Витоки ненависті

НЕНАВИСТЬ з’явилася ще на світанку людської історії. У біблійній книзі Буття 4:8 говориться: «І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого,— і вбив його». «А за що він забив його?» — ставить запитання біблійний письменник Іван і відповідає: «Бо лукаві були його вчинки, а брата його — праведні» (1 Івана 3:12). Авель був жертвою заздрості, яка найчастіше стає причиною ненависті. Ось що сказано в книзі Приповістей 6:34: «Бо заздрощі — лютість мужчини». У наші дні заздрість до чийогось соціального становища, достатку, способу проведення дозвілля тощо теж налаштовує людей одне проти одного.

Невігластво і страх

І все ж заздрість тільки одне з багатьох джерел ненависті. Часто-густо ненависть живиться невіглаством і страхом. «Спочатку я навчився боятись, а вже потім — ненавидіти»,— сказав юний член одного терористичного угруповання расистів. Такий страх переважно корениться у невігластві. Як говориться в енциклопедії «Уорлд бук», зазвичай упередження формуються у людей, коли вони «не зважають на наявні факти... Упереджені особи схильні перекручувати і неправильно тлумачити, а навіть ігнорувати факти, що суперечать їхній уже заздалегідь визначеній думці».

 Як з’являються упередження? Одна інформаційна служба в Інтернеті пояснює це так: «Чимало культурних стереотипів обумовлені історично, проте на формування стереотипів в окремої людини впливає також її походження, освіта і досвід».

Наприклад, у США через те, що в минулому велася работоргівля, між багатьма білошкірими людьми і тими, хто походить від корінних жителів Африки, навіть тепер стосунки напружені. Часто-густо негативне ставлення до людей певної раси батьки передають дітям. Скажімо, один білий чоловік, який не приховує своїх расистських переконань, визнав, що негативне ставлення до іншої раси сформувалось у нього «без жодного, навіть побіжного, контакту з чорношкірими».

Крім того, існує думка, ніби люди, які відрізняються від інших,— нікчеми. Такий погляд, буває, ґрунтується на якомусь одному-єдиному неприємному зіткненні з людиною іншої раси чи культури. Після такого епізоду дехто робить висновок, що неприємні риси характеру має кожен представник певної раси чи культурної групи.

Фанатизм — потворне явище, навіть коли його виявляють окремі люди, але якщо ним заражається ціла країна чи раса, то наслідки можуть бути трагічними. Віра у те, що чиясь національність, колір шкіри, культура чи мова роблять одних вищими від інших, породжує фанатизм та ксенофобію (зневага до іноземців і всього іноземного). Протягом XX сторіччя такий фанатизм часто виливався у насилля.

Зауважмо, ненависть і фанатизм виникають не тільки через колір шкіри чи національність. Дослідник з Пенсільванського університету Кларк  Мак-Коулі написав, що «протистояння між двома групами виникне навіть тоді, коли їх сформувати цілком довільно, навіть жеребкуванням». Наприклад, одна вчителька третього класу в ході відомого експерименту поділила дітей на дві групи — блакитнооких і карооких. Невдовзі між ними виникла ворожість. Жорстокі сутички спалахують також між групами, які утворюються на ґрунті всього-на-всього симпатій до тієї чи іншої спортивної команди.

Чому стільки ненависті?

Чому ж ворожість так часто виливається у насилля? Учені ґрунтовно досліджували це питання, однак можуть запропонувати лише припущення. Кларк Мак-Коулі уклав довгий список літератури, присвяченої дослідженням насильства й агресії. Він процитував одну з праць, де говориться, що «насильницькі злочини пов’язані з війнами і перемогами в них». Дослідники виявили, що «у країнах-учасницях Першої і Другої світової війни, особливо в тих, що перемогли, після настання миру зростала кількість убивств». Згідно з Біблією, ми живемо в часи війн (Матвія 24:6). Чи ж не причетні війни до поширення інших форм насилля?

