Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Майя. Вчора і сьогодні

Майя. Вчора і сьогодні

Майя. Вчора і сьогодні

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В МЕКСИЦІ

ЇХНІМ іменем називають одну з найвидатніших цивілізацій Західної півкулі. І не дивно, адже архітектура, розписи, кераміка і скульптура цих старожитніх мешканців Белізу, Гватемали, Гондурасу, Мексики та Сальвадору справді унікальні. Вони розвинули писемність високого рівня і досягли великих успіхів у галузі математики, навіть удосконалили календар сонячного року. Що це за люди? Це майя — творці однієї з найбагатших і найвидатніших ранніх цивілізацій Америки.

Про майя ми знаємо переважно з рельєфів і написів на камені. За допомогою системи письма, яка налічує понад 800 знаків, переважно ієрогліфічних, майя описували свою історію і звичаї на сходах, одвірках та кам’яних плитах чи стовпах. Вони також писали на папері, зробленому з лубу дикого інжиру. Зі складених аркушів виготовляли книги (кодекси) і робили для них обкладинки з ягуарової шкіри. Збереглись лише лічені книжки, а більшість загинула після того, як близько 1540 року н. е. іспанці завоювали країну майя.

Перші рільники майя оселилися на півночі Гватемали, мабуть, десь за тисячу років до н. е. А розквіту цивілізація цих індіанців досягла у 250—900 роках н. е. Цей період називають класичним. Зробімо короткий огляд відомостей про цей стародавній народ.

Чудові архітектори і будівельники

Майя чудово різьбили по каменю і будували величезні піраміди та храми з вапняку, скріплюючи його будівельним розчином. Майянські піраміди разючо подібні до пірамід Єгипту, і через це дехто помилково вважав майя нащадками єгиптян.

Руїни кам’яних майянських міст знайшли у Гватемалі, Гондурасі, на Юкатані і на півдні Мексики. У час розквіту в імперії майя було 40 таких міст, і в кожному мешкало від 5000 до 50 000 жителів. У «Новій британській енциклопедії» говориться, що «населення країни майя сягнуло, мабуть, 2 000 000 людей, більшість з яких жили на рівнинах сучасної Гватемали».

Розбудова міст з їхніми розкішними кам’яними будівлями відбувалась завдяки сумлінній праці рільників, які вирощували кукурудзу. Крім того, що ці працьовиті чоловіки забезпечували їжею свої сім’ї, від них також вимагалось брати участь у будівництві. А ще вони мусили постачати харчами знать й священиків, бо ці, мовляв, мали важливішу роботу.

Родинне життя майя

Їхні сім’ї були дуже згуртовані. Діди, батьки і діти звичайно жили під одним дахом. Рільництвом переважно займались чоловіки і старші сини. Дівчата вчилися готувати, шити і доглядали за молодшими братиками та сестричками.

Майя вирощували авокадо, гіркий червоний перець та солодку картоплю. Однак найбільше вони споживали кукурудзу. Чого тільки не готували з неї жінки і дівчата. Наприклад, робили пласкі млинці, які тепер називають тортільями. Навіть алкогольний напій бальга виготовляли на основі кукурудзи. Підраховано, що сьогодні їжа майя на 75 відсотків складається з кукурудзи в тому чи іншому вигляді, а в давні часи цей відсоток, напевно, був ще більшим.

Юрба богів і богинь

У житті майя релігія відігравала визначну роль. Вони поклонялися силі-силенній богів. В одному документі згадується про 160 з них. Наприклад, був бог творення, бог кукурудзи, бог дощу та бог-сонце. Жінки ходили на богомілля до храму богині Іш-чель, що на острові Косумель, і просили в неї плідності для себе, а коли вже були вагітні, то щасливих пологів.

У майя кожен день мав релігійне значення, і кожного місяця за їхнім календарем було якесь свято. Похорон супроводжувався особливими церемоніями. Тіло померлого фарбували в червоний колір і разом з деякими особистими речами загортали в солом’яні мати. Ховали небіжчика під підлогою дому, в якому він жив. Правителям призначались інші почесті: їх хоронили у пірамідах, під підлогою храму. Їхніх слуг вбивали і ховали разом з ними, у могилу також клали різноманітне начиння, яке, за віруваннями майя, могло знадобитися в майбутньому житті.

Під час релігійних церемоній майя іноді проколювали собі мочки вух або ж ноги. Вони навіть проколювали язик. Скульптури, фрески і зображення на посуді свідчать про те, що, поклоняючись богам, майя робили жертвоприношення. У своїй книжці («The Precolumbian Child») д-р Макс Шайн пише: «Вони часто приносили в жертву тварин, але найважливішою жертвою було людське життя. Переважно під час цього обряду гинули воїни ворожих військ, раби, а також маленькі сини і дочки вільних батьків». Як кажуть історики, молодих дівчат віддавали як наречених богові дощу, кидаючи їх живими у священний колодязь в Чічен-Іці. Якщо дівчина залишалась живою до заходу сонця, вважалося, що бог дощу задоволений попередньою нареченою, і дівчину витягували з води.

