Що таке посттравматичний стрес?

ЯКИЙСЬ час тому синдром посттравматичних стресових порушень (ПТСП) зазвичай називали військовим неврозом або бойовою психічною травмою й вивчали переважно у зв’язку з ветеранами війни. Але сьогодні багато що змінилося. Не потрібно бути солдатом, аби отримати діагноз ПТСП-синдром. Достатньо пережити якусь травмуючу подію.

Нею може стати будь-що: від війни до спроби зґвалтування чи автомобільної аварії. В інформаційному бюлетені Національного американського центру з питань ПТСП говориться: «Щоб отримати діагноз ПТСП-синдром, потрібно зазнати якоїсь травми». Це «може бути як реальна ТІЛЕСНА травма або напад, так і загроза такої травми чи нападу».

Джейн, про яку розповідалося у попередній статті, каже: «Я довідалася, що, коли перед людиною несподівано виникає серйозна небезпека, підвищується рівень певних гормонів, які змушують органи чуття бути постійно насторожі. Зазвичай, після того як небезпека минає, рівень гормонів нормалізується, але у випадку жертв ПТСП-синдрому він залишається підвищеним». Події відбулися в минулому, але страх, який вони викликали в Джейн, здавалося, зовсім не збирався покидати дівчину, подібно до непроханого гостя, що відмовляється піти геть.

Якщо ви пережили якусь травму й зазнаєте подібних наслідків, важливо усвідомити, що таке відбувається не лише з вами. Письменниця Лінда Е. Ледрей у книжці про зґвалтування пояснює, що синдром ПТСП — «це природна реакція нормальних людей, які пережили жахливий випадок, на котрий не мали жодного впливу».

Однак те, що синдром ПТСП — природна реакція, не означає, що він розвинеться у всіх, хто пережив травму. Ледрей зазначає: «Вивчення, яке проводилося 1992 року, виявило, що за тиждень після зґвалтування у 94 відсотків жертв спостерігалися ознаки синдрому ПТСП, а через дванадцять тижнів його симптоми все ще мали 47 відсотків. П’ятдесятьом відсоткам жінок, які 1993 року зверталися до Служби допомоги жертвам зґвалтування в Міннеаполісі, поставили діагноз синдром ПТСП через рік після зґвалтування».

Ця статистика виявляє, що ПТСП-синдром трапляється набагато частіше, ніж більшість думає. І від нього страждають  дуже різні люди після багатьох найрізноманітніших ситуацій. Автори Елікзандер С. Мік-Фелейн та Ларс Вайсат кажуть: «З недавніх досліджень видно, що травмуючі події часто стаються як з цивільними у мирний час, так і з солдатами та жертвами боїв під час війни. І в багатьох пізніше розвивається ПТСП». А в декого до цього синдрому можуть призвести навіть медичні процедури чи серцевий приступ.

За словами вищецитованих авторів, «ПТСП перетворився в дуже поширений розлад». Вони зазначають: «Вибіркове опитування 1245 американських підлітків виявило, що 23% з них були жертвами фізичного чи сексуального нападу або ж бачили, як знущалися над іншими. У кожного п’ятого із цих 23% розвинувся синдром ПТСП. З цього випливає, що близько 1,07 мільйона американських підлітків страждає нині від ПТСП».

Якщо ця статистика правильна, значить лише в одній країні від синдрому страждає дуже багато підлітків! Як  можна допомогти їм та мільйонам інших людей по цілому світі?

Як можна допомогти?

Якщо думаєте, що ви або близька вам людина чи хтось із знайомих страждає від ПТСП, розгляньте кілька порад.

Намагайтесь підтримувати духовну програму. «Я завжди відвідувала зібрання в нашому Залі Царства,— каже Джейн.— Навіть коли не могла зосереджуватися на самій програмі, то знала, що Бог Єгова хоче, аби я тут була. Брати з нашого збору виявляли до мене надзвичайну любов і з усіх сил намагалися підбадьорити. Їхня любов та особиста увага були величезною підтримкою для мене в ті важкі часи». Джейн додає: «Мені також допомагало читання псалмів. Здавалося, що в молитвах страдників висловлювалися саме мої почуття. Коли під час молитви не була в силі сформулювати своїх думок, то могла просто сказати: «Амінь».

Не стримуйтесь підбадьорювати того, хто страждає. Якщо близьку вам людину турбують страшні спогади про якісь травмуючі події, то зрозумійте, що вона не просто надто гостро реагує або навмисно завдає іншим клопотів своєю поведінкою. Через емоційне заціпеніння,  тривогу чи злість вона, можливо, не в стані відповідно реагувати на вашу допомогу. Але не знеохочуйтесь! Біблія каже, що «правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом» (Приповістей 17:17).

Особа, яка страждає, повинна зрозуміти, що́ принесе їй лише шкоду, а не полегшення, і уникати цього. Маються на увазі заборонені наркотики та зловживання алкогольними напоями. Хоча може здаватися, що алкоголь та наркотики приносять на якийсь час полегшення, насправді невдовзі ситуація тільки погіршується. Як правило, ці речовини сприяють суспільній ізоляції, відмежуванню від людей, що намагаються допомогти; ведуть до роботоманії, вибухів гніву, переїдання або надто суворого обмеження в їді чи інших згубних дій.

Проконсультуйтеся у компетентного медика. Може виявитися, що людина не має синдрому ПТСП, але якщо дійсно має, то існують ефективні методи лікування *. Якщо ви отримуєте професійну допомогу, будьте відверті з психологом і попросіть поради для подолання будь-якої із перелічених проблем.

Пам’ятайте: часто насамперед загоюються фізичні рани, але ті, хто страждає від ПТСП-синдрому, мають зранене не лише тіло, але й розум та серце. У наступній статті поговоримо про інші способи, як сам хворий та його ближні можуть сприяти процесу одужання, а також розглянемо, яку надію мають усі, хто страждає від посттравматичного шоку.

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 6]

Симптоми посттравматичного стресу

Багато тих, хто пережив травмуючі події, ніби знову переживають їх у своєму розумі. Потерпілі зазвичай не в силі ані контролювати свого стану, ані якось запобігти йому. А наслідки можуть бути такі:

• Спалахи яскравих спогадів: враження, ніби людина заново зазнає того жахіття.

• Страшні сни та кошмари.

• Здригання від голосного звуку чи коли з-за спини хтось несподівано підходить.

• Тремтіння та сильне пітніння.

• Прискорене серцебиття або задишка.

• Почуття пригнічення, коли щось з вигляду, на слух, відчуття, запах чи смак пригадує травму.

• Тривога або страх: враження, ніби людина знову перебуває в небезпеці.

• Труднощі з контролюванням емоцій, оскільки спогади раптом викликають тривогу, злобу або смуток.

• Трудність із зосередженням і тверезим мисленням.

• Труднощі із засинанням та сном.

• Занепокоєність та постійна настороженість.

• Відсутність емоцій або емоційне заціпеніння.

• Нездатність виявляти любов чи мати будь-які сильні почуття.

• Враження, ніби оточення чуже або не реальне.

• Втрата зацікавлення до того, що колись приносило радість.

• Труднощі з пригадуванням важливих моментів травми.

• Відчуття, наче людина перебуває осторонь навколишнього світу і того, що з нею відбувається.

[Ілюстрації на сторінці 5]

Синдром ПТСП можуть викликати найрізноманітніші травмуючі події.