Як же довго вона росте!

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В БОЛІВІЇ

НАВІЩО з андського міста Ла-Пас туристи їдуть дві-три години пустельними землями Альтіплано до віддаленого району Команче? Чому деякі ботаніки приїжджають з інших кінців землі на цю скелю, загублену у широчіні плато?

Тому що хочуть побачити найвищу зі всіх трав і найдивовижнішу рослину Анд — пуйю раймонда (Puya raimondii). Тим, хто приїжджає навесні, іноді трапляється щаслива нагода побачити феєричне цвітіння пуйї. Кажуть, перш ніж розквітнути, вона росте протягом ста років.

Пуйя трапляється нечасто — раз на сотні кілометрів, адже вона належить до рідкісного виду, який росте тільки в кількох місцях в Андах. Оскільки вона не має дерев’янистого стовбура, як дерева та кущі, ботаніки вважають її травою. Але хто ж бачив таку величезну траву! Вузьке шпичакувате листя утворює велетенську розетку, вищу навіть за дуже високого чоловіка. Заглянувши у середину, ви зрозумієте, що це пастка для маленьких птахів. Між скупченими листками то там, то тут видніються висохлі рештки пташок, які, напевно рятуючись від яструба, загинули, наколовшись на шпичаки.

Найбільше приваблює у цій рослині квітка. Однак серед багатьох таких рослин насилу знайдуться одна-дві розквітлі.

Ні з чим не зрівняти враження від цієї розквітлої гігантської рослини. З листяної основи випинається найвище у світі колосоподібне суцвіття. На ньому тисячі жовтих квіточок здіймаються на висоту десяти метрів — вище за триповерховий будинок! Майже на голому камінні осторонь інших рослин велична пуйя тягнеться до неба.

На жаль, пуйя раймонда перебуває у небезпеці. Чомусь люди люблять її спалювати.  Чи це роблять, щоб помилуватися яскравим смолоскипом величезних розмірів, чи заради тепла, коли різко холоднішає, чи через побоювання, що котрась вівця потрапить у пастку шпичакуватого листя і загине,— невідомо. Але пуйя витримує і вогонь, і мороз, і вітер, і палюче сонце, і брак ґрунту. Як це в неї виходить?

Пуйя раймонда належить до чималої родини бромелієвих, яка складається з 2000 видів рослин. Здається, представники цієї родини вміють пристосуватись до умов, у котрих інші рослини вижити не можуть. За винятком лише одного виду бромелієві ростуть тільки в Південній і Північній Америці. Як і пуйя, багато з них має корені, що міцно тримають їх на місці. А вологу, причому більше з повітря, ніж з ґрунту, рослина вбирає за допомогою мікроскопічних лусочок на листі. Коли випадає роса чи йде дощ, вода стікає в листкові пазухи, де вона зберігається не тільки на потреби рослини, але й на благо всяких крихітних створінь. Пуйя раймонда — найбільша в родині бромелієвих.

Велике зацікавлення «королева Анд» викликає ще й тим, що вона навдивовижу повільно росте і розквітає. За кількістю листяних рубців мертвої рослини один відомий ботанік визначив її вік — 150 років. Існує також думка, що пуйя живе лише 70 років. Місцеві жителі називають її столітником, вважаючи, що вона цвіте на сотому році. Кажуть, що в Каліфорнії перша пуйя, вирощена людиною з насіння, заквітла вже на 28 році свого життя, 1986 року. Хоч би як там було, ці велетні з Анд і справді ростуть дуже повільно.

[Ілюстрація на сторінці 22]

Як може величезна пуйя раймонда рости там, де так мало ґрунту?

[Ілюстрація на сторінці 23]

Тисячі квіточок пуйї приваблюють чимало птахів.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Пуйя раймонда, яка витримала вогонь.