Всесвітня епідемія ненависті

НА ВОЛІ монстр — монстр, який зветься ненавистю. Він лютує по всій землі.

Балканські провінції ще спливають кров’ю від ран, заподіяних недавніми етнічними чистками. Злоба, що накопичувалась сторіччями, підштовхувала людей влаштовувати масові страти, ґвалтувати, виганяти інших з їхніх домівок, спалювати та грабувати окремі доми й цілі селища, знищувати врожаї і худобу. Почався голод. Скрізь і досі лежать міни.

На півдні Тимору, що в Південно-Східній Азії, 700 000 переляканих людей втікали від убивств, побоїв, безладної стрілянини, рятувалися від примусового переселення. Вони залишали території, спустошені мародерськими озброєними угрупованнями. «На мене полювали, як на звіра»,— з болем сказав один потерпілий.

У московському багатоквартирному будинку вибухнула величезна бомба, закладена терористами. На місці вибуху лежали тіла 94 безневинних жертв, у тому числі дітей. Понад 150 чоловік були поранені. Після цієї трагедії людей мучить запитання: «Хто наступний?».

У Лос-Анджелесі (штат Каліфорнія) один расист обстріляв групу єврейських дітей-дошкільнят, а потім убив поштаря-філіппінця.

По праву можна сказати, що ненависть поширюється у світі, як епідемія. Майже щодня у новинах повідомляють про те, що стається, коли расова, етнічна або ж релігійна ворожість бере собі в союзники беззаконня. Руйнуються цілі держави, громади і сім’ї. Деякі країни поглинуті масовим геноцидом. Невимовна жорстокість чиниться над певними людьми тільки через те, що вони «інші».

Щоб погамувати монстра, ім’я якого ненависть, ми мусимо розуміти, де витоки злісного насилля. Чи ненависть закладена в генах людини, чи це набуте почуття? Чи можливо розірвати коло ненависті?

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]

Kemal Jufri/Sipa Press