Лейф Еріксон — першовідкривач Америки?

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ДАНІЇ

ХТО відкрив Америку? Насправді ніхто достеменно цього не знає. Відповідь великою мірою залежить від того, що розуміти під словами «відкривати» і «Америка». Зрештою, цей величезний край був заселений ще багато сторіч перед тим, як європейці дізнались про його існування. На початку 1493 року Христофор Колумб розповів у Європі про свою першу подорож в Америку. По суті, він побував на островах Вест-Індії. Однак не він перший європеєць, який побачив береги дивовижного Нового Світу. Команда білявих скандинавів досягла Північної Америки 500 років раніше.

 Тисячу років тому північна Атлантика, напевно, була така ж холодна і непередбачувана, як сьогодні. Мореплавці орієнтувалися у змінах вітру й течій, але туман та шторм могли протягом цілих тижнів заважати визначити місце корабля в океані. Як розповідають староскандинавські саги, одного літа саме така прикрість і трапилася з досвідченим мореплавцем і шукачем пригод — молодим Б’ярні Херюльфсоном. Проте, втративши орієнтацію, він знайшов континент!

Це було в епоху вікінгів, коли стародавні скандинави розширювали свої володіння, перетинаючи моря і вступаючи на європейський материк. Їхні легкі, добре пристосовані до плавань човни з’являлися скрізь на території, що простягалась від узбережжя Норвегії до Північної Африки, а також на європейських річках.

«Сага про Гренландію» розповідає, що Б’ярні вирушив у довгу подорож до Норвегії. Наближалась зима 986 року, і він повернувся в Ісландію на вщерть завантаженому кораблі. Однак виявилось, що його батько відплив з морською експедицією під проводом Еріка Рудого, щоб заснувати колонію на величезній, відкритій Еріком землі, яка лежить на захід від Ісландії. Щоб надати йому привабливості, відкривач назвав острів Гренландією («Зеленою землею»). Сповнений рішучості, молодий Б’ярні вирушив до берегів Гренландії. Але тоді перемінився вітер. Мандрівники потрапили в туман. Сага оповідає: «Вони не знали, де перебувають, куди пливуть, і тривало це багато днів».

Коли нарешті завиднілася земля, вона аж ніяк не була схожа на описи «Зеленої землі». На узбережжі буяла рослинність, виднілися пагорби й ліси. Мореплавці попливли на північ, тримаючись берега зліва по борту. Під час повторного огляду теж нічого не вказувало на те, що це Гренландія. А через кілька днів земля постала перед очима мандрівників уже іншою — вони побачили більше гір і льодовиків. Тоді Б’ярні зі своєю командою повернули на схід у відкрите море і врешті знайшли Гренландію і колонію Еріка Рудого.

У плавання вирушає Лейф Еріксон

Отак, можливо, європейці вперше побачили, але не ступили на материк, який пізніше назвали Північною Америкою. Розповідь Б’ярні про побачене викликала велике зацікавлення його співвітчизників у Гренландії. У їхньому холодному краї росло мало дерев; щоб будувати чи ремонтувати човни та доми, треба було виловлювати дерева, які несла течія, або ж великим коштом переправляти їх з-за моря. А тут, коли йти морем на захід, рукою подати до землі, де ростуть ліси з незліченною кількістю дерев!

Особливо ця земля вабила молодого Лейфа Еріксона, сина Еріка Рудого. Сага описує Лейфа «високим, сильним чоловіком, дуже гарним і мудрим». Приблизно у 1000 році Лейф Еріксон купив у Б’ярні корабель і з 35 моряками вирушив на пошуки землі, яку той бачив.

Три нові землі

Якщо вірити сагам, Лейф дістався до пустельної землі, узгір’я якої були вкриті льодом. Через те що ця земля скидалася на суцільну пласку камінну брилу, Лейф назвав її Хеллуланд — «Валунна земля». Можливо, саме тоді європейці вперше ступили на береги Північної Америки. Як вважають сьогодні історики, Хеллуланд — це острів Баффінова Земля, що на північному сході Канади.

