Масаї — своєрідний колоритний народ

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В КЕНІЇ

ДЗВІНКА пісня юного масаї розносилась долиною у вологому світанковому повітрі. Коли сонце підбилося вище, жвавий голос хлопчика зазвучав сильніше. Так іноді під першими променями співає скільки сили пташка.

Я слухав, а тим часом світанок вимальовував постать хлопця-масаї, що стояв серед батькового стада. У довгій червоній накидці він, наче лелека, стояв на одній нозі, спираючись на древко списа, і співав своїм вдоволеним коровам... Дозвольте розповісти вам про своєрідний народ масаї.

Ласкаво просимо до краю масаїв

Цей колоритний народ скотарів живе на широких просторах Східної Африки у зоні розломів та займає територію Кенії і Танзанії. Масаї — люди з минулого, адже протягом сторіч вони майже нічого не змінили в укладі життя. Вони не вимірюють часу, а живуть від сходу до заходу сонця і від сезону до сезону.

Масаї вміють виживати в суворих умовах пересіченої місцевості Східно-Африканської зони розломів. Широко ступаючи, вони долають величезні відстані, шукаючи соковиті пасовища і воду для худоби. Масаї ведуть стада корів між табунами гну, зебр, жираф та інших тварин рівнини.

Народ скотарів

Масаї вважають, що їм належить уся худоба в світі. За їхньою легендою, на початку в Бога було троє синів, і кожному він щось подарував. Перший син отримав стрілу для полювання, другий — мотику для рільництва, а третій — прут, щоб пасти худобу. Третім сином був родоначальник масаї. Хоч інші племена також мають худобу, масаї вважають, що, по суті, вона належить їм.

У племені масаї становище людини визначається поголів’ям худоби і кількістю дітей. Чоловіка, що має менше 50 корів, вважають  бідним. Кожен голова родини сподівається з допомогою своїх дружин і численних дітей набути велике стадо, в якому було б до тисячі тварин.

І батьки, і діти прив’язуються до корів і добре розрізняють їх за голосом і характером. Худобі ставлять клейма і прикрашають довгими хвилястими лініями та складними візерунками. У піснях оспівується краса тварин і любов до них. Особливо масаї цінують биків з величезними заокругленими рогами, а телятами піклуються як своїми дітьми.

Доми традиційно будують жінки. Каркас із переплетених травою тонких жердин вони обліплюють коров’ячим гноєм. Округлі й довгасті хижки стоять великим колом, утворюючи і захищаючи загін для худоби, де тварини залишаються на ніч. Ззовні поселення обгороджують гострими колючими гілками, що захищають і людей, і їхню худобу від гієн, леопардів та левів.

Життя масаїв залежить від здоров’я і сили їхніх тварин. Ці люди споживають молоко, а гноєм вкривають житло. Нечасто масаї вбивають корів на м’ясо. Для цього вони тримають кілька овець і кіз. Але якщо трапиться забити котрусь корову чи бика, то ці африканські скотарі використають кожну частинку туші. Роги підуть на посуд, а копита й кості перетворяться у прикраси. Зі шкіри зроблять взуття, одяг, постіль і мотузки.

Пишнобарвні й неповторні

Масаї красиві: високі й стрункі, з приємними рисами обличчя. Одяг у них навдивовижу барвистий. Гнучкий стан скотаря оповиває широка накидка, пофарбована у яскраві відтінки червоного і синього. Жінки звичайно прикрашають себе великими й широкими круглими намистами та головними пов’язками різних кольорів. На руках і щиколотках вони носять тугі й товсті мідяні браслети. Як жінки, так і чоловіки витягують собі мочки вух важкими сережками та прикрасами з намистин. Масаї розтирають на дрібний порошок охру — мінерал червоного  кольору, змішують його з коров’ячим жиром і цією сумішшю вправно розмальовують себе.

Одного вечора біля вогнища я спостерігав, як група масаїв зібралася танцювати. Ставши в коло, вони почали рухатись у певному ритмі. Темп танцю наростав, і важкі намиста дівчат глухо відбивали такт. Потім воїни по одному вступали у центр кола і виконували кілька ефектних стрибків високо вгору. Зазвичай танці затягуються до глибокої ночі, поки всі не змучаться.

Родинне життя масаїв

Цілісінький спекотний день я просидів із групою жінок у тіні акації, і дивився, як вони пришивають намистини на пасма обробленої шкіри, створюючи вигадливі прикраси. За розмовами і жартами вони й не помічають пташок — ткачиків, що щебечуть над їхніми головами, сплітаючи гнізда з сухих травинок. Надвечір жінки заходяться носити воду й дрова, лагодити халупи і бавити малих дітей.

