Доба гніву. Що породжує проблему?

У ПРАЗІ (Чеська Республіка) в барі застрелили чоловіка. Чому? Вбивцю дратувала голосна музика, яка доносилася з плеєра жертви. На перехресті в Кейптауні (ПАР) автомобіліста вдарили на смерть хокейною ключкою. Нападник, очевидно, був незадоволений, що його освітили фари автомобіля, який належав жертві. В Австралії у будинок британської медсестри ввірвався її колишній друг; він облив дівчину бензином, підпалив і залишив помирати такою жахливою смертю.

Чи повідомлення про вияви гніву на автострадах, у сім’ях і літаках перебільшені? Чи, як тріщини на стінах будинку, вони служать видимим попередженням про серйозну та приховану проблему? Факти підтверджують правдивість останнього.

У нещодавньому звіті «Фундації безпеки руху при американській автомобільній асоціації» зазначалось, що «починаючи з 1990 року кількість повідомлень про насильство на дорогах збільшується майже на 7 відсотків щороку».

Гнів повсюдно виявляють удома. Наприклад, поліція штату Новий Південний Уельс (Австралія) повідомила, що впродовж 1998 року зареєстровані випадки насилля у сім’ях зросли на 50 відсотків. У цій країні кожна четверта жінка, яка перебуває в шлюбі або у незареєстрованому зв’язку, зазнає насилля від свого партнера.

Щось подібне можна сказати і про подорожі повітрям. З огляду на те, що авіапасажири можуть раптово вибухнути гнівом і накинутися на стюардес, інших пасажирів чи навіть пілотів, деякі великі світові авіакомпанії забезпечили літаки спеціальними ременями, аби прив’язувати до сидінь буйних правопорушників.

Чому ж дедалі більша кількість людей, здається, нездатна стримувати свої емоції? Що породжує гнів? І чи дійсно можливо контролювати це почуття?

Чому люди гніваються дедалі частіше?

Гніватися — це значить відчувати або виявляти сильне роздратування. Люди починають лютувати тоді, коли дозволяють гніву рости, поки зрештою він не виллється у вибух бурхливих емоцій. «Запеклі суперечки на дорогах рідко постають лише через якийсь один випадок. Швидше вони є наслідком складу думок і накопичення стресу в житті водія»,— зауважує Дейвід Вілліс, президент «Фундації безпеки руху при американській автомобільній асоціації».

Накопиченню стресу сприяє потік інформації, яку ми щодня повинні засвоювати. У книжці Дейвіда Люїса «Інформаційне перевантаження» (англ.) на останній сторінці обкладинки зауважується: «Багатьох працівників просто заливає потік інформації... Перевантажившись інформацією... вони нервово виснажуються, стають необачними й неспроможними робити розсудливі рішення». Наводячи приклад такого потоку, одна газета зазначила: «Щоденне видання будь-якої газети містить стільки інформації, скільки пересічна людина  XVII сторіччя отримувала за ціле своє життя».

Те, що́ ми вкладаємо до рота, також може підживлювати гнів. Два широкомасштабних вивчення показали: особи, які палять, уживають алкоголь і погано харчуються, виявляють посилену ворожість. Такий поширений стиль життя призводить до стресу і невдоволення, яке виявляється у прокльонах, дратівливості й нетерпимості.

Невихованість і кінофільми

Доктор Адам Ґрейкар, директор Австралійського інституту кримінології (АІК), коментуючи зв’язок між неввічливістю і злочинністю, сказав: «Слід знову зосередитися на повазі та ввічливості. Це один з найважливіших кроків, який може зменшити кількість дрібних злочинів». Науковці цього інституту заохочують виявляти терпеливість, терпимість і стримуватися від прокльонів. Вони твердять, що, коли цього не робити, нестриманість може призвести до злочинної поведінки. Парадоксально, але форма відпочинку, яку вибирає багато людей, аби зменшити розчарування і стрес, фактично сприяє нетерпимості й гніву. Чому?

