«Може, цього разу він зміниться»

РОКСАНА * — життєрадісна, приваблива жінка. Вона має чотирьох дітей, одружена з шанованим у Південній Америці хірургом. «Мій чоловік люб’язний до жінок і користується повагою серед чоловіків»,— каже вона. Але вдома чоловік Роксани — зовсім інша людина, з якою не знайомі навіть його близькі друзі. «Він — просто страховисько і надзвичайно ревнивий».

З тривогою на обличчі Роксана продовжує: «Ця проблема почалася вже через декілька тижнів після нашого одруження. Мої брати і мама прийшли до нас у гості. Було так приємно спілкуватися й веселитися з ними. Але коли вони пішли, чоловік оскаженів, брутально кинув мене на диван. Я не могла повірити в те, що трапилося».

На жаль, це був лише початок страхіть Роксани, адже впродовж років чоловік неодноразово знущався над нею. Здавалось, його поведінку можна було передбачити. Чоловік спочатку бив її, тоді без кінця вибачався та обіцяв, що це більше ніколи не повториться. Він виправлявся, принаймні на певний час. Потім цей жах починався знову. «Я завжди сподівалась, що, можливо, цього разу він зміниться,— каже Роксана.— Навіть коли втікала, то знову поверталася до нього».

Роксана побоюється, що колись чоловік у своїй жорстокості зайде задалеко. «Він погрожував убити мене, дітей та себе,— говорить вона.— Якось він приставив ножиці до мого горла. Іншого разу погрожував пістолетом: приклав його мені до вуха і спустив курок! На щастя, пістолет був незаряджений, але я мало не вмерла від страху».

Спадщина мовчання

Подібно до Роксани, мільйони жінок по цілому світі зазнають знущань від своїх брутальних чоловіків *. Багато з них не розповідають про те, що́ їм довелося пережити. Вони думають: якщо комусь розказати, це і так нічого не змінить. Врешті-решт, чимало чоловіків, які жорстоко ставляться до своїх дружин, просто заперечують усе, говорячи: «Моя дружина  дуже запальна» або «Вона схильна перебільшувати».

Як же шкода, що багато жінок живе з постійним почуттям страху перед нападом там, де вони мали б почуватися найбезпечніше,— у власному домі. Крім того, часто співчувають зловмиснику, а не жертві. Декому важко повірити, що чоловік, який, здається, є доброчесним громадянином, може бити свою дружину. Ось що трапилось з жінкою, на ім’я Аніта, коли вона розповіла, що її чоловік, який користується загальною повагою, жорстоко поводиться з нею. «Один наш знайомий сказав мені: «Як ти можеш звинувачувати таку шляхетну людину?» Інший стверджував, що, мабуть, я якимось чином провокую свого чоловіка! Навіть після того як все випливло на поверхню, декотрі друзі почали мене уникати. Вони вважали, що мені слід було миритися з цим, бо «такі вже чоловіки».

Як видно з випадку Аніти, багатьом важко збагнути похмуру реальність наруги над подружнім партнером. Що спонукує чоловіка так жорстоко поводитися з жінкою, яку, за його словами, він любить? Як можна допомогти жертвам насильства?

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 4]

Небувалий масштаб насилля у сім’ї

Згідно з Декларацією ООН про усунення насилля над жінками, вислів «насилля над жінками» може стосуватися «будь-якого акту насилля за статевою ознакою, яке завдає або, ймовірно, завдасть фізичної, сексуальної чи психічної шкоди жінкам або призведе до їхнього страждання. Сюди входять погрози, застосування сили або деспотичне позбавлення свободи: чи то прилюдно, чи в приватному житті». Серед усього іншого таке знущання включає «фізичне, сексуальне та психологічне насилля в сім’ях та в суспільстві загалом, у тому числі побої, сексуальне зловживання дітьми жіночої статі, вбивство через посаг, зґвалтування подружнім партнером, ушкодження жіночих статевих органів та інші традиційні звичаї, які завдають шкоди жінкам».