Як давати раду з наслідками

«МИ ЙДЕМО ВІД САМОГО РАНКУ. ТІКАЄМО, ЩОБ НЕ ВМЕРТИ. У НАС НЕМАЄ АНІ ПИТНОЇ ВОДИ, АНІ ЇЖІ. УСІ БУДИНКИ ЗРУЙНОВАНІ» (ХАРДЖІВЕН, ЯКИЙ ПЕРЕЖИВ У ІНДІЇ ЗЕМЛЕТРУС З МАГНІТУДОЮ 7,9).

ШАЛЕНСТВО землетрусу вселяє жах. Одна жінка з Тайваню пригадує землетрус 1999 року: «Книжки вилітали з двометрової дерев’яної шафи, що стояла поряд з моїм ліжком, і падали навколо мене. Недавно куплений мотоциклетний шолом упав з шафи на ліжко, якраз біля моєї голови. От як буває, шолом, що мав рятувати, мало не вбив мене».

Після всього

Добре, якщо комусь поталанило пережити цю страшну подію, землетрус. Але це ще не все. Відразу після того що сталося рятівники мужньо намагаються знайти і звільнити поранених. Часто їм доводиться працювати попри загрозу повторних поштовхів. «Ми повинні бути вкрай обережними,— пояснює один чоловік, що збирався прокопати хід у масі землі, під якою опинилася ціла околиця в результаті землетрусу в Сальвадорі.— Якщо раптом буде поштовх, обвалиться решта цього пагорба».

Допомагаючи жертвам землетрусу, люди часом виявляють надзвичайну саможертовність. Наприклад, коли на початку 2001 року в Індії стався сильний землетрус, літній Ману, тепер мешканець США, повернувся на батьківщину. Він пояснював: «Я повинен їхати і допомогти не тільки своїй родині, але кожному потерпілому». У тих районах, де він побував, ситуація була надзвичайно прикрою. Ману сказав: «Мене вразила мужність людей». А ось що написав один журналіст: «Усі мої сусіди без винятку ділились чим могли — хто віддавав денний, хто тижневий, а дехто й місячний заробіток, частину своїх заощаджень і все, без чого могли обійтись».

Звичайно, важко розгребти каміння і допомогти пораненим, але ще важче повернути до нормального життя тих, у кого за кілька жахливих хвилин все безповоротно змінилось. Після землетрусу в Сальвадорі Делорес залишилася без домівки. «Це гірше, ніж під час війни,— говорить  вона.— Тоді в нас принаймні був дах над головою».

Як вже говорилось у попередній статті, іноді дуже потрібна не тільки матеріальна допомога, а й емоційна підтримка. На початку 1999 року, коли землетрус паралізував місто Арменію у західній Колумбії, там загинуло понад тисячу людей, але набагато більше залишилось у шоці і розпачі. «Куди б я не пішов, усюди просять допомоги,— розповідає психіатр Роберто Естефан, помешкання якого теж було зруйновано.— Я виходжу перекусити і майже всі, з ким вітаюся, кажуть, що не можуть спати та що дуже пригнічені».

Д-р Естефан сам пересвідчився, наскільки важкими бувають емоційні наслідки трагедії. Одна жінка, яка добровільно допомагала влаштувати табір для потерпілих, розповідає, що дехто, навіть маючи роботу, не працює, бо вважає, що невдовзі помре.

Допомога у тяжку годину

У час такої трагедії Свідки Єгови намагаються  надати постраждалим не тільки матеріальну допомогу, але й духовну та емоційну підтримку. Наприклад, відразу після землетрусу в Колумбії, про який ішлося вище, місцевий філіал Свідків Єгови організував комітет з надзвичайних ситуацій. Тисячі Свідків зі всіх куточків країни жертвували продукти і гроші. За короткий час у райони катастрофи було відправлено приблизно 70 тонн продуктів.

Часто найбільш необхідною є духовна підтримка. Зранку після землетрусу в Колумбії на вулиці зруйнованого міста Арменія одна Свідок Єгови помітила особливо пригнічену жінку і запропонувала їй буклет «Яка надія для померлих улюблених?» *.

Жінка уважно прочитала його вдома. Коли інша Свідок Єгови прийшла до неї до дому, господиня прагнула розповісти свою історію. Виявилось