Як знайти нову домівку

«Ніщо не замінить рідного дому, навіть якщо це лише вбога халупа». (Джон Говард Пейн)

СПОЧАТКУ прийшла війна — війна, яка ніколи не закінчувалася. Потім настала посуха, яку не скропила жодна крапля дощу. А вслід за посухою надійшов голод. І людям не залишалося нічого іншого, як покинути свої домівки та відправитися на пошуки води, їжі й роботи.

Вони тисячами прибували до кордону на пропускний пункт. Проте за останні роки сусідня країна уже прийняла мільйони біженців і більше просто не хотіла. Прикордонна поліція з палицями в руках пильнувала за тим, щоб ніхто не перетнув кордон.

Місцевий чиновник, що займається емігрантами, без церемоній вказав причину такого ставлення до біженці: «Вони не платять податків, нищать наші дороги, стинають дерева, вичерпують запаси води. Нам уже досить цього» *.

Такі трагічні ситуації трапляються дуже часто. Люди, котрі залишили рідні землі, бачать, що стає дедалі важче знайти місце, яке вони могли б назвати своєю домівкою. «Зі зростом кількості тих, хто шукає притулку, зростає також небажання інших країн надавати такий притулок»,— говориться в нещодавньому звіті організації «Міжнародна Амністія».

Щасливці, яким поталанить дістатися до табору біженців, можливо, почуватимуться у ньому певною мірою в безпеці, але табір рідко стає їхнім домом. Умови там далеко не найліпші.

Життя у таборах біженців

«[Вдома] людина може загинути від кулі, а тут [у таборі біженців] її діти помруть з голоду»,— жаліється один африканський біженець. Цей відчайдушний батько довідався, що в багатьох таборах постійно бракує харчів і води, немає відповідних санітарних умов та задовільного житла. І причини цього прості. Країнам, що розвиваються, важко забезпечити їжею власних громадян, а тут ще несподівано нахлинули тисячі біженців. Тому держави-господарі не в стані надати необхідної допомоги натовпам, які раптом з’явилися на їхньому порозі. Що ж до багатших держав, то вони, маючи власні проблеми, іноді також не бажають підтримати цих біженців.

Коли 1994 року понад два мільйони людей утекли з однієї африканської країни, їх оселили в похапцем збудованих таборах, де бракувало води й не було відповідних санітарних умов. Внаслідок цього спалахнула епідемія холери, яка, перш ніж її зупинили, погубила тисячі осіб. Життя у таборах погіршувалося ще й тому, що поміж цивільними біженцями замішувалися озброєні вояки, які невдовзі після прибуття починали керувати розподілом допомоги. І така проблема існувала не лише в тих таборах. «Через присутність озброєних елементів серед біженців цивільні особи піддаються великій небезпеці. Вони стають жертвами залякувань, цькування і примусового вербування до війська»,— говориться у звіті ООН.

Місцеві жителі також можуть страждати від величезного напливу голодних утікачів. Деякі чиновники з африканського району Великих озер скаржаться, що «[біженці] нищать запаси харчів і поля, забивають худобу,  руйнують заповідники, призводять до голоду й поширюють хвороби... [Вони] отримують харчову допомогу, а ми — нічого».

Все ж найболючішою проблемою, мабуть, є те, що багато тимчасових таборів біженців перетворюються в постійні поселення. Наприклад, у певній країні Близького Сходу коло 200 000 біженців тісняться у таборі, розрахованому на чверть тієї кількості. «Нам нікуди йти»,— з гіркотою каже один із них. Ці багатолітні страдники зіткнулися в країні, що надала їм притулок, із суворим обмеженням працевлаштування. Тож 95 відсотків цих осіб — безробітні або змушені задовольнятися випадковими заробітками. «Щиро кажучи,— визнає один чиновник, що займається справами біженців,— я не знаю, як [вони] зводять кінці з кінцями».

Але якщо в таборах біженців умови погані, то можна лише уявити, в якій біді живуть переміщені особи, що навіть не в стані залишити свою країну.

Страждання переміщених осіб

Згідно з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців, «міжнародні кола сильно занепокоєні масштабами й розмірами проблеми переміщених осіб, їхніми стражданнями, а також тим, як ця проблема впливає на мир і безпеку у світі». З цілого ряду причин ці бездомні люди, як правило, менш захищені, ніж біженці.