Нормани-першовідкривачі прямували далі на південь. Вони побачили іншу землю, пласку і лісисту, з білим піщаним берегом. Лейф назвав її Маркландом, тобто «Лісовою землею». Більшість схиляється до думки, що це півострів Лабрадор. Невдовзі вони знайшли ще одну землю, навіть привабливішу.

Сага оповідає: «Вони відпливли у море і були на морі два дні, їм дув північно-східний вітер, а потім вони побачили землю». Ця земля їм так сподобалась, що мореплавці вирішили спорудити будинки і  перезимувати в них. Взимку «там не буває морозів і трава лишається майже така ж зелена, як улітку». Згодом один з учасників походу знайшов виноградні грона і лозу, тож Лейф Еріксон назвав землю Вінландом, що, мабуть, означає «Виноградна земля». Навесні вікінги, завантаживши човни дарами Вінланду, попливли знову до Гренландії.

Вчені сьогодні дуже хотіли б знати, де ж лежить цей Вінланд із чудовими пасовиськами й виноградом, але це й досі невідомо. На думку деяких дослідників, топографічні ознаки Ньюфаундленду збігаються з описом стародавніх саг. Розкопки на цьому острові показують, що нормани дійсно побували там. Однак інші вчені вважають, що Вінланд повинен лежати десь далеко на південь, а табір на Ньюфаундленді слугував вікінгам лише опорним пунктом або підступом до Вінланду *.

Які ж є докази?

Насправді ніхто не знає, як узгодити оповідь норманської саги з відомостями сучасної географії. Історики уже давно цікавляться уривчастими і розмитими розповідями саг. Але найбільш значні докази того, що нормани бували в Америці до Колумба,  постачили розкопки 1960—1970-х років, проведені неподалік селища Л’Анс-о-Медоу на Ньюфаундленді. Тут знайшли руїни домів, у яких жили давні скандинави, а також залізоплавильну пічку та інші предмети, датовані часами Лейфа Еріксона. Крім того, недавно один датський дослідник знайшов на півдні Ньюфаундленду старанно оброблений баластний камінь, яким вікінги, мабуть, послуговувалися на своїх кораблях.

Подорожі до нових земель на далекий захід у секреті не тримали. Лейф Еріксон прибув до Норвегії, щоб розповісти про побачене королю. Коли приблизно 1070 року Адам Бременський, німецький хроніст і голова соборної школи, поїхав у Данію, щоб дістати відомості про північні землі, датський король Свен розповів йому про Вінланд — країну чудового вина. Ця легенда увійшла в хроніку Адама Бременського. Отже, про західні землі, на яких побували нормани, довідалося багато освічених європейців. Крім того, стародавні ісландські літописи XII—XIV сторіч згадують ще й пізніші плавання вікінгів до Маркланду і Вінланду, на захід від Гренландії.

Дуже ймовірно, що Христофор Колумб також знав про подорожі до Вінланду, які відбулися за 500 років до його народження. Згідно з однією книжкою про Вінланд, існують свідчення того, що перед своїм знаменитим плаванням 1492—1493 років Колумб навіть побував в Ісландії, щоб побільше довідатись про давні подорожі.

Що сталося з норманами?

Про постійне поселення норманів в Америці немає жодних записів. Можливо, робилися короткочасні, невдалі спроби поселитися там. Однак умови були важкі. Корінні американці, яких вікінги називали «скрелінгами», виявились сильнішими за нападників. У Гренландії нащадкам Еріка Рудого і його сина Лейфа Еріксона доводилось нелегко. Погодні умови гіршали, а харчів меншало. Скидається на те, що через чотири-п’ять сторіч нормани зовсім зникли з Гренландії. Остання писемна відомість про норманів у Гренландії пов’язана з вінчанням у гренландській церкві в 1408 році. Пройшло понад сто років, і моряки німецького торговельного судна побачили, що гренландська колонія зовсім збезлюдніла, а просто неба лежало тіло чоловіка, і біля нього — ніж. Відтоді про норманів у Гренландії чути не було. Лише у XVIII сторіччі норвежці і датчани прибули сюди, щоб заснувати постійну колонію.

