Напад страху

«У мене ніж! Закрийся, бо приріжу!»

СТОЯЛА чудова літня днина. Сімнадцятилітня Джейн *, Свідок Єгови, каталася на роликах у публічному парку в штаті Віргінія (США). Несподівано парк ніби спорожнів, і дівчина вирішила поїхати додому. Вона сіла коло свого мікроавтобуса й почала знімати ролики, аж тут надійшов якийсь незнайомець. Він прошипів вищезгадані жахливі слова і, вимагаючи сексу, схопив Джейн та став заштовхувати її в мікроавтобус. Дівчина кричала з усіх сил, але це не злякало насильника.

«Я почувалась зовсім безпорадною,— пригадувала пізніше Джейн,— як комашка перед велетнем. Однак не переставала кричати й відбиватися. Зрештою я вигукнула: «Єгово, прошу, не допусти цього!» Здалося, що це налякало нападника, і він несподівано відпустив її й утік.

Коли злочинець, що мало не зґвалтував Джейн, сів у свій автомобіль, дівчина, трясучись, закрилась у мікроавтобусі. Вона схопила стільниковий телефон, змусила себе заспокоїтися і зателефонувала в поліцію. Джейн дала точний опис машини нападника та номерні знаки, завдяки чому злочинця за лічені хвилини спіймали.

Щасливий кінець?

Так, але не відразу. Жахіття для Джейн лише починалися. Хоча поліція та газети хвалили дівчину за те, що вона не розгубилася перед нападником, а діяла швидко й тверезо, однак сама дівчина, коли минув перший шок, зовсім не почувалась бадьоро. «Через кілька тижнів у мене почалися страшні проблеми,— пригадує вона.— Я перебувала в постійному страху і втратила сон. Пробувши ще декілька тижнів у такому стані, я вже не могла ані вчитися, ані зосереджуватися. Часто траплялися приступи паніки. Якось у школі один однокласник, що трохи нагадував мого нападника, бажаючи запитати, котра година, поплескав мене по плечу. Я мало не втратила зі страху свідомості».

Джейн розповідає: «Стан мій був просто жахливий. Я відокремилась від друзів, і почуття самотності лише поглиблювало моє пригнічення. Я звинувачувала себе у тому, що допустила до нападу, і сумувала за щасливою, довірливою дівчиною, якою була перед тим страшним випадком. Мені здавалося, що та дівчина вже назавжди померла».

Джейн відчувала типові симптоми синдрому посттравматичних стресових порушень (ПТСП-синдром). Що ж це за синдром і як можна допомогти тим, хто страждає від його руйнівних симптомів? Відповіді на ці запитання даватимуться у наступній статті.

[Примітка]