Жах та проблиски надії

«УСІ БУДІВЛІ НАВКОЛО ТРЯСЛИСЯ, ТО ТАМ, ТО ТУТ СПАЛАХУВАВ ВОГОНЬ. Я БІГ, А ВСЮДИ ЛЮДИ ПЛАКАЛИ, МОЛИЛИСЯ І КЛИКАЛИ НА ДОПОМОГУ. МЕНІ ЗДАЛОСЬ, ЩО ПРИЙШОВ КІНЕЦЬ СВІТУ» (Ґ. Р., ПЕРЕЖИВ ЗЕМЛЕТРУС).

ЩОРОКУ наша неспокійна планета стугонить від мільйонів землетрусів. Звичайно, більшості з них люди не відчувають *. І все ж у середньому близько 140 землетрусів на рік потужні настільки, що їх характеризують як землетруси «великої сили», «дуже великої сили» і «руйнівні». Протягом сторіч такі землетруси принесли смерть мільйонам людей і завдали незліченних матеріальних збитків.

Землетруси також завдають глибоких емоційних ран. Наприклад, після двох сильних землетрусів у Сальвадорі на початку 2001 року голова дорадчої комісії психотерапевтів при Міністерстві охорони здоров’я Сальвадору зауважив: «У людей починається період емоційних проблем, який характеризується сумом, відчаєм і гнівом». Отже зрозуміло, чому сальвадорські лікарі повідомляють про 73-відсотковий зріст кількості пацієнтів, які страждають на депресію і патологічний стан тривоги. Опитування показали, що у таборах для потерпілих, крім води, люди найбільше потребують допомоги психотерапевтів.

Однак землетруси — це не тільки смерть, руйнування і відчай. Дуже часто за таких трагічних обставин люди виявляли незвичайний дух саможертовності і готовність допомогти. Дехто безустанно ремонтував зруйновані будівлі і допомагав ближнім повернутись до нормального життя. Як ми побачимо далі, проблиски надії розсіювали морок навіть найбільшого жаху.

[Примітка]

 [Ілюстрації на сторінках 2, 3]

Сторінки 2 і 3: В Афінах дівчина з жахом усвідомила, що її мати залишилась під руїнами будинку, а чоловік радіє, що врятовано його п’ятирічну дочку.

[Відомості про джерело]

AP Photos/Dimitri Messinis