Від наших читачів

Заслання до Сибіру Глибоко вдячна за історію Федора Каліна з серії статей «Яке майбутнє релігії в Росії?» (22 квітня 2001 року). Мене зворушила розповідь про заслання його родини в Сибір і про те, як усі її члени зберегли вірність і не втратили радості навіть у найважчих обставинах. Кілька років тому я мала честь відвідати наших християнських братів і сестер в Молдові. Ніколи не забуду їхніх розповідей про заслання у Сибір. Їхня віра і надія на Єгову заохотили мене саму залишатись вірною.

Ґ. Ф., Швеція

Глухота і сліпота Дякую вам за статтю про Дженіс Адамс «Я знайшла безпеку попри глухоту й сліпоту» (22 квітня 2001 року). Ніколи б не подумала, що глуха й сліпа людина зможе так зміцнити мій дух. Ми з чоловіком перенесли багато хвороб як фізичних, так і емоційних. Такі статті зміцняють віру, а вона допоможе тривати до самого кінця.

П. Ґ., США

Часто-густо ми не цінуємо того, що маємо, наприклад, пропускаємо християнські зустрічі, жаліючись на звичайний головний біль. А Дженіс, хоча й мала причини залишатись удома через депресію, яка була наслідком наруги у дитячі роки, покладалась на Єгову і вірила, що він дасть їй потрібну силу для активного духовного життя.

К. Д., Італія

У мене чудове здоров’я. Я не пережила всього того, що Дженіс. Але через те що у молодших класах зазнавала знущань, часто маю приступи пригніченості. Я плачу й плачу, мені насправді дуже важко. Мене підтримують співхристияни та батьки. І все ж, від щирого серця дякую за історію Дженіс. Вона додала мені мужності.

М. Т., Японія

Дідусь і бабуся Дякую за статтю «Молоді люди запитують... Чому варто підтримувати взаємини з дідусем і бабусею?» (22 квітня 2001 року). У нас з бабусею були дуже близькі стосунки. Коли мої батьки розлучались, я мала безліч запитань і багато плакала. Бабуся завжди приходила мені на допомогу. Вона брала мене на проповідування, прищеплюючи любов до служіння. Наслідуючи її приклад, чотири роки тому я почала повночасне піонерське служіння. Навіть коли бабуся захворіла на хворобу Альцгаймера і не впізнавала мене, якщо я читала їй з Біблії про Рай, у неї загорялись очі. Вона заснула сном смерті у вересні 2000 року. Дякую за те, що показуєте молодим, наскільки важливі стосунки з дідусями і бабусями.

К. Р., США

Мої батьки розлучились десять років тому. Через навіяне самій собі почуття обов’язку бути вірною матері я розірвала стосунки з сім’єю батька. Однак, прочитавши цю статтю, розумію, чому важливо і корисно підтримувати добрі взаємини з дідусями і бабусями. Завдяки статті я отримала кілька біблійних порад, які допоможуть розвинути такі взаємини.

Ґ. В., США

Хоч мої дідусі і бабусі не є християнами, у нас добрі стосунки. У мене ще є «бабуся» у зборі — християнка, якій вже майже 70 років. Коли виникають проблеми, вона читає мені Біблію і піднімає на дусі. Іноді вона просто тримає мою руку або ніжно пригортає мене. Часом ми забуваємо про різницю у віці.

М. К., Японія