Певні дослідники намагаються пояснити агресію біологічними причинами. В одній з праць говориться, що деякі її форми зумовлені «низьким рівнем серотоніну в мозку». Згідно з іншою популярною гіпотезою, агресія закладена в генах. А один політолог доводить, ніби «велика частина [ненависті] успадковується».

Біблія визнає, що недосконалі люди народжуються з поганими схильностями й вадами (Буття 6:5; Повторення Закону 32:5). Звісна річ, ці слова справедливі щодо всіх людей. Однак не всі безпричинно ненавидять інших. Ненависть набувають. Тому відомий психолог Ґордон В. Олпорт зазначив, що малі діти «практично зовсім не... виявляють руйнівних інстинктів... Малюки мають позитивний настрій, тягнуться до всього, що привертає їхню увагу, до будь-якої людини». Це доводить, що агресія, упередження та ненависть — почуття набуті. Таку здатність людей вчитися ненавидіти напористо використовують вчителі ненависті.

Як отруюють розуми

Найбільшу роль у цьому відіграють лідери різноманітних агресивних угруповань, наприклад, бритоголових-неонацистів та ку-клукс-кланівців. Вони вербують у свої ряди вразливих юнаків із проблемних сімей. Молоді люди, що страждають від почуття невпевненості та нікчемності, сподіваються, що в угрупованні знайдуть бажане визнання.

Інтернет — особливо могутній засіб розпалювання ненависті. За недавніми підрахунками, в Інтернеті існує принаймні 1000 веб-сайтів, що своїм змістом запалюють це почуття. Журнал «Економіст» (англ.) навів слова одного власника такого веб-сайту. Він хвалився: «Завдяки Інтернету ми отримали можливість розповісти про свої погляди сотням тисяч людей». Його веб-сайт містить також «Дитячу сторінку».

Коли підлітки шукають в Інтернеті музичні  твори, вони натрапляють на пропозицію записати ненависницьку музику. Така музика зазвичай голосна, шалена, слова пісень виражають расистські ідеї. А вже ці веб-сайти пропонують перейти до груп новин, чат-кімнат або інших веб-сайтів, які розпалюють ненависть.

У деяких ненависницьких веб-сайтах пропонуються спеціальні підрозділи з іграми і заняттями для молоді. На одному з веб-сайтів неонацисти для виправдання расизму й антисемітизму намагаються використовувати Біблію. Ця група створила сторінку, на якій пропонує розв’язувати кросворд із запитаннями расистського змісту. З якою ж метою вони створюють все це? «Щоб допомогти молодим білошкірим зрозуміти нашу боротьбу»,— кажуть неонацисти.

Проте не всі, хто розпалює ненависть, належать до екстремістів. Один соціолог, який писав про недавній конфлікт на Балканах, так сказав про певних шанованих публіцистів, котрі мають великий вплив на громадськість: «Мене приголомшило те, що вони перейняли певний стиль, і, використовуючи його, потурають низьким інстинктам своїх співвітчизників, роздмухують палку ненависть, затьмарюють розуми, заохочуючи відкинути усі табу в поводженні... і перекручують факти».

Не можна оминути тут ролі духівництва. У своїй книжці «Свята ненависть. Релігійні конфлікти 90-х» (англ.) Джеймс А. Гот шокує читачів таким спостереженням: «Великий парадокс 90-х полягає у тому, що релігія, яка мала би бути джерелом доброти і турботливості, стала провідним чинником поширення ненависті, війн і тероризму».

Отже, ненависть породжується багатьма причинами, до того ж заплутаними. Чи означає це, що людство ніколи не припинить знову і знову чинити безглуздя, яке завжди призводило до насилля? Чи можна якось побороти серед окремих людей і у всьому світі непорозуміння, невігластво та страх, які породжують ненависть?

[Вставка на сторінці 6]

Упередження та ненависть — почуття набуті.

[Ілюстрація на сторінках 4, 5]

Ми не народжуємось із...

...почуттям ненависті і фанатизму.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Для вербування молоді екстремістські угруповання використовують Інтернет.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Часто конфлікти розпалювала релігія.

[Відомості про джерело]

AP Photo