Словесне малярство

ПОЕТ повинен мати в собі як дар митця, так і пісняра. Брати до рук перо його спонукують в однаковій мірі розум та серце. Тому гарні вірші надихають, змушують задуматися і викликають смуток чи радість. У книжці «Потреба в словах» (англ.) говориться: «Часто вірші — це всього-на-всього слова, впорядковані так, щоб створити сильне й несподіване враження. Цим частково пояснюється те, чому висока поезія... незабутня».

Поверхова людина не може створити гарний вірш. Ще з давніх-давен поезія описувала те, що нас найбільше турбує: стосунки з іншими, любов, духовність, природу, а також піднімала питання про зміст життя. Тож не дивно, що це один із найдавніших видів мистецтва. Ось як відомий поет порівняв поетичний твір з прозовим (невіршованим): якби в обидвох творах високого рівня говорилося про те саме, то «сто разів читався б вірш, тоді як проза — тільки раз».

Мабуть, ви знаєте, що існує багато поетичних жанрів. Деякі вірші римовані, а деякі — ні. Іноді вони навіть стоять на межі між поезією і прозою. То що ж таке поезія?

Що таке поезія?

У «Словнику Меквері» (англ.) говориться, що поезія є «мистецтвом віршування (вираженим на письмі чи усно), яке викликає в людини приємні відчуття за допомогою красивих, образних та вишуканих думок». Також там зазначається, що поезія — «літературний твір, який має метричну форму; вірш». Тут вказано на два істотних аспекти поезії — ритм та метр. Ритм є невід’ємною частиною життя, що нас оточує. Ми відчуваємо його в морських припливах та відпливах, у змінах пір року і навіть у битті свого серця. У віршах ритм передається за допомогою звуків мови; читаючи вірші, ми зауважуємо певні повтори. А метр — це система ритмічної організації вірша; у віршах він буває різним. Ще одним популярним поетичним засобом є рима. Зазвичай римуються останні слова віршового рядка. Ясна річ, бувають різні способи римування. Часом римуються два суміжних рядки, а іноді рима з’являється трохи далі.

Жанр японської лірики хайку не має рими. Він відомий тим, що поєднує витонченість думки з дивовижним лаконізмом. У хайку думки́ укладаються лише в трьох  рядках, що містять 17 складів: по 5 у першому й третьому рядках і 7 — в другому рядку *. Завдяки красі та простоті хайку допоміг познайомити зі світом поезії багатьох людей, навіть дітей дошкільного віку.

Зазвичай поезія відома тим, що передає великі за обсягом думки декількома словами. У виданні «Уорлд бук енсайклопідія» говориться, що за віршованими рядками «криється глибокий зміст. Вони розбурхують уяву... Поетична мова дуже стисла, одне слово може передавати цілу думку, тому, залучаючи уяву, ви несподівано починаєте розуміти весь вірш». Можливо, деякі вірші вам довелось прочитати кілька разів, поки в уяві вималювалась чітка картина й ви збагнули їхній зміст.

Аби досягти бажаних результатів, поети підбирають слова так, як ювелір каміння. Ізраїльський цар Соломон, укладач приповістей та пісень, все «зважив, дослідив», щоб знайти «вирази гарні» і записати ‘вірно слова правди’ (Екклезіяста 12:9, 10, Хом.; 1 Царів 5:12).

Соломон та його батько Давид писали давньоєврейським стилем, поширеним за їхніх днів. Єврейські вірші, які часто співали під музичний акомпанемент, не римувалися. Зате вони відомі ритмом думки, тобто ідей. Такий літературний прийом має назву паралелізм. Для нього характерне вживання синонімічних рядків або ж рядків із цілком протилежними думками (Псалом 37:6, 9). Часто другий рядок доповнює перший якоюсь новою думкою. Подивіться, як це зроблено в Псалмі 119:1:

Блаженні непорочні в дорозі,

що ходять Законом Господнім!

Зауважте, як другий рядок показує, що означає бути непорочним,— ходити в законі Єгови. Оскільки в біблійній єврейській мові застосовано паралелізм, тобто ритм, а не риму, Біблію перекладають охочіше за інші книжки *.

