Кенте. Тканина вождів

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА З ГАНИ

РУКИ ткача з блискавичною швидкістю перебирають нитки. Рухаючись у такт рипіння шківів та поскрипування ремізок, майстер весь час поглядає на кольорову смужку тканини, яка лежить перед ним. Він тримає між пальцями ніг мотузки, які рухають ремізками вверх і вниз, розділюючи й направляючи вертикально натягнуті нитки основи, котрі простягаються ще на 6 метрів за ткацьким верстатом *. У розділені нитки основи ткач спритно вплітає впоперек окремі нитки барвистого шовку, створюючи переплетення, яке пізніше туго прибиває до прокладених раніше ниток.

З-під рук майстра виринає тканина, завширшки лише десять сантиметрів. Але вона виграє яскравими кольорами й манить вигадливими візерунками. Майстер, розглядаючи свій витвір, вдоволено посміхається, адже це справжня тканина кенте.

Стародавнє ремесло

Умілі майстри уже тисячоліттями займаються ткацтвом. Нитки, спрядені з льону, бавовни та шовку, були доброю сировиною для цієї справи. А фарби, виготовлені з коріння та листя рослин, давали можливість створювати прості візерунки.

Ткачі кочових африканських племен винайшли невеличкі верстати, які було легко переносити з місця на місце. Ці верстати називали смужковими, оскільки на них ткали вузькі смужки тканини, іноді завширшки лише 8—12 сантиметрів. Потім ці довгі смужки зшивали край до краю й утворювався великий  шматок тканини, в який можна було загорнутися, так що виходив своєрідний одяг. Такі складані верстати перевозили стародавніми торговельними шляхами на в’ючних тваринах через пустелі, річки та високі гірські хребти. Верстати значно вплинули на життя народів, які ними послуговувалися.

Любов до тканин

Вожді та голови родів західноафриканських народів протягом багатьох століть володарювали в багатій на корисні копалини країні, яку європейські дослідники назвали Золотим Берегом *. Завдяки великим покладам золота правителі держави Ашанті та їхні родини жили у розкошах. Ці вожді і їхні високі урядники в масивних золотих прикрасах й одязі з особливої тканини, демонстрували перед підданими своє багатство, силу й владу. Унікальну тканину, яку носили володарі, стали називати кенте. Це слово, можливо, натякало на те, що її переплетення нагадувало переплетення кошика. Інші племена Золотого Берега також займалися смужковим ткацтвом, але для вождів Ашанті кенте стала символом престижу та вищої влади.

Для своєї роботи ткачі Золотого Берега використовували випрядену тут бавовну. Пряжу можна було пофарбувати лише в блакитний колір. Ці блакитні нитки вплітали між тьмяно-білими нитками бавовни, і за допомогою ліній та квадратів створювалися прості геометричні малюнки — візерунки для місцевих жителів.

Право виготовляти кенте,— тканину вождів, яка була набагато тоншою,— суворо обмежувалося. Щоб створювати чудові тканини для панівного класу, організовували групи висококваліфікованих майстрів. Ткацькі таємниці ревно охороняли й не зраджували за жодних умов. Усім іншим заборонялося виготовляти тканини з переплетеннями та малюнками, котрі призначалися лише для вождя та його урядників. У вождя були сотні тканин, кожна з яких мала свій неповторний малюнок та переплетення. Зазвичай він ніколи не з’являвся перед людьми в тому самому вбранні двічі.

У пошуках фарб

У XVI сторіччі на Золотому Березі почала з’являтися нова тканина. Її не виготовляли на африканських смужкових верстатах, а привозили з далеких земель перші європейські мореплавці, які шукали слонову кістку, золото та рабів. У цій новій тканині майоріли нитки чудових яскравих кольорів. Невдовзі привізна тканина, що рясніла нитками червоного, жовтого та зеленого кольорів, стала цінним торговельним крамом. Правда, небагато хто міг дозволити собі придбати у європейських купців цей дорогий товар. Був він по  кишені лише багатим правителям Ашанті, які продавали на заморські кораблі, що чекали коло узбережжя, золото, слонову кістку та рабів. Однак не сама тканина цікавила вождя Ашанті та його урядників.

Придбавши заморський крам, вельможі віддавали його ткачам. Ті обережно торочили тканину, витягуючи жадані кольорові нитки, а все решта просто викидали. Потім вони вплітали ці дорогоцінні нитки на своїх смужкових верстатах у тканину кенте. Вона тепер стала більш різнобарвною, і ткачі, набравшись сміливості й залучивши до роботи всю свою уяву, почали виявляти дивовижну творчість та майстерність. Вожді Ашанті запросили також кваліфікованих робітників з інших племен, внаслідок чого з’явилися зразки кенте небаченої якості й краси.

Геометричні візерунки, що нагадували риб, птахів, фрукти, листя, захід сонця, веселку та інші дива природи, заклали основу текстильного мистецтва, в якому враховувалося все до найдрібніших деталей і яке несло символічний зміст. Тканина із вплетеними золотими нитками означала багатство, зелений колір говорив про свіжість і новизну, чорний символізував смуток, червоний виявляв гнів, а срібний вважався кольором чистоти та радості.

Майстри терпеливо, не поспішаючи, протягом багатьох місяців ткали один шматок тканини, знаючи, що ця робота служитиме критерієм їхньої майстерності та творчості. Попит на такі шедеври був зовсім незначний, оскільки небагато хто міг придбати рідкісну і дорогу тканину кенте.

Сучасне кенте

Але минув час, і влада вождів та їхніх впливових урядників стала занепадати. Зникла також потреба вирізняти за допомогою одягу вельмож серед простого народу. Тож коли ці красиві тканини почали використовуватися не лише для панівної верстви, попит на них зріс. Проте щоб задовольнити дедалі більшу потребу, на виробництво кенте стали витрачати набагато менше часу, тому його якість, обробка та вартість знизилися.

Сьогодні кенте найчастіше тчуть із синтетичного волокна й використовують для масового виробництва сумок, краваток, поясів, капелюхів та одягу. Рідко зустрінеш майстра, що був би зацікавлений у виробництві цієї тканини колишніми методами, які вимагали багато часу та зусиль. Тому нині дуже цінується старе високоякісне кенте й передається у спадок від покоління до покоління. Так, минули ті часи, коли виготовлену на простому дерев’яному верстаті тканину кенте неперевершеної краси й дивовижної майстерності проголошували тканиною вождів.

[Примітки]

[Ілюстрації на сторінці 16]

Смужкові верстати легко переносити.

[Ілюстрація на сторінці 17]

За допомогою ніг ткач піднімає й опускає ремізки.