Як розпізнати ознаки

«Смуток — природне почуття, притаманне здоровій людині; депресія — це вже хвороба. Проблема полягає в тому, що необхідно це зрозуміти і збагнути різницю» (Д-р Дейвід Дж. Фасслер).

ПОДІБНО до багатьох інших розладів, депресія характеризується чіткими симптомами. Однак ці ознаки не так легко розпізнати. Чому? Тому що майже всі підлітки, як і дорослі, час від часу мають поганий настрій. Але чим відрізняється просте пригнічення від депресії? Багато залежить від інтенсивності і тривалості такого стану.

Під інтенсивністю мається на увазі те, наскільки сильно негативні почуття опановують молоду людину. Депресія — це емоційна хвороба, яка повністю охоплює підлітка, серйозно порушує його працездатність, і вона набагато сильніша, ніж незначні приступи відчаю. Лікар Ендрю Слебі описує наскільки складний цей стан: «Уявіть собі найсильніший фізичний біль, який ви будь-коли відчували: перелом кістки, зубний біль, пологи. Тепер помножте цей біль на десять та відніміть його причину. Лише тоді ви приблизно зрозумієте, яких страждань завдає депресія».

Тривалість стосується того, скільки часу продовжується такий апатичний стан. За словами професорів медицини Леона Ситрина і Дональда Г. Мак-Нью Молодшого, «якщо настрій дитини не поліпшиться і її життя не нормалізується протягом тижня після появи поганого настрою або ж протягом півроку після важкої для неї втрати, вона наражається на ризик впасти в депресію».

Загальнопоширені симптоми

Діагноз «депресія» ставлять лише тоді, коли принаймні два тижні у молодої особи щодня, причому більшу частину дня, наявні певні симптоми. Відносно короткочасний приступ називають депресивним. Діагноз «дистимія», або більш хронічна форма слабкої чи помірної депресії, ставиться у тих випадках, коли симптоми не зникають упродовж року з приблизно двома місяцями полегшення. Які декотрі поширені симптоми депресії? *

Раптова зміна настрою й поведінки. Молода особа, яка до того була слухняною, несподівано стає войовничою. Серед підлітків, котрі перебувають у депресії, поширена бунтівна поведінка, і вони навіть втікають з дому.

 Соціальна ізоляція. Пригнічені підлітки тримаються осторонь від своїх друзів. Трапляється часом і так, що друзі уникають пригнічених молодих людей, коли помічають небажані зміни в їхньому ставленні чи їхній поведінці.

Послаблюється інтерес майже до всіх занять. Підліток неприродно пасивний. Те, що недавно він вважав захопливим, тепер стало нудним.

Помітні зміни у звичках харчування. Багато фахівців погоджується, що такі розлади, як анорексія, булімія та неконтрольоване переїдання, переважно йдуть пліч-о-пліч з (і часами можуть бути спричинені) депресією».

Проблеми зі сном. Підліток спить або дуже мало, або дуже багато. У декотрих з них з’являється звичка змінювати собі день на ніч.

Зниження успішності. У пригнічених підлітків виникають проблеми з вчителями і ровесниками, а оцінки різко погіршуються. Невдовзі молода людина вже взагалі не хоче йти до школи.

Ризиковані або згубні вчинки. Коли підлітки граються зі смертю, це може вказувати на їхню байдужість до життя. Самокалічення (наприклад, порізи на шкірі) теж належить до таких симптомів.

Почуття нікчемності та недоречне почуття вини. Підліток починає надто критично ставитись до себе, почуватися повним невдахою, хоча насправді це не так.

Психосоматичні проблеми. Якщо немає жодної фізичної причини, головні болі, біль у спині, у шлунку та подібні проблеми можуть вказувати на депресію.

Часті думки про смерть і самогубство. Постійні думки про смерть свідчать про депресію. Те саме можна сказати і про погрози вчинити самогубство. (Дивіться інформацію в рамці, подану нижче).

