Шлюб має бути вічними узами

БЕРУЧИ до уваги те, як закінчується багато фільмів, шлюб — це омріяна ціль. Часто чоловікові та жінці вже ніщо не заважає бути разом, вони одружуються і живуть «довго й щасливо». Саме такий зазвичай кінець багатьох фільмів.

Насправді ж весілля — це ще не кінець історії, а лише початок нового спільного життя. І сподіваємося, що все складеться так, як сказано в Екклезіяста 7:8: «Кінець діла ліпший від початку його».

Вічні узи

Необхідна далекоглядність. Щоб цей шлюб був довгочасним та приносив задоволення, він повинен мати надійну основу. Інакше стрес після весілля буде значно більший, ніж перед ним. Християнин не може вступати в шлюб, міркуючи: «Коли щось складеться не так, я завжди зможу розлучитися». Подружжя слід вважати вічними узами.

Відповідаючи на запитання про розлучення, Ісус чітко дав зрозуміти — шлюб має тривати вічно. Він зазначив: «Чи ви не читали, що Той [Бог], Хто створив споконвіку людей, «створив їх чоловіком і жінкою?» І сказав: «Покине тому чоловік батька і матір, і пристане до дружини своєї,— і стануть обоє вони одним тілом», тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував,— людина нехай не розлучує» (Матвія 19:4—6).

Після весілля

Слушно сказано, що у житті християнина одруження — це другий за важливістю крок після присвячення Богу. Присвячення назавжди з’єднує людину з Творцем, а хрещення виявляє це прилюдно. Шлюб є публічним проголошенням відданості іншій особі — назавжди. Тому немислимо присвятитися Богові або з’єднати себе узами шлюбу, маючи якісь серйозні застереження. Отже, той, хто хоче одружитися, добре робить, коли дізнається про вірування, цілі, погляди та характер майбутнього подружнього партнера.

Готуючись до весілля, важливо мати такі риси, як доброзичливість, уважність і дух співпраці. Проте, аби досягти щастя в подружжі, набагато важливіше не забувати про ці риси після весілля. Хоча молодята закохані, але одружившись, треба  пам’ятати, що любов «не шукає тільки свого» і що її слід виявляти день у день. Коли любов плекати з року в рік, то «ніколи любов не перестає» (1 Коринтян 13:5, 8). Міцна любов допоможе проявляти такі риси, як довготерпіння, доброзичливість, доброту, лагідність і самовладання, що є плодом Божого духу. Саме ці риси потрібні для успішного подружнього життя (Галатів 5:22, 23).

Трудність полягає в тому, щоб продовжувати розвивати такі риси і після весілля. А втім, секрет успіху такий: любіть людину, з якою одружилися, і будьте готові заради неї йти на жертви.

Ісус сказав, що для людей найперша і найбільша заповідь — любити Єгову, а друга— ‘любити свого ближнього, як самого себе’ (Матвія 22:39). Для одруженої особи найближчою людиною є її подружній партнер, адже ніщо в світі не з’єднує двох осіб так, як шлюб.

 Однак лише фізична єдність сама собою не гарантує емоційної гармонії. Єдність двох тіл не завжди буде єдністю двох поглядів. Тимчасом як сексуальна гармонія може принести велике задоволення, має бути ще щось — єднання сердець і прагнень. Часто йти на жертви заради іншої особи — це та ціна, яку слід заплатити для успішного подружнього життя. Але хто повинен йти на жертви? Чоловік чи дружина?

Вияв любові та пошани

Боже Слово наказує: «Випереджайте один одного пошаною». (Римлян 12:10; курсив наш). Якщо можливо, йдіть на жертви ще до того, як ваш подружній партнер навіть попросить про це. Зрештою, коли щось отримуєш після неодноразових прохань, то воно вже дещо втрачає свою цінність. Натомість кожен шлюбний партнер повинен розвивати звичку брати ініціативу на себе, виявляючи пошану іншому.

Візьмімо для прикладу наказ, даний чоловікам: «Живіть разом із дружинами... як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь... щоб не спинялися ваші молитви» (1 Петра 3:7). Якщо чоловік не виявляє пошани дружині, це негативно вплине навіть на його молитви до Бога. А що ж значить шанувати дружину? Йдеться про те, щоб завжди брати її до уваги, вислуховувати її думку, і здебільшого у різних справах дозволяти дружині першою робити вибір. Так само і жінки можуть виявляти пошану своїм чоловікам, намагаючись з готовністю їм допомагати (Буття 21:12; Приповістей 31:10—31).

