Італійські камеї. Мініатюрні шедеври

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ІТАЛІЇ

Ми прибули до містечка Торре-дель-Греко, розташованого у затоці біля Неаполя, щоб подивитись, як виготовляють художні прикраси — витвір мистецтва, характерний для цієї частини Італії. Мова йде про камеї — ювелірні вироби з морських мушель. Ми хочемо відвідати одну з численних майстерень, де їх створюють. Але перш ніж вирушимо, можливо, вам буде цікаво дещо довідатись про самі камеї та їхню довгу історію.

КАМЕЇ — це геми, мушлі або камені твердих порід з вирізьбленим опуклим зображенням. Особливо придатні для цього виду мистецтва агат, онікс, сардонікс, а також виті мушлі деяких родин молюсків, оскільки завдяки їхнім різнокольоровим шарам можна досягти бажаних контрастних відтінків. Кажуть, що ця робота вимагає таких самих технічних прийомів, як різьблення скульптур, тільки в мініатюрі.

Багато камей, виготовлених з твердих або дорогоцінних порід каменю, збереглись ще з перських та греко-римських часів, що свідчить про їхню популярність у давнину. Ближче до наших днів з’явилися камеї з мушель. Протягом XIV—XV століть у Франції, Німеччині та Фландрії для виготовлення камей використовували перламутр. Вироби з мушель, схоже, дуже цінували заможні французи з витонченим смаком. Завдяки дослідницьким подорожам, які здійснювались у ті роки, до Європи потрапило чимало рідкісних і екзотичних матеріалів: гігантські панцири черепах, бивні єдинорогів, нефрит, бурштин і дивовижні морські мушлі. Це викликало зацікавлення до природознавства й стало джерелом творчого натхнення для талановитих ремісників, ювелірів і різьбярів. Імовірно, у XVI сторіччі з’ясували, що для різьблення камей особливо придатні мушлі молюсків родин Cassidae та Cypraeidae.

 У так званий неокласичний період відновився інтерес до стародавнього ремесла, і у XVIII столітті великої популярності набуло виготовлення камей з мушель, незважаючи на те, що дехто вважав такі камеї підробками через низьку вартість мушлі у порівнянні з коштовним каменем. Пізніше кількість закладів, де різьбили камеї, стала зменшуватися. І сьогодні їх виготовляють лише у двох містах: Ідар-Оберштайні (Німеччина), де різьблять на агатах механізованим способом, та Торре-дель-Греко (Італія) — тут продовжують виконувати камеї з мушель вручну.

А тепер, після короткого знайомства з камеями, дізнаймося, як нині роблять камеї з мушель.

У майстерні

Майстерня, яку ми відвідаємо, міститься на вузькій вулиці у центрі Торре-дель-Греко. Зайшовши усередину, бачимо верстат майстра, на якому безладно лежать інструменти й камеї на різних стадіях роботи. Нашу увагу відразу привертає гарний виріб, який різьбяр завершує,— складний пасторальний пейзаж з кількома фігурками.

Мушлі, з яких виготовляють камеї, привозять з Багамських островів, деяких місць Карибського моря, а також з вод Східної Африки. З мушель різних родин молюсків виробляють камеї різних кольорів. Наприклад, камеї, вирізьблені з Cassis madagascariensis (її називають  агатовою мушлею),— це біле зображення на темно-коричневому тлі, а камеям з Cypraecassis rufa (сердолікова мушля) притаманні світліші й темніші відтінки червонувато-коричневого кольору. Найкоштовніші ж з них ті, які мають найінтенсивніші контрасти кольорів.

Для виготовлення камеї насамперед зрізають за допомогою різального диска з водяним охолодженням чашоподібну опуклу частину мушлі, з якої робитимуть прикрасу. Форму камеї — переважно овальну чи круглу — позначають на внутрішньому боці чашечки, а пізніше вирізають цю заготовку, залишаючи припуски. З мушлі середнього розміру зазвичай виходить лише одна велика та дві менших камеї. Щоб визначити, як розрізати мушлю, потрібно мати досвід. Скажімо, якщо на зовнішньому боці є три опуклості, то можна вирізьбити три фігурки. Після того як мушлю розрізали на частини, кожній з них надають бажаного розміру за допомогою шліфувального круга. Потім таку заготовку закріпляють на дерев’яній дощечці, щоб було легше тримати, і зовнішній нерівний шар здіймають до потрібної товщини. Саме на цій стадії опуклості можуть навіяти майстру сюжет. Тоді він швидко робить олівцем ескіз на поверхні й починає вирізьблювати.

Щоб усунути зайві частинки, використовують електродриль з абразивним елементом. Коли загальну форму вже надано, починається ручне вирізьблювання за допомогою різних за розміром та надзвичайно гострих різців. Композицію треба зробити саме на такій глибині, де мушля змінює забарвлення зі світлого на темне. Виконуючи на поверхні мушлі різьбу різної глибини, умілий майстер може створити зображення, яке нагадуватиме прозору вуаль. Врешті з’являється витончене детальне зображення на фоні темнішого шару!

Варіантів композицій для камей — безліч. Можливо, вам доводилось бачити граціозний профіль леді — це найулюбленіша тематика різьбярів. Мініатюрні портретні зображення або квіти використовують для перстенів і сережок. Більші камеї, розміром коло 70 міліметрів, служать як брошки та кулони, і на них можуть зображатися складніші теми: пейзажі й пасторальні або античні сюжети. Найбільші камеї, максимальний розмір яких близько 200 міліметрів, можна вставити в рамку або розмістити на якійсь підставці. Їхня цінність залежить не лише від розміру й матеріалу оправи, а й від майстерності та ретельності, необхідних для їхнього виготовлення. Деякі з них — це справжні витвори мистецтва.

Оскільки кожен майстер керується рельєфом вирізаної заготовки, ніколи не вдасться механізувати виробництво камей з мушель, а також зробити дві однакові прикраси. Це дійсно унікальні та чарівні оздоби — справжні мініатюрні шедеври.

[Ілюстрації на сторінці 16]

ВИГОТОВЛЕННЯ КАМЕЇ

Мушлі, з яких вирізьблюють камеї.

Зрізують опуклу частину мушлі.

Позначають форму камеї.

Заготовку вирізають з припусками.

Після того як майстер надав виробу форму, він працює за своїм робочим столом.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Гема Августея, зроблена у період між X та XX століттями н.е. Її розмір 19 на 23 сантиметри.

[Відомості про джерело]

Erich Lessing/Art Resource, NY