Ніагарський водоспад. Благоговійне видовище

НЕЩОДАВНО мені випала нагода побачити Ніагарський водоспад у дуже незвичайний спосіб — зблизька. Запевняю вас, це видовище викликає особливе благоговіння. Ми з друзями побували біля канадської частини Ніагарського водоспаду, відомої як Канадський водоспад. Вона подібна до підкови і має відповідну назву — Хорс-Шу-Фолс, або водоспад Кінська Підкова. Уперше я побачив це диво 1958 року і після того не раз бував у цьому місці, але ніколи не плавав угору по річці пароплавом, та ще й близько до лавин падаючих вод. Але туристи роблять такі екскурсії ще з 1848 року, коли почали плавати пароплави «Діва Туману». Цю захопливу подорож вже здійснили мільйони людей. Тепер настала і моя черга.

Пароплави регулярно відправляються з обидвох боків — з території США та Канади. Тут постійно стоять черги. Ми могли побачити людей різного віку, навіть маленьких дітей. Усі мають на собі легкі блакитні поліетиленові плащі, які захищають від водних бризок. (Ті, хто приїхав подивитися на водоспад на іншому боці, у США, носять жовті плащі). Пароплав «Діва Туману-7» може взяти на борт 582 пасажири. Його вага — 132 тонни, довжина — 24 метри, а ширина — 9 метрів. На даний час туристів обслуговує чотири пароплави «Діва Туману» — з номерами 4, 5, 6 і 7.

 Час промокнути й нам

Ми приєдналися до великої черги людей. Як тільки з «Діви Туману-7» зійшли промоклі й брудні туристи, пасажири нашої групи попрямували на пароплав. Було видно, що нас чекає захоплива подорож. Здаля, десь за кілометр, гуркотіли води, що спадають з гребеня заввишки 52 метри. Глибина басейну, куди потрапляє вода, становить 55 метрів. Наш пароплав рушив по річці на територію США, там ми подолали коловорот води біля основи Американського  водоспаду. Загальна висота цієї частини Ніагарського водоспаду — 54 метри *. Проте попереду на нас чекали захопливіші моменти.

Коли ми ближче підпливали до гуркітливих вод, напруга зростала. Згодом через вітер та сильні бризки фотографувати стало неможливо. Скидалось на те, що час зупинився, поки лоцман вів судно до місця, де понад 168 000 кубічних метрів води щохвилини злітають з гребеня, шугаючи додолу прямо перед кораблем! Шум там страшенно великий. Не чуєш навіть власного крику. Серце в мене закалатало. Я навіть відчув смак ніагарської води — холодної, зате, безсумнівно, чистої. Цієї пригоди я не забуду ніколи в житті!

Здавалося, минула ціла вічність, поки лоцман зрештою повільно повернув нашу «Діву» і ми поплили у зворотному напрямку від небезпечної зони. Я з полегшенням зітхнув. Небезпека позаду. Ми й не сумнівалися, що все буде гаразд. В історії діяльності компанії — власниці цих пароплавів — не зареєстровано жодної аварії. Еміль Бенді, генеральний директор цієї компанії, запевнив нас, що кожне судно споряджене рятувальними жилетами та шлюпками, яких вистачить для найбільшої кількості пасажирів. Помилки, які призвели до аварії «Титаніка», не можуть повторитися!

Водоспади відступають!

На жаль, руйнуються і водоспади. Підраховано, що за минулі 12 000 років водоспади на річці Ніагара відступили приблизно на 11 кілометрів. Колись щороку водоспад відступав десь на один метр. Тепер цей відступ сповільнився і становить 36 сантиметрів за кожні 10 років. Чим спричинене руйнування?

Вода тече по твердому верхньому шарі доломітового вапняку, який вкриває пласти м’якого пісковику та глинистого сланцю. Ті нижні пласти руйнуються, і тоді вапнякові породи розпадаються і шугають у басейн додолу.

Вода не марнується

Величезна маса води, яку несе коротенька річка Ніагара (56 кілометрів), надходить з чотирьох Великих озер (всього їх п’ять). Вона тече в північному напрямку з озера Ері до озера Онтаріо. На цьому короткому відтинку енергію води використовують для виробництва електричного струму, який споживають як у Канаді, так і в США. Кажуть, що це одне з найбільших джерел гідроенергії у світі. Сумарна потужність електростанцій Канади та США становить 4 200 000 кіловат. Вода з Ніагари відводиться в турбіни ще до того, як ця річка досягає водоспаду.

Медові місяці та нічне освітлення

До Ніагарських водоспадів люблять приїжджати молоді подружжя, щоб провести медовий місяць. Особливо це стало популярним після виходу фільму «Ніагара» в 1953 році. Вночі кольорові прожектори освітлюють водоспади, і це надає ще більшої краси та величі такому унікальному місцю нашої планети. Безперечно, ваша подорож не буде повною, якщо, приїхавши до Канади чи США, ви не побачите цього чуда світу. А якщо ви хоч трошки любите пригоди, обов’язково проїдьтеся пароплавом! Ви не пожалкуєте. Ця мандрівка стане для вас незабутньою. (Надіслано).

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 26]

ІСПАНСЬКА ДОРОГА НАД НІАГАРОЮ

Внизу за чотири з половиною кілометри від водоспаду є велетенський вир, який «утворюється наприкінці Порога, де Велика Ущелина різко повертає на північний схід. Тут у величезному смарагдовому коловороті вирує вода, прагнучи протиснутися в найвужчий канал Ущелини» («Ніагарські парки в Онтаріо»).

Найліпше уявлення про загальні розміри цього дивовижного басейну ви матимете після подорожі по Іспанській канатній дорозі над Ніагарою. Це підвісна дорога, яка простягається над басейном. З неї можна помилуватися чарівними краєвидами річки — як вгорі, так і внизу. Але чому цю дорогу називають «іспанською»? Її запроектував та збудував винахідливий іспанський інженер Леонардо Торрес Кавадо (1852—1936 роки). Користуються нею ще з 1916 року. Дорога такого типу — єдина у світі.

[Схема/Ілюстрація на сторінці 26]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

РУЙНУВАННЯ спричинилося до того, що, починаючи з 1678 року, водоспади відступили на 300 метрів, а то й більше.

1678

1764

1819

1842

1886

1996

[Відомості про джерело]

Source: Niagara Parks Commission

[Карти на сторінці 27]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

КАНАДА

США

КАНАДА

США

Озеро Ері

Ніагарський водоспад

Ніагара

Озеро Онтаріо

[Ілюстрація на сторінці 25]

Американський водоспад.

Канадський водоспад Кінська Підкова.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Водоспад взимку, освітлений вночі.