Маніакально-депресивний психоз

Деякі з цих симптомів можуть бути ознакою й іншого складного захворювання — маніакально-депресивного психозу. За словами докторів Барбари Д. Інґерсолл і Сема Ґольдштайна, маніакально-депресивний психоз — це «стан, котрий характеризується приступами депресії, які чергуються з періодами припливу енергії та надмірного збудження; настрій настільки піднесений,  що, по суті, виходить за рамки нормального».

Такий піднесений період називають манією. До її симптомів належать нестримний потік думок, сильна балакучість і менша потреба в сні. Людина може декілька днів не спати і не матиме жодних видимих ознак втоми. Ще один симптом маніакально-депресивного психозу — надзвичайно імпульсивна поведінка без урахування наслідків. «Часто манія так впливає на мислення людини, розважливість і поведінку в суспільстві, що призводить до серйозних проблем і непорозумінь»,— зазначається у звіті Державного інституту психіатрії в США. Скільки часу триває маніакальна фаза? Інколи лише декілька днів; в інших випадках манія затягується на кілька місяців, а потім дає місце своїй наступниці — депресії.

Найбільше схильні до маніакально-депресивного психозу ті особи, чиї родичі мають цю хворобу. Але потішає те, що для тих, хто страждає від цього розладу, є надія. «Якщо діагноз встановити на ранній стадії, а потім відповідно лікувати,— говориться в книжці «Дитина з маніакально-депресивним психозом» (англ.),— такі діти, а також їхні батьки зможуть вести доволі стабільне життя».

Вартим уваги є те, що жоден взятий окремо симптом не вказує на депресію чи маніакально-депресивний психоз. Найчастіше лише сукупність симптомів, які проявляються впродовж певного періоду, підтверджують такий діагноз. Проте залишається ще одне запитання: чому цей незрозумілий розлад вражає підлітків?

[Примітка]

[Рамка на сторінці 6]

КОЛИ ДИТИНА ХОЧЕ ПОМЕРТИ

Згідно з повідомленням Центру контролю за хворобами в США, лише минулого року в цій країні від самогубства померло більше молодих людей, ніж від раку, серцевих захворювань, СНІДу, вроджених вад, апоплектичного удару, запалення легенів, грипу і хронічних легеневих захворювань разом узятих. Інший тривожний факт: ріст зареєстрованих самогубств серед підлітків віком від 10 до 14 років відбувається неймовірно швидко.

Чи можливо запобігти підлітковим самогубствам? Іноді так. «Статистика свідчить, що у багатьох випадках самогубствам передують спроби, словесні натяки й погрози вчинити так,— пише д-р Кетлін Мак-Кой.— Якщо у вашої дитини ще тільки зароджуються думки про самогубство, варто приділити цьому особливу увагу і, можливо, звернутися за професійною допомогою».

Поширення підліткової депресії підкреслює потребу, аби батьки й інші дорослі серйозно сприймали будь-які ознаки того, що молода особа хоче позбавити себе життя. «Майже у кожному випадку самогубства, з котрим мені довелось ознайомитися, натяки на задуми молодих не брали до уваги або ж їх не сприймали серйозно,— пише лікар Ендрю Слебі у книжці «Ніхто не бачив мого страждання» (англ.).— Родичі та друзі не розуміли усієї жахливості змін, котрі відбувалися з підлітком. Вони зосереджувалися на наслідках, а не на суті проблеми, тому і списували все на «проблеми у сім’ї», «зловживання наркотиками» чи «анорексію». Часами дорослі боролися з гнівом, збентеженням і роздратуванням своїх дітей, але не з депресією. А основна проблема залишалася і далі допікала підлітку та завдавала йому страждань».

Отож, висновок такий: серйозно сприймайте усі натяки на самогубство!

[Ілюстрація на сторінці 7]

Іноді бунтарська поведінка є ознакою прихованої депресії.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Пригнічені підлітки часто втрачають інтерес до занять, що донедавна захоплювали їх.