Чому тисове дерево опинилось на кладовищах Великобританії?

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

У 1656 році священнослужитель англіканської церкви написав: «Наші предки особливо дбали про збереження тисів на церковному подвір’ї. Завдяки своїй вічнозеленій кроні вони були символом... безсмертя душі». Це за переказом. А що говорять факти?

Уявлення про зв’язок між вічнозеленою рослиною та безсмертям сягає давнини. В Уельсі, ще за віруваннями та традиціями стародавніх друїдів, тис був символом вічності. В Англії задовго до християнської ери тиси насаджували біля поганських храмів, а з часом і церква почала вважати їх «святим символом». Традиції живучі, і хоча нонконформісти не поділяли цього погляду, сьогодні тиси є характерною ознакою англійських кладовищ.

А що говорить Біблія про безсмертя душі? У ній ніде не пов’язуються слова «безсмертя» або «безсмертний» зі словом «душа». Англійський архієпископ Йоркський у лекції на тему «Богословське розуміння життя і смерті» протиставив «недолугі ідеї про те, що душа залишає тіло», одній з основних біблійних істин. Він сказав: «У нашому тілі немає нічого такого, що могло б якось покинути його після смерті».

Тис. Що це за дерево?

Тис ягідний (Taxus baccata) — це величава вічнозелена рослина, що росте поволі й заввишки сягає коло 10 метрів. Багато великих особин цього виду у Великобританії — це фактично два дерева або й більше, які зрослися так, що кора зовсім закрила місце зрощення. У Шотландії один тис має в діаметрі понад 17 метрів — це, як тепер стало відомо, два дерева, які об’єднались саме таким чином.

Тиси можуть жити сотні років, а на думку декотрих дослідників, навіть тисячі. Багато старих британських тисів є єдиними позосталими «мешканцями» середньовічних сіл, навколо яких з’явилися нові поселення.

Стигле насіння тису вкрите яскраво-червоною, м’якою оболонкою у формі чашки, яка називається принасінником. Але це насіння, як і голки дерева та кора, отруйне і може виявитися згубним для худоби, яка пасеться поруч. У давнину вважалось, що, коли прикрасити дім тисом, це призведе до смерті в родині.

Деревина тису має дрібношарову текстуру, подібну на червоне дерево, з червоно-бурим ядром, з якого виготовляють міцні меблі. Через міцність і пружність цю деревину використовували у середні віки для виготовлення великих луків, якими англійські стрільці так вміло послуговувалися у сутичках.

У Великобританії, а також у деяких частинах Нормандії, що колись перебувала під владою Англії, на старих кладовищах біля церков тиси були звичайним явищем. Одне таке кладовище в Англії відоме тим, що на ньому росте виняткове число тисів — 99. Зазвичай саджали по два тиси: один біля критого входу на кладовище, а другий — коло дверей церкви. У наш час доріжку від церкви до критого входу деколи позначають два ряди охайних ірландських тисів. Також ці дерева ростуть біля могил або надгробних пам’ятників.

Уявне безсмертя душі — це поганська грецька доктрина, яка пов’язана зі вченнями Платона. Після того як буде усунено смерть, Бог дасть людству чудовий дар. Він воскрешатиме мертвих до вічного життя на землі (Івана 5:28, 29; Об’явлення 21:4).

[Ілюстрація на сторінці 31]

Тисячолітній тис на кладовищі коло церкви Святого Андрія у Тотериджі (Хартфордшир).

[Ілюстрації на сторінці 31]

Справа: барвисті принасінники, але з отруйним насінням.

З правого краю: Охайні ірландські тиси на кладовищі коло церкви Святого Лаврентія у Литл Стенморі (Мідлсекс).