Боже Слово каже: «Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе. Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву». Наскільки Ісус любив своїх послідовників? Заради них він був готовий померти. Біблія далі заохочує: «Нехай кожен зокрема із вас [чоловіки] любить так свою дружину, як самого себе» (Ефесян 5:28—33). А дружинам Боже Слово радить «любити своїх чоловіків... щоб були... слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово» (Тита 2:4, 5).

Дозволяйте помилятися

Оскільки всі люди недосконалі, помилок не уникнути (Римлян 3:23; 5:12; 1 Івана 1:8—10). Але замість того щоб перебільшувати помилки, прислухайтесь до біблійної поради: «Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів» (1 Петра 4:8). Незначні помилки найліпше залишати позаду і не помічати їх. Так можна робити і з серйознішими помилками. У Колосян 3:12—14 говориться: «Зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос [«Єгова», НС] вам простив, робіть так і ви! А над усім тим — зодягніться в любов, що вона — союз досконалости!»

Як часто слід прощати щоденні помилки і вади шлюбному партнеру? Якось Петро запитав Ісуса: «Господи,— скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?» Ісус промовляє до нього: «Не кажу тобі — до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи! [«до сімдесяти семи разів», НС]» (Матвія 18:21, 22). Оскільки в даному випадку Ісус говорив про людей, які не з’єднані подружніми узами, то тим більше потрібно прощати своєму подружньому партнерові!

Хоча останнім часом сімейний устрій зазнає нападу, кінець кінцем шлюб витримає, бо його заснував сам Бог, а все, що Єгова освячує,— «вельми добре» (Буття 1:31). Шлюб ніколи не стане старомодним. Крім того, він принесе щастя особливо тим, хто поважає Божі заповіді та дотримується їх. Питання лише в тому, чи двоє осіб дотримаються обіцянки, яку дали у день весілля: любити одне одного і дорожити своїми взаєминами? Це, безперечно, може бути нелегко. Вам доведеться боротись, аби з успіхом перемогти. Але результати варті будь-яких зусиль!

[Рамка на сторінці 10]

РОЗЛУЧЕННЯ І НАРІЗНЕ ПРОЖИВАННЯ

Бог, Засновник подружжя, мав на меті, щоб шлюб тривав вічно. Але чи існує якась біблійна причина, яка дає людині право розлучитися зі своїм подружнім партнером і знову одружитися? Стосовно цього Ісус заявив: «Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб». (Матвія 19:9; курсив наш). Подружня невірність одного з партнерів — єдина підстава для розлучення, яка дозволяє невинному партнерові знову одружитися.

Слова з Біблії в 1 Коринтян 7:10—16 хоч і заохочують шлюбних партнерів залишатися разом, все-таки допускають нарізне проживання. Дехто, після того як доклав усіх зусиль для збереження сім’ї, бачить, що немає жодного іншого вибору, окрім нарізного проживання. Які є прийнятні біблійні підстави для такого кроку?

По-перше, свідоме ухилення від обов’язку утримувати сім’ю. Одружуючись, чоловік бере на себе відповідальність забезпечувати дружину й дітей. Чоловік, який свідомо не дбає про речі першої необхідності для своєї сім’ї, «вирікся віри, і він гірший від невірного» (1 Тимофія 5:8). Отже в такому випадку допускається окреме проживання.

Інша причина — сильне фізичне знущання. Якщо партнер фізично знущається над своєю дружиною, жертва насилля може жити окремо (Галатів 5:19—21; Тита 1:7). «Того, хто любить насилля,— ненавидить душа Його [Бога]» (Псалом 11:5).

Ще однією підставою для нарізного проживання є ситуація, коли особа наражає на небезпеку духовність свого партнера, тобто стосунки з Богом. Якщо через протидію партнера чи навіть фізичні обмеження з його боку християнин не має можливості далі триматися правдивого поклоніння або ж це загрожує його духовності, то декотрі поклонники Бога не бачать іншого виходу, як жити окремо * (Матвія 22:37; Дії 5:27—32).

Проте якщо за таких обставин домагатися розлучення, християнин не є вільним знову одружитися. Згідно з Біблією, єдина законна підстава для розлучення, що дає змогу знову вступити в шлюб,— це «розпуста» або перелюб (Матвія 5:32).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 9]

Шлюб слід вважати вічними узами.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Ісус сказав, що потрібно прощати «до сімдесяти семи разів».