Справами переміщених осіб не займається жодна міжнародна організація, і їхнє розпачливе становище зазвичай не притягує великої уваги засобів масової інформації. А уряди їхніх країн, зайняті військовими конфліктами, просто не бажають або не в стані захистити їх. Нерідко під час втечі з небезпечної зони сім’ї роз’єднуються. Крім того, оскільки до безпечнішого місця часто доводиться діставатися пішки, дехто не витримує подорожі.

Багато людей, що втратили своє житло, шукають притулку в містах, де вони приречені на животіння у нетрях або закинутих домах. Дехто будує тимчасові табори, на які часами нападають озброєні вояки. Переважно смертність серед цих втікачів вища, ніж серед інших груп населення країни.

Навіть заходи, призначені допомоги переміщеним особам, деколи обертаються проти них. У публікації «Стан біженців світу у 2000 році» (англ.) говориться: «Протягом останніх десяти років XX століття доброчинні організації, що діяли у пошматованих війною країнах, врятували життя тисячам і зробили багато для того, щоб зменшити людські страждання. Але одним з основних уроків того сторіччя було те, що під час конфлікту ворогуючі партії можуть  з легкістю маніпулювати доброчинними діями, і це іноді призводить до непередбачених наслідків — зміцнення позиції влади, відповідальної за порушення прав людини. Крім того, допомога, яку надають доброчинні організації, може піти на воєнні цілі — на підтримку й продовження війни».

У пошуках ліпшого життя

Окрім біженців та переміщених осіб, нині дедалі більше стає тих, хто залишає рідні місця через економічні труднощі. Існує кілька причин цього. Прірва між багатими й бідними країнами світу постійно зростає, а телепрограми щодня показують найбіднішим мешканцям землі, як розкішно живуть люди в багатих країнах. До того ж сьогодні стало легше переміщатися по світі й кордони вже не є великою перешкодою. І ще до переїзду в заможніші країни сильно підштовхують громадянські війни і національна та релігійна дискримінація.

Однак якщо деяким емігрантам — зокрема тим, що вже мають родичів в індустріальних країнах,— вдається успішно прижитися на новому місці, то багато просто руйнують своє життя. Особливо небезпечно потрапити в руки злочинних ділків. (Дивіться інформацію в рамці). Тому, перш ніж переїхати кудись у пошуках ліпшого життя, потрібно добре зважити усі небезпеки.

У 1996 році старий корабель перевернувся у Середземному морі й 280 осіб втопилося. Нещасні, які виявилися емігрантами з Індії, Пакистану й Шрі-Ланки, заплатили від 6 до 8 тисяч доларів за те, щоб потрапити до Європи. Перед цією катастрофою вони уже протягом тижнів страждали від голоду, спраги й фізичного насилля. Їхня «подорож за багатством» перетворилася у кошмар, який закінчився трагічно.

Майже кожен біженець, переміщена особа або незаконний емігрант міг би розповісти свою страшну історію. Але хоч би з яких причин люди залишали рідні оселі — чи то через війну, переслідування чи бідність,— їхній жалюгідний стан викликає запитання: чи ця проблема колись вирішиться? Чи, може, потік біженців лише зростатиме?

[Примітка]

 [Рамка/Ілюстрація на сторінці 8]

Жалюгідне становище нелегальних емігрантів

Крім біженців і переміщених осіб, у світі нараховується від 15 до 30 мільйонів нелегальних емігрантів. Більшість з них — це ті, хто сподівається, що в заможніших країнах уникнуть бідності або упередженого ставлення та переслідувань.

Оскільки в останні роки можливість легально переїхати в іншу країну зменшилася, виникла нова незаконна торгівля — торгівля емігрантами. Вона навіть перетворилася для міжнародних злочинних синдикатів у прибутковий бізнес, що, за підрахунками деяких дослідників, приносить 12 мільярдів доларів прибутку в рік при дуже малому ризику для самих ділків. Піно Арлаккі, заступник Генерального секретаря ООН, сказав, що цей «злочинний ринок зростає найшвидше у світі».

Нелегальні емігранти не мають практично жодного правового захисту, а ділки завжди конфісковують їхні паспорти. Ці бідні люди можуть потрапити на фабрики, де тяжко працюватимуть за копійки, їх наймають для хатніх чи сільськогосподарських робіт та риболовецького промислу. Декого навіть змушують займатися проституцією. А якщо їх піймає влада, то швидше всього відправить без гроша в кишені додому. Коли ж вони протестуватимуть проти поганих умов праці, їх можуть побити чи зґвалтувати або навіть пригрозити розправитися з їхніми сім’ями на батьківщині.