«Діти і дорослі сходяться до кінотеатрів, щоб подивитися на сцени смерті та насилля. Ринок збуту насильницьких відеофільмів став дуже широкий та прибутковий. Серед багатьох дітей великою популярністю користуються воєнні іграшки, хоча батьки не завжди від цього в захопленні. Чимало людей — як дорослі, так і діти — люблять спостерігати за насильством по телевізору, а телебачення відіграє важливу роль у передачі культурних цінностей»,— говориться у повідомленні АІК. Що це має спільного з вибухами гніву на вулиці та вдома? У повідомленні пояснюється: «Те, що суспільство потурає певним формам насилля, впливає на формування моральних цінностей членів такого суспільства».

Багато хто сьогодні обстоюватиме погляд, що вияв гніву — це лише природна відповідь на стрес, неминуча реакція на напружене, агресивне суспільство. Тож чи правда, що популярне твердження: «Коли злий, дай вихід гніву» — дійсно добра порада?

Чи потрібно контролювати гнів?

Так само як виверження вулкана руйнує все навколо, людина, яка вибухає гнівом, шкодить іншим. Вона завдає великої шкоди й собі. Як саме? У «Журналі Американської медичної асоціації» («ДжАМА») зазначається: «Піддаючись гніву, людина стає ще агресивнішою». Згідно з одним вивченням, чоловіки, які гніваються, «більше наражаються на небезпеку померти до 50 років, ніж ті, які стримують гнів».

Американська асоціація боротьби з серцевими захворюваннями подібно зауважує: «У чоловіків, які вибухають гнівом, імовірність зазнати інсульту вдвічі вища, ніж у чоловіків, котрі контролюють свої емоції». Ці перестороги стосуються обох статей.

Яка ж порада ефективна?  Зверніть увагу на схожість між порадами світських авторитетних джерел і найпоширенішого авторитетного джерела щодо людських стосунків — Біблії.

Контролюйте гнів і уникайте люті

Доктор Редфорд Вільямс заявив у «ДжАМА»: «Порада: «Коли злий, дай вихід гніву» — примітивна і навряд чи... може стати у пригоді. Набагато важливіше навчитися аналізувати причину гніву і намагатися його стримувати». Він пропонує запитати себе: 1) Чи ситуація, яка склалася, важлива для мене? 2) Чи мої думки і почуття відповідають об’єктивним фактам? 3) Чи цю ситуацію можна змінити так, щоб мені не доводилося гніватись?»

Приповістей 14:29, Дерк.; 29:11 «Повільний до гніву — великого розуму, а запальний до гніву — підносить безглуздя. Глупак увесь свій гнів виявляє, а мудрий назад його стримує».

Ефесян 4:26 «Гнівайтеся, та не грішіть,— сонце нехай не заходить у вашому гніві».

Френк Донован у своїй книжці «Як долати гнів. Порадник для чоловіків» (англ.) пише: «Коли ви розсердились, особливо дуже сильно, найкраще просто залишити гнів, тобто місце події і людей, які вас розгнівили».

Приповістей 17:14 «Почин сварки — то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її».

Бертрем Ротчайлд у журналі «Гуманіст» (англ.) зазначає: «Людина, яка гнівається... в першу чергу несе особисту відповідальність. Причини гніву зароджуються у нашому розумі... Гніваючись, ви лише лічені рази досягли бажаних результатів у порівнянні з безліччю випадків, коли це тільки зашкодило. Набагато ліпше не виявляти гніву, ніж страждати від його наслідків».

Псалом 37:8 «Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло».

Приповістей 15:1 «Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає».

Приповістей 29:22 «Гнівлива людина викликує сварку, а лютий вчиняє багато провин».

Мільйони Свідків Єгови по всьому світі погоджуються з вищенаведеними порадами. Ми запрошуємо вас відвідати Зал Царства у вашій місцевості й самим побачити, що життя згідно з біблійними порадами справді приносить добрі результати, попри те, що ми живемо в добу гніву.

[Ілюстрації на сторінці 23]

Подібно як виверження вулкану, людина, яка не контролює свого гніву, завдає шкоди іншим.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Біблійні поради справді ефективні.