Майя сьогодні

Після 900 року н. е., як говориться в «Новій британській енциклопедії», «класична цивілізація майя швидко занепала, величні міста і церемоніальні центри збезлюдніли, їх поглинули джунглі». Ніхто достеменно не знає, чому загинула цивілізація майя. На думку одних, виснажився ґрунт, інші ж вважають, що через брак харчів селяни були змушені застосовувати шкідливі методи рільництва; частина з них втекла до міст, які й так були перенаселені й зубожілі. Хоч би що тоді сталося, не всі майя вимерли. Приблизно два мільйони їх живуть нині переважно на півночі Юкатану і Гватемали.

Більшість сучасних майя вважаються католиками. Церква доклала великих зусиль для того, щоб завоювати прихильність корінного населення. Наприклад, за даними агентства Ассошіейтед Пресс, «у 1992 році, в 500-ту річницю іспанського завоювання Гватемали, місцева католицька церква публічно вибачилась за жорстокості, заподіяні індіанцям під час євангелізації Гватемали».

Проте, ставши католиками, майя не відмовились від релігії своїх пращурів. Навпаки, багато католицьких священиків дає згоду на змішування церковних ритуалів і вчень з місцевими звичаями. Скажімо, серед майя здавна був поширений анімізм — віра в те, що як живі, так і неживі предмети мають життєву силу. Це уявлення церква перейняла, маскуючи його під католицьке вчення. Деякі церковні діячі ставлять собі питання, як же католицька церква може допускати такий вплив язичництва і водночас називатися християнською *.

Майя і Свідки Єгови

У місцевостях, де більшість мешканців — майя, Свідки Єгови навчають правдивих біблійних вчень. Багато хто відгукується позитивно. Ось лише два приклади.

«Мене поважали, і я мав досить видатне становище у колі корінних жителів, серед яких виростав,— говорить Карідад.— Однак я все ж таки розмінював життя на дрібниці, ледве не весь час присвячуючи пиятиці». Як і багато інших майя, Карідад сповідував католицизм, змішаний зі спіритизмом. «Коли я хворів,— розповідає цей чоловік,— то йшов до чаклуна». Дочки Карідада почали вивчати Біблію зі Свідками Єгови. «Помалу це зацікавило мене, особливо коли я зауважив, як змінилася поведінка моїх дітей. Невдовзі я також почав вивчати». Що ж далі? «Правда допомогла мені пізнати Єгову і полюбити його,— говорить Карідад.— Я відкинув усі церемоніали і звичаї, що не подобаються Єгові, тож звільнився від страху й забобонів».

Паула, індіанка майя з Гватемали, побивалася за двома загиблими синами. Вона розповідає: «Я завжди зводила для них вівтарі. У мене була Біблія від католицької монахині, і я читала її щовечора по дві години, щоб знайти відповідь на своє запитання: «Де мої померлі сини?» Незабаром Паула стала вивчати Біблію зі Свідками Єгови і відразу почала приходити на їхні зібрання. «Вони чітко пояснили мені Боже Слово,— говорить ця жінка.— Я рада, що знаю про Боже Царство, яке знищить хвороби і смерть. Завжди розмірковую про надію на воскресіння» (Івана 5:28, 29). Тепер Паула розповідає добру новину про Боже Царство іншим людям. Вона говорить: «Є ще багато людей, яким потрібна допомога».

[Примітка]

^ абз. 20 Часто можна побачити, як майя хрестяться по-католицьки, коли приходять за багато кілометрів до місця поклоніння Сан-Сімону, дерев’яному ідолові, походження якого невідоме.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 17]

Календар майя

Майя розробили точний річний календар, в якому був навіть високосний рік.

У році майя нараховували 365 днів. З них 364 були поділені на 28 тижнів, у кожному по 13 днів. Новий рік починався з 365-го дня, 16 липня. Як же рахували місяці? У майянському календарі, зображеному вище, було 18 місяців, у кожному до 20 днів. Тож тижні і місяці рахували незалежно одні від одних. Але за одним винятком. Раз на 260 днів (число 260 кратне 13 і 20) тиждень і місяць починалися в один день. Як говориться в довіднику, «календар майя, хоч і надзвичайно складний, був найточнішим зі всіх, створених до григоріанського календаря» («Funk & Wagnalls New Encyclopedia»).

[Таблиця на сторінках 16, 17]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Хронологія майя

Ольмеки

1000 рік до н. е.

500 рік до н. е.

Ольмеки

Сапотеки

Теотіуакан

до н. е. н. е.

500 рік н. е.

Теотіуакан

Сапотеки

Тольтеки

1000 рік н. е.

Тольтеки

Ацтеки

1500 рік н. е.

Ацтеки

[Відомості про джерело]

Зразки мистецтва майя: Dover Publications, Inc.

[Карта на сторінках 16, 17]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

МЕКСИКА

ПІВОСТРІВ ЮКАТАН

БЕЛІЗ

ГВАТЕМАЛА

САЛЬВАДОР

ГОНДУРАС

[Відомості про джерело]

Карта: Mountain High Maps® Copyright © 1997 Digital Wisdom, Inc.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Залишки приблизно 23-метрової піраміди-храму в давньому майянському місті Паленке.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Готують тортільї.

[Ілюстрації на сторінці 18]

Чічен-Іца

Храм Кукулькан.

Вхід до Храму Воїнів охороняє фігура з жертовною чашею, в яку, можливо, клали людські серця.

[Ілюстрація на сторінці 19]

Карідад з дружиною і дочками.