Часто злочинні угруповання заманюють охочих виїхати за кордон, обіцяючи їм високооплачувані роботи. Зубожіла родина може віддати у заставу все своє майно, щоб лише вислати одного члена сім’ї до Європи або в США. А коли людина не буде в стані покрити витрат на переїзд, то її змусять працювати за цей борг, який може сягнути 40 000 доларів. І так «нове життя», яке їй обіцяли, перетвориться у рабську працю.

[Ілюстрація]

Нелегальні біженці в Іспанії.

 [Рамка/Ілюстрація на сторінці 9]

Погублена невинність

Родина Сирі жила у горбистій місцевості Південно-Східної Азії, де її батьки обробляли рисові поля. Якось одна жінка сказала, що може влаштувати дівчину на добру роботу в місті. Вона запропонувала 2000 доларів — справжнє багатство, від якого селянину було важко відмовитися. Але невдовзі Сирі зрозуміла, що потрапила в бордель. Власники поставили умову, що, аби стати вільною, вона мусить повернути їм 8000 доларів. У той час Сирі мала лише 15 років.

Дівчина не могла сплатити цей борг. Побої і сексуальна наруга кінець кінцем зламали її опір. Доки з неї буде якась користь, їй не бачити волі. Хоча зрештою багатьох таких проституток відпускають, але лише для того, щоб вони померли у себе вдома від СНІДу.

Така секс-торгівля процвітає і в інших частинах світу. У звіті «Міжнародна торгівля жінками і продаж їх до США» (1999 рік) сказано, що, за підрахунками, кожного року продають від 700 тисяч до 2 мільйонів жінок та дітей, і багато з них опиняються в борделях. Декого заманюють обманом, інших просто викрадають, але майже всіх їх примушують до цієї жахливої роботи всупереч їхній волі. Дівчина-підліток зі Східної Європи, яку визволили з рук злочинної групи, що змушувала її до проституції, сказала про своїх поневолювачів: «Ніколи не думала, що таке можливе. Це не люди, а звірі».

Деякі бідні жертви, яким пообіцяли роботу й добрі заробітки в Європі або США, були забрані навіть з таборів біженців. Тож для незліченного числа жінок пошуки ліпшого життя закінчилися сексуальним рабством.

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 10]

Зважте всі за і проти перед еміграцією з економічних причин

Через існування багатьох злочинних угруповань, що переправляють емігрантів, а також через складність легально емігрувати в розвинені країни чоловіки та голови сімей, перш ніж прийняти рішення, повинні уважно розглянути такі запитання.

1. Чи наша економічна ситуація справді настільки безнадійна, що хтось один або й усі члени сім’ї повинні переїхати до країни, де заробітна плата вища?

2. Скільки грошей доведеться позичити на поїздку і як ми їх повернемо?

3. Чи варто залишати родину задля економічних сподівань, які можуть виявитися нереалістичними? Багато нелегальних емігрантів переконуються, що знайти постійну роботу в розвинених країнах практично неможливо.

4. Чи варто вірити розповідям про високу зарплату й соціальні вигоди? Біблія каже, що «вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої» (Приповістей 14:15).

5. Яка гарантія, що ми не потрапимо в руки злочинної організації?

6. Якщо поїздку дійсно організувала така злочинна група, то чи усвідомлюю я, що мою дружину (або дочку) можуть змусити займатись проституцією.

7. Чи розумію я, що коли потраплю в країну нелегально, то, можливо, не отримаю постійної роботи або мене депортують, і тоді я втрачу всі гроші, які вклав у поїздку?

8. Чи я справді хочу стати нелегальним емігрантом або вдатися до нечесних заходів, щоб потрапити до багатшої країни? (Матвія 22:21; Євреїв 13:18).

[Схема/Карта на сторінках 8, 9]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Потік біженців і робітників-емігрантів

Райони з найвищою кількістю біженців та переміщених осіб.

→ Основні потоки робітників-емігрантів.

[Відомості про джерела]

Джерела: «Стан біженців світу», «Глобальна криза еміграції» (англ.), «Огляд проблеми біженців по світі. 1999 рік».

Mountain High Maps® Copyright © 1997 Digital Wisdom, Inc.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Біженка чекає розселення.

[Відомості про джерело]

UN PHOTO 186 226/M. Grafman