний метелик — це лише тьмяний кузен чудового денного метелика, однак обидва належать до того самого ряду — Lepidoptera, що означає «лускокрилі». Велика розмаїтість цих прекрасних створінь просто вражає. В «Енциклопедії комах» (англ.) говориться,  що на сьогодні відомо 150 000—200 000 видів Lepidoptera. Але серед них тільки 10 відсотків денні метелики, решта — нічні!

Як і багато інших, я тільки тоді згадувала про нічних метеликів, коли клала антиміль біля зимового одягу, щоб вберегти його від одежної молі. Я не знала, що міль зовсім не їсть тканини, а робить це лише личинка метелика — гусениця *.

Що змінило мій погляд на нічних метеликів? Якось ми з чоловіком відвідали своїх друзів Боба й Ронду. Боб дуже багато знав про нічних метеликів. Він показав мені маленьку коробочку, в якій лежав, на перший погляд, гарний денний метелик. Боб пояснив, що це Hyalophora cecropia, один з найбільших нічних метеликів Північної Америки. Розмах його крил може сягати до 15 сантиметрів, а життєвий цикл триває рік. Як же я була вражена, дізнавшись, що дорослі особини живуть 7—14 днів! Довідавшись більше про цього чудового метелика я почала зовсім по-іншому дивитись на нічних метеликів.

 Боб показав кілька маленьких цяток на дні коробочки. «Ці цятки — то яйця,— пояснив він.— Я сподіваюсь виростити з них метеликів». Виростити метелика? Мене заінтригувала та ідея. Однак виявилось, що здійснити цей план не так просто. Протягом двох тижнів Боб робив усе можливе, щоб з яєць вилупились личинки, але безуспішно. Потім вирішив оросити їх водою. Через тиждень з 29 яєць вилупилось за один день 26 личинок. Боб поклав тендітні личинки, кожна з яких була розміром з комара, у глибоку круглу миску, щоб вони не виповзли.

Перше, що з’їли новонароджені личинки, це власні шкаралупки. Після цього Боб повинен був забезпечувати їх їжею, що виявилось важким завданням. Зробивши деякі дослідження, він спробував нагодувати їх листям клена. Личинки вибралися на нього, але не хотіли їсти. Проте коли Боб запропонував їм листя вишні та берези, вони швиденько схрупали його.

Коли крихітні личинки перетворились у гусениць, Боб переніс їх у терарій з сіткою вгорі. Терарій забезпечував належну вологість для гусені та листя. Він також стримував темперамент гусениць, оскільки, почавши повзати, у них з’явилось бажання змінювати місце.

Нагодувати 26 голодних гусениць займало більше часу, ніж очікувалось. Щоразу, коли Боб наповнював терарій листям, гусениці поглинали його за два дні. Тепер Боб заручився допомогою своєї сестри та двох молодих друзів, дівчини і хлопця, щоб доглядати та годувати чимраз доросліший виводок.

Гусеницям важливо споживати велику кількість харчів не лише для росту протягом личинкової стадії, але також для того, щоб вони могли існувати, коли стануть дорослими. Адже дорослий метелик Hyalophora cecropia не має ротового апарату й взагалі не їсть! Його коротке доросле життя цілком залежить від речовин, нагромаджених у личинковій стадії.

Нова шкірка

У міру того як гусениці підростають, вони змінюють свою шкірку, або линяють, декілька разів. Стадія життя гусені в період линяння називається віковою.

Шкірка гусениці Hyalophora cecropia не збільшується, отже, коли гусінь стає настільки великою, що її шкірка максимально розтягується, надходить час линяння. Боб знав, коли приблизно це відбувається, оскільки гусінь тоді перестає їсти. Вона пряде шовкові подушечки й, приліпляючись до  них, перебуває у нерухомій позиції поки не з’явиться нова шкірка. Коли вона готова, гусениця просто виповзає зі старої, залишаючи її приліпленою до шовкової подушечки. Побачивши гусінь в останній віковій стадії, я була вражена, наскільки вона виросла. Її довжина сягала 12 сантиметрів, а у діаметрі вона була грубша, ніж мій вказівний палець.

Виготовлення кокона

Після останньої вікової стадії кожна гусениця пряде кокон, який складається з безлічі сіруватих ниток, приліплюючи їх до гілочки. Метелики Hyalophora cecropia роблять кокони двох видів. Один з них — великий, нещільний, має мішкувату форму з круглим дном і звуженою на кінці шийкою. Інший вид — менший, щільніший і видовжений зі звуженою на кінці шийкою і нижньою частиною. Обидва види мають ще внутрішній міцно сплетений кокон. Кокони цього нічного метелика зазвичай червонувато-коричневі, коричневі, тьмяно-зелені або сірі. У порівнянні з коконами інших північноамериканських видів вони дуже великі — до 10 сантиметрів завдовжки й 5—6 сантиметрів завширшки. Ці надзвичайні «домівки» спроможні захищати своїх мешканців при температурі аж мінус 34 градуси за Цельсієм.

Коли гусениці оселилися в своїх коконах, нам залишалось тільки чекати. Метелики постали у всій своїй красі наступної весни, приблизно через рік, у Боба з’явився перший метелик. Боб встромив гілочки з коконами в пінопласт, щоб вони були у вертикальній позиції. Незабаром усі гусениці, крім однієї, залишили свої домівки, нагороджуючи нашу терпеливість і наполегливу працю.

Я ще більше полюбила метеликів

Дізнавшись про дивовижний життєвий цикл метелика Hyalophora cecropia, я почала звертати більшу увагу на нічних метеликів, що літали навколо ліхтарів та сідали перепочити на будинки. У мене з’явилось бажання довідатися більше про цих чарівних створінь. Наприклад, я дізналась, що денні й нічні метелики надзвичайно добре літають, а певні види мігрують на чималі відстані. Мініатюрна капустяна міль має розмах крил лише 2,5 сантиметра, але вона періодично літає між Європою та Великобританією через бурхливе Північне море. А метелики бражники ширяють над квітами так само, як колібрі.

Через деякий час після спостереження за життєвим циклом Hyalophora cecropia, я побачила, як один з них відпочивав на кущі під ліхтарем. Я знала, що лусочка на крильцях метелика надзвичайно делікатна, тому ніколи не слід брати його за крила. Проте якщо простягнути руку перед ним, то метелик може перелетіти на ваші пальці. Коли я спробувала так зробити, гарне створіння винагородило мене, сівши мені на середній палець. А потім нічний метелик піднявся над кронами дерев. Коли він відлетів, я подумала, наскільки ж він схожий на денного метелика. Наступного разу, коли вам здаватиметься, що бачите денного метелика, придивіться уважніше. Може виявитися, що цей прекрасний невинний метелик є нічним. (Надіслано).

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінках 16, 17]

1. Hyalophora cecropia.

2. Antheraea polythemus.

3. Chysiridia Ripheus.

4. Attacus atlas.

[Відомості про джерела]

Natural Selection© - Bill Welch

A. Kerstitch

[Ілюстрації на сторінці 18]

Стадії перетворення нічного метелика Hyalophora cecropia:

1. Яйця.

2. Гусениця.

3. Дорослий метелик.

[Відомості про джерело]

Natural Selection© - Bill Welch