Насилля над жінками. Як допомогти?

ЯК ДОПОМОГТИ жінкам, котрі стали жертвами насилля? Спершу потрібно збагнути, що́ їм довелося пережити. Часто насильник завдає не лише фізичної шкоди. Зазвичай він вдається до погроз і залякувань, тому жертва почувається нікчемною й безпорадною.

Згадайте Роксану, про яку йшла мова у вступній статті. Її чоловік за зброю використовує слова. «Він обзиває і принижує мене як йому заманеться,— розповідає Роксана.— Він каже: «Ти навіть не закінчила школи. Як ти без мене даси раду з дітьми? Ти ледача і безпорадна мати. Невже ти думаєш, що влада дозволить тобі забрати дітей, якщо підеш від мене?»

Чоловік Роксани, розпоряджаючись бюджетом сім’ї, керує всіма справами. Він не дозволяє їй користуватись автомобілем і впродовж дня телефонує, аби перевірити, чим вона займається. Якщо Роксана намагається висловити якусь свою думку, він одразу спалахує гнівом. У результаті вона ніколи не говорить, про що думає.

Отож, наруга над подружнім партнером — складна проблема. Аби допомогти, слухайте зі співчуттям. Пам’ятайте: зазвичай жертві нелегко розповідати про те, що вона переживає. Ваша мета — підтримати її в той час, як вона помалу дає собі раду.

Можливо, жінкам, що потерпають від побоїв, необхідно звернутись за допомогою до органів влади. Часом, коли настає критичний момент, наприклад втручання поліції, це може змусити жорстокого чоловіка зрозуміти серйозність своїх учинків. Проте слід визнати, що будь-яка спонука змінитися нерідко зникає, як тільки минає криза.

 Чи повинна жінка, яку б’ють, полишити свого чоловіка? Біблія не ставиться до окремого проживання легковажно. Водночас вона не зобов’язує жінку залишатися з чоловіком, який наражає на небезпеку її здоров’я та, ймовірно, і саме життя. Християнський апостол Павло написав: «Коли ж і розлучиться [«відійде», НС], хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться» (1 Коринтян 7:10—16). Оскільки Біблія не забороняє нарізне проживання, коли складаються виняткові обставини, тому те, як учинить жінка,— її особисте рішення (Галатів 6:5). Ніхто не повинен переконувати жінку піти від свого жорстокого чоловіка, але нікому не варто також змушувати її залишатися з ним, якщо це загрожує її здоров’ю, життю та духовності.

Чи існує надія для насильника?

Наруга над подружнім партнером — це жахливе порушення біблійних принципів. В Ефесян 4:29, 31 читаємо: «Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших... Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка [«зневага», Турконяк] нехай буде взято від вас разом із усякою злобою».

Жоден чоловік, який вважає себе послідовником Христа, не може казати, що любить свою дружину, і водночас зневажати її. Якщо він погано поводиться зі своєю дружиною, то яку цінність мають усі інші його добрі діла? «Заводіяка» не відповідає вимогам для особливих привілеїв у християнському зборі (1 Тимофія 3:3; 1 Коринтян 13:1—3). Безперечно, кожен, хто вважає себе християнином, але неодноразово піддається приступам гніву та не кається, може бути позбавлений спілкування з християнським збором (Галатів 5:19—21; 2 Івана 9, 10).

Чи можуть жорстокі чоловіки змінитися? Декому це вдалося. Проте насильник не зміниться, поки 1) не ви́знає, що його поведінка — неправильна, 2) не захоче виправитися та 3) не шукатиме допомоги. Свідки Єгови переконалися, що Боже Слово має силу змінити людину. Багато зацікавлених осіб, з якими вони вивчають Біблію, розвинули сильне бажання догоджати Богові. Ці нові дослідники Біблії довідалися, що́ Бог Єгова думає про насильників: «Хто любить насилля,— ненавидить душа Його» (Псалом 11:5). Звичайно, аби насильник змінився, потрібно більше, ніж просто припинити завдавати удари. Він також повинен навчитись по-іншому ставитись до своєї дружини.

Здобуваючи знання про Бога, чоловік вчиться сприймати свою дружину не як служницю, а як «помічника», не як нижчу особу, а як ту, котрій слід ‘виявляти честь’ (Буття 2:18, Дулуман; 1 Петра 3:7). Він теж вчиться співчувати та починає розуміти потребу прислухатися до думки своєї дружини (Буття 21:12; Екклезіяста 4:1). Програма біблійного вивчення, котру пропонують Свідки Єгови, вже допомогла багатьом парам. У християнській сім’ї не може бути й мови про тиранію, деспотизм та залякування (Ефесян 5:25, 28, 29).