Засіб вираження різних почуттів

Подібно до пісні, вірш є чудовим засобом вираження усієї «мозаїки» почуттів. Пригадаймо оповідь про те, як Єгова привів до Адама Єву в Едемському саду. Зауважте, в Адамових словах передано різні відчуття: величезне задоволення та почуття винагородженої терпеливості:

Оце тепер вона—кість від костей моїх,

і тіло від тіла мого.

Вона чоловіковою буде зватися,

бо взята вона з чоловіка (Буття 2:23).

Цей уривок надзвичайно вражає читача тим, що передає багатство думок та почуттів лише в декількох рядках. Цей  лаконізм ще ліпше видно в оригінальному єврейському тексті. Подібно й такі поетичні твори, як книги Йова, Псалмів, Приповістей та Плач Єремії, передають не тільки важливі духовні істини, але й цілу гаму глибоких почуттів. Фактично навіть перший псалом починається словом «блажен» (щасливий) або «благословенний». А як би ви описали почуття письменника слів із Псалмів 63:2? Зверніть увагу, як одразу впадає у вічі його багата уява, яку ми помічаємо у єврейському вірші.

Боже — Ти Бог мій, я шукаю від рання Тебе,

душа моя прагне до Тебе,

тужить тіло моє за Тобою

в країні пустельній і вимученій без води.

Книга Плач Єремії має дещо інший дух. Єремія оплакує трагедію 607 року до н. е., яку пережив Єрусалим через вторгнення вавилонян. Пророк виливає своє серце у п’ятьох ліричних жалобних піснях. У них він передає свій смуток, а також показує, що ця подія була виявом божественного правосуддя.

Вірші легко вчити напам’ять

Поетичні твори легко запам’ятовувати. Цьому сприяють їхні особливості. Приміром, під час свят жителі стародавньої Греції розповідали напам’ять «Іліаду» та «Одіссею» — найдавніші грецькі поеми, що дійшли до нашого часу. А це не так легко, якщо взяти до уваги обсяг тих творів! Очевидно, у давнину також запам’ятовували багато біблійних псалмів. Зверніть увагу на рядки з Псалма 115:4—8, в яких описується безглуздя ідолопоклонства. Читач бачить тут образність, чіткість та незламну логіку, які передано за допомогою ритму:

Їхні божки — срібло й золото,

діло рук людських:

вони мають уста — й не говорять,

очі мають вони — і не бачать,

мають вуха — й не чують,

мають носа — й без нюху,

мають руки — та не дотикаються,

мають ноги — й не ходять,

своїм горлом вони не говорять!

Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє,

усі, хто надію на них покладає!

Немає сумніву, що більшість людей, не докладаючи великих зусиль, могли б вивчити такий яскравий, динамічний уривок.

Чи ви хотіли б писати вірші?

Ми стикаємося з поезією на кожному кроці свого життя, починаючи від дитячих віршиків і закінчуючи рекламними закликами. Тому загалом люди мають уявлення про те, що таке вірш. Але якщо ви самі хочете писати вірші, було б добре спочатку почитати поетичні твори різних авторів. Це допоможе зрозуміти принципи побудови вірша, а також розширить ваш словниковий запас. Звісна річ, не можна читати все підряд, слід уникати шкідливої та неморальної літератури (Филип’ян 4:8, 9). Найліпший спосіб навчитися писати вірші — це сісти, взяти до рук папір та ручку і... почати писати.

З часом ви, можливо, навіть писатимете вірші, які з задоволенням будуть слухати члени вашої сім’ї та друзі. І чому б не виразити свої думки у вірші, коли висилаєте комусь листівку з побажаннями одужати або з подякою? Не думайте, що потрібно писати якийсь довгий шедевр. Достатньо декількох рядків, в яких висловите почуття свого серця. Такі зусилля принесуть втіху і задоволення не тільки вам, але й радість адресату: він побачить, скільки старань ви доклали, аби висловити свої думки так образно й сердечно.

Щоб писати вірші, не обов’язково потрібно мати особливий талант. Тільки подумайте: хіба треба бути шеф-поваром, щоб приготувати обід? Якщо змішаєте відповідну кількість «фарб»: бажання, уяву, зусилля та наполегливість зі своїми нерозкритими поетичними здібностями, то, можливо, словесне малярство принесе вам приємну несподіванку.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 21]

Багато книг Єврейських Писань є поетичними.