Молоді люди запитують...

Чому неправильно мститися?

«Він образив мене» (Каніл, 15 років, ув’язнений за вбивство).

Чотирнадцятирічний Ендрю, який убив учительку на шкільній дискотеці, сказав, що ненавидить учителів та своїх батьків і не терпить дівчат, бо вони відштовхують його.

ЖУРНАЛ «Тайм» називає це «страшною тенденцією». Розлючений юнак потайки приносить до школи смертоносну зброю і відкриває вогонь по однокласниках і вчителях. Здається, такі трагічні випадки стають у США настільки поширеними, що на одному телеканалі новин це явище назвали «спалахом насильства».

На щастя, стрілянина у школі лунає все ще порівняно рідко. Однак сучасні злочини, зумовлені люттю, виявляють, наскільки озлобленою буває молодь. Що ж викликає таку злобу? Дехто з цих юнаків і дівчат, очевидно, роздратувався через несправедливість або свавілля тих, хто має владу. Інші ж, можливо, не витримали безперервних насмішок з боку однолітків. Один 12-річний хлопець, якого дражнили за те, що він був повним, зрештою застрелив однокласника, а потім і себе.

Звичайно, більшість підлітків, мабуть, ніколи серйозно не думали про таку страшну розправу зі своїми кривдниками. Проте подолати біль та почуття образи, які виникають, коли хтось стає жертвою расизму, хуліганства або жорстоких насмішок, нелегко. Згадуючи свої шкільні роки, Бен розповідає: «Я завжди був нижчий від моїх однолітків. Крім того, я ще й голив голову, тому діти постійно дражнили мене та плескали по ній. Це дуже дратувало. Погіршувало ситуацію й те, що, коли я звертався за допомогою до старших, вони мене просто ігнорували. Від цього я злився ще більше!» Бен каже: «Єдиною причиною, чому я нікого не застрелив, було те, що не мав де дістати зброї».

Як тобі ставитися до тих, хто хоче розправитися зі своїми кривдниками? І що слід робити, коли ти сам став жертвою знущання? Шукаючи відповіді, проаналізуй, що говорить про це Боже Слово.

Самовладання — ознака сили!

Наруга і несправедливість далеко не нові явища. Один біблійний письменник порадив: «Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю,  щоб чинити лиш зло» (Псалом 37:8). Дуже часто люди впадають у роздратування через те, що втратили самовладання і не задумуються про наслідки своєї поведінки. Розпалюючи у собі злобу, вони можуть вибухнути гнівом! І до чого це призведе?

Розглянь біблійну оповідь про Каїна та Авеля. Каїн «сильно розгнівався» на свого брата Авеля. Внаслідок цього «як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого,— і вбив його» (Буття 4:5, 8). Іншою людиною, яка не змогла побороти свій гнів, був цар Саул. Пройнявшись заздрістю до Давида через його військові перемоги, цар кинув списа не лише в нього, але також у власного сина Йонатана (1 Самуїла 18:11; 19:10; 20:30—34).

Безумовно, іноді гнів буває оправданий. Але навіть справедливе обурення може призвести до лиха, якщо людина не контролює своїх емоцій. Наприклад, Симеон і Левій мали всі підстави злитися на Сихема, коли довідалися, що він зґвалтував їхню сестру Діну. Але замість того щоб заспокоїтися, вони розпалили у собі лютий гнів. Це випливає з їхніх подальших слів: «Чи він мав би зробити нашу сестру блудницею?» (Буття 34:31). Коли їхня лють досягла краю, вони «взяли кожен меча свого, і безпечно напали на місто, і повбивали всіх чоловіків», що жили у місті Сихем. Їхня лють передалась іншим «синам Якова», які приєдналися до кривавого нападу (Буття 34:25—27). Навіть через багато років Яків, батько Симеона та Левія, засудив їх за цей нестримний гнів (Буття 49:5—7).

З цього ми вчимося важливого уроку: нестримний гнів — це ознака не сили, а слабкості. У Приповістей 16:32 сказано: «Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста».