І все ж, саме від берегів Гренландії відпливали до Нового Світу відважні вікінги. Уявіть, як ті сміливці ведуть свої кораблі під квадратними вітрилами через таємничі води. Ось вони з подивом вп’ялися очима у незнайомий берег на горизонті. Тоді їм і на думку не могло спасти, що через п’ять століть Христофора Колумба проголосять першовідкривачем цих земель.

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 20]

ЯК ВІКІНГИ КЕРМУВАЛИ КОРАБЛЯМИ?

У них не було компасів. Як же вони стали такими чудовими мореплавцями? Якщо нормани не виходили у відкрите море, то йшли, не втрачаючи з поля зору берегів. Протоку намагались перетинати там, де можна було бачити обидва береги. Крім того, вікінги вміли орієнтуватися за сонцем і зорями. Наприклад, широту вони намагались визначати простим методом: брали прут для вимірювання висоти полудневого сонця над горизонтом і таблицю показників на кожен тиждень року. Оскільки варяги не вміли визначати довготу, то, пливучи у відкритому морі, переважно йшли на схід або захід, тримаючись обраної широти.

Приміром, коли вони хотіли потрапити з Гренландії до Вінланду, то пливли на південь, доки не виходили на потрібну широту, а відтак повертали на захід і знаходили гавань. Опріч того, норманським мореплавцям допомагали спостереження за птахами у відкритому морі. Стежачи за польотом птахів, вони визначали, де земля і навіть яка вона. Подеколи брали з собою ворон. Коли цих птахів випускали, вони піднімалися високо в небо і летіли до найближчого берега. Ось так вікінги і дізнавались, де причалити.

Також місце човна визначали, вимірюючи глибину дна. Для цього за борт спускали шнур із свинцевим грузилом. Це слугувало двом цілям. По-перше, так встановлювали глибину: щойно грузило сягало дна, моряк виймав його і вимірював на витягнуту руку ту частину, яка занурювалась у воду. До сьогодні збереглась така міра довжини, як морський сажень, її ще називають словом «фейтом», що походить від староскандинавського «витягнута рука». По-друге, грузило мало ще й інше призначення. Часто внизу його робили порожнистим і заповнювали жиром. Завдяки цьому в грузило потрапляв зразок морського дна. Мореплавці роздивлялись склад цього зразка і перевіряли морські карти, де містились письмові описи морського дна на різних ділянках. Хоч якими простими були інструменти вікінгів, ці люди стали знаменитими мореплавцями.

[Відомості про джерело]

Фото: Stofnun Arna Magnússonar, Iceland

[Карта на сторінці 18]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

НОВА ШОТЛАНДІЯ

Б’ярні Херюльфсон вирушив у подорож з Ісландії приблизно 986 року.

НЬЮФАУНДЛЕНД

ЛАБРАДОР

БАФФІНОВА ЗЕМЛЯ

ГРЕНЛАНДІЯ

Лейф Еріксон відплив з Гренландії приблизно у 1000 році.

ГРЕНЛАНДІЯ

БАФФІНОВА ЗЕМЛЯ

ЛАБРАДОР

НЬЮФАУНДЛЕНД

[Відомості про джерело]

Mountain High Maps® Copyright © 1997 Digital Wisdom, Inc.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Ліворуч — реконструйована гренландська оселя Еріка Рудого.

[Ілюстрація на сторінці 18]

На точній копії човна вікінгів було повторено подорож Лейфа Еріксона.

[Відомості про джерело]

Кораблі вікінгів на сторінках 2 і 18: Narsaq Foto, Greenland

[Ілюстрація на сторінці 21]

Статуя Лейфа Еріксона (Ісландія).

[Ілюстрація на сторінці 21]

Л’Анс-о-Медоу (острів Ньюфаундленд).

[Відомості про джерело]

Parks Canada

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 20]

Речові пам’ятки на експозиції Museum of National Antiquities, Stockholm, Sweden