У вечірніх сутінках повертаються пастухи зі своєю худобою. Стадо повільно бреде додому, піднімаючи хмари червоного пилу, в які потрапляють останні сонячні промені й ніжно сяють янтарним світлом. Помітивши, що далеко в степу здіймається курява, жінки лишають все і готуються прийняти стадо.

Коли худоба вже у загоні, чоловіки ходять між тваринами, погладжують роги биків, милуючись їхньою красою. Маленький хлопчик націдив собі в рот трохи теплого молока прямо з вимені корови, за що на нього одразу нагримала  мати. У тісному рогатому лабіринті снують туди й сюди дівчата, спритно доять корів, по вінця заповнюючи молоком довгі бутлі з гарбузів.

Вечірня прохолода зганяє нас до вогнища. Дим і аромат смаженого м’яса змішуються із сильним запахом загону. Старший чоловік сидить і розповідає дещо з історії масаїв та про давні подвиги воїнів. Він замовкає тільки тоді, коли десь зареве лев, а потім, незважаючи на нього, оповідає далі свої хитросплетені сюжети уважним слухачам. Нарешті один за одним усі розходяться спати і зникають у темних склепінчастих хижках. Нічну тишу в загубленому поселенні бушу порушує лише дихання сонної худоби.

Дитинство масаї

На світанку поселення оживає. Хоч зранку й холодно, діти бавляться, маючи на собі лише розшиті намистинами пов’язки і нашийні прикраси. Їхній сміх зігріває серце дорослих масаїв, адже вони дуже люблять малюків та ще й пов’язують зі своїми нащадками надії на майбутнє і навіть власне виживання.

Виховання дітей — справа колективна. Покарати бешкетника може кожен дорослий. Малечу привчають поважати старійшин. Тут правила родинного життя діти засвоюють швидко. Коли минають перші безтурботні роки, дівчата вчаться вести господарство, а хлопці — піклуватися худобою і боронити її. Батьки передають дітям вміння лікувати, розповідають про ритуали й традиції, які регулюють все життя масаїв.

Вступ у доросле життя

Підлітки вивчають звичаї та обряди, які позначають перехід з дитинства у світ дорослих. Деякі ритуали стосуються хвороб, нещасть, одруження і смерті. Масаї вірять, що коли хтось не виконуватиме цих обрядів, то стягне на себе прокляття.

Батьки, буває, домовляються про одруження дочки, коли вона ще зовсім маленька. Голова родини очікує певний викуп за свою дочку, отже обіцяє її тому, хто має багато худоби. Часто дівчина виходить заміж за чоловіка набагато старшого за неї і стає однією з кількох його дружин.

Підростаючи, хлопці тісніше товаришують з однолітками. Дружба між ними іноді триває все життя. Разом вони проходять шлях від безтурботного дитинства до відповідальностей воїна. На воїнах лежить обов’язок охороняти рідне поселення, утримувати джерела води для своєї громади та захищати худобу від диких звірів і крадіїв. Знані своєю хоробрістю й мужністю, масаї зазвичай ніколи не розлучаються зі своїми нагостреними списами.

Коли чоловікам сповняється близько тридцяти років, надходить час зробити останній крок у зріле життя. Урочисто, з пишним обрядом, їх посвячують у дорослих. Тепер цим молодим людям дозволено одружуватись, тож вони візьмуть собі дружин, а також займуться збільшенням стада. Крім того, вони даватимуть поради і будуть посередниками в суперечках.

Яке майбутнє у масаїв?

У наші дні неповторні звичаї і культура масаїв швидко зникають. На певних територіях вони більше не можуть вільно мандрувати у пошуках нових пасовищ для худоби. На землях, які колись були традиційно їхніми, тепер організовують заповідники або ж будують житло для дедалі більшого населення чи займають під рільництво. Багато масаїв, щоб вижити в умовах посухи й економічних труднощів, змушені продавати тварин, якими вони так дорожать. Ті, хто переселяється у великі міста, стикається з бідою і лихом решти сучасного світу.

Нині Свідки Єгови приходять у громади масаїв Східної Африки. На мові масаї надруковано понад 6000 примірників брошури «Утішайтеся вічним життям на землі!». Завдяки цьому масаям допомагають бачити різницю між безпідставним марновірством і біблійною правдою. Як же радісно бачити, що наш Творець Бог Єгова дав цьому своєрідному й колоритному народові можливість приєднатися до багатьох «племен, і народів, і язиків», які переживуть знищення теперішньої неспокійної системи речей (Об’явлення 7:9).

[Ілюстрація на сторінці 25]

Традиційний дім масаї.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Масаї збираються, щоб танцювати.

[Ілюстрації на сторінці 26]

Два масайських Свідки.