Мститися безглуздо

Отже, Святе Письмо радить: «Не платіть нікому злом за зло... Не мстіться самі» (Римлян 12:17, 19). Помста, виражена чи то у фізичному насиллі, чи лише в жорстокій мові, не подобається Богові. Водночас мститися просто недоцільно й нерозумно. Насамперед тому, що насильство зазвичай виливається у ще більше насильство (Матвія 26:52). А жорстокі слова часто породжують ще жорстокіші. Пам’ятай також, що нерідко гнів виникає безпідставно. Приміром, чи ти впевнений, що твій образник справді відчуває до тебе неприязнь? Можливо, він вчинив це нехотячи або не подумавши? А навіть коли його дії були навмисні, то чи це оправдує помсту?

Обміркуй біблійну пораду з Екклезіяста 7:21, 22: «Не клади свого серця на всякі слова, що говорять, щоб не чути свого раба, коли він лихословить тебе, знає бо серце твоє, що багато разів також ти лихословив на інших». Звичайно, неприємно, коли про тебе говорять погано. Але Біблія визнає, що в житті так часто трапляється. Ти, мабуть, також іноді говориш про інших те, чого ліпше було б не казати. Тому, чи варто занадто гостро реагувати, коли хтось незичливо висловлюється про тебе? Часто найліпший спосіб давати собі раду з насмішками — це просто не звертати на них уваги.

Подібно нерозумно надто різко реагувати, коли здається, що до тебе погано поставилися. Підліток на ім’я Дейвід пригадує випадок, який стався, коли він грав у баскетбол разом зі співхристиянами. «Хтось з іншої команди вдарив мене м’ячем»,— говорить Дейвід. Подумавши, що це зробили навмисно, Дейвід у відповідь відразу жбурнув м’яч у того хлопця. «Я був страшенно роздратований»,— визнає Дейвід. Але перш ніж ситуація погіршилася, Дейвід помолився до Єгови. Він подумав: «Чи ж це правильно, що я хочу відплатити своєму брату?» Пізніше вони вибачились один перед одним.

У таких ситуаціях добре пам’ятати приклад Ісуса Христа. «Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував» (1 Петра 2:23). Отже, якщо відчуваєш роздратування,  не реагуй відразу, а помолись до Бога і попроси його допомогти тобі зберігати самовладання. Він охоче «подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього» (Луки 11:13). Замість того щоб мститися, можливо, ліпше підійти до кривдника й поговорити з ним (Матвія 5:23, 24). А якщо тобі не дають спокою, скажімо, шкільні хулігани, не намагайся вирішити проблему кулаками. Спробуй знайти мудрий спосіб, як захистити себе *.

Молодь, яка позбулася гніву

Багато юнаків та дівчат з успіхом застосовують ці біблійні принципи. Розглянь приклад Каті, яку удочерили ще в дитинстві. Вона розповідає: «Я часто злилася, не розуміючи, чому моя рідна мати залишила мене. А свій гнів виливала на названій мамі. Чомусь вважала, що коли роблю боляче їй, то насправді відплачую своїй рідній матері. Чого я тільки не робила: і ображала її, і гупала ногами, і влаштовувала істерику. А найбільше любила грюкати дверима. Крім того, часто повторювала: «Ненавиджу тебе!» І все це через те, що була надто розлючена. Озираючись у минуле, не можу повірити, що так поводилась».

Що допомогло Каті запанувати над своїм гнівом? Вона відповідає: «Читання Біблії! Робити це дуже важливо, оскільки Єгова знає, що́ ми відчуваємо». Каті також допомагало читання цілою родиною статей з «Пробудись!», в яких розглядалися подібні сімейні ситуації *. Вона пригадує: «Завдяки цьому ми змогли ліпше зрозуміти почуття один одного».

Ти також можеш навчитися стримувати почуття гніву. Коли стикаєшся з глузуванням, хуліганством або поганим ставленням, пам’ятай біблійні слова з Псалма 4:5: «Гнівайтесь та не грішіть». Вони допоможуть тобі не піддаватися гніву, який міг би допровадити до біди.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 15]

Часто найліпший спосіб давати собі раду з насмішками — це просто не звертати на них уваги.