«Боже Слово живе та діяльне [«потужне», СМ]» (Євреїв 4:12). Отож, мудрість, яка міститься у Біблії, допомагає подружнім парам проаналізувати проблеми, з котрими вони стикаються, і додає відваги у їх подоланні. Більше того, у Біблії знаходимо тверду надію, яка справді потішає: світ без насильства, коли призначений Єговою небесний Цар правитиме над слухняним людством. Біблія каже: «Визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги... від кривди й насилля врятує їхню душу» (Псалом 72:12, 14).

[Вставка на сторінці 12]

У християнській сім’ї не може бути й мови про тиранію, деспотизм та залякування.

 [Рамка на сторінці 8]

Спростування неправильних уявлень

• Жінки, які потерпають від насилля, самі винні у цьому.

Багато чоловіків, які б’ють своїх дружин, уникають відповідальності, кажучи, що ті самі їх провокують. Навіть декотрі друзі сім’ї погоджуються, що з такою дружиною дуже важко ладити, і тому не дивно, що чоловік час від часу втрачає над собою контроль. Але це те саме, що звинувачувати жертву і виправдовувати нападника. Насправді жінки, які страждають від насильства, часто докладають неабияких зусиль, щоб заспокоїти своїх чоловіків. Крім того, биття свого партнера не можна оправдати за жодних обставин. У книжці «Насильник у сім’ї. Психологічний портрет» (англ.) зазначається: «Чоловіки, яких суд скеровує лікуватися за напади на дружину,— залежні від насилля. Вони застосовують силу, аби позбутися гніву та депресії, опанувати ситуацію, вирішити конфлікти чи послабити напруження... Часто вони навіть не визнають, що мають таку проблему, або ж не сприймають її серйозно».

• Алкоголь є причиною того, що чоловік б’є дружину.

Безумовно, декотрі чоловіки стають брутальнішими під впливом алкоголю. Але хіба розсудливо складати всю вину на алкоголь? «Якщо насильник напідпитку, то вважає, що за його поведінку слід звинувачувати не себе, а щось інше»,— пише К. Дж. Вільсон у книжці «Коли насилля починається удома» (англ.). Далі там говориться: «Скидається на те, що в нашому суспільстві насилля у сім’ї сприймають легше, коли його завдає особа, котра перебуває у стані сп’яніння. Жінка, яка терпить погане поводження, переконує себе, що її партнер не є насильником, а лише гірким п’яницею, або алкоголіком». Вільсон зазначає, що таке міркування може дати жінці ілюзорну надію: «якби її чоловік перестав пиячити, припинилося б і насильство».

Нині багато дослідників вважають, що пияцтво і насилля у сім’ї — це дві різні проблеми. Зрештою, більшість чоловіків, які зловживають наркотичними речовинами, не б’ють своїх подружніх партнерів. Автори книги «Коли чоловіки б’ють жінок» (англ.) зауважують: «В основному побої не припиняються, оскільки чоловік використовує їх як засіб контролю, залякування та поневолення жінки... Зловживання алкоголем і наркотиками — це лише частина способу життя насильника. Проте було б помилкою припускати, що причиною насилля є вживання алкоголю чи наркотичних речовин».

• Насильники поводяться жорстоко зі всіма.

Нерідко особа, котра застосовує силу, може бути чудовим другом для інших. Вона, так би мовити, натягує на себе дволику маску. Саме тому друзям сім’ї важко повірити в історії про насильство. Однак насправді чоловік, який б’є дружину, прагне домінувати над нею і домагається цього шляхом насилля.

• Жінки не мають нічого проти такого ставлення.

Таке уявлення, ймовірно, складається тому, що не всі розуміють безнадійну ситуацію жінки, котрій немає куди податися. Жінка, яка терпить знущання, мабуть, має друзів, які приймуть її на тиждень чи два, але що робити потім? Можливо, їй важко уявити, як самій справлятися зі стількома обов’язками нараз: шукати роботу, платити за квартиру і піклуватися про дітей. Крім того, закон може забороняти втечу з дітьми. Декотрі жінки наважились піти з дому, але їх знайшли й привели назад силою чи гарними обіцянками. Друзі, які цього не розуміють, можуть помилково думати, що жінки не мають нічого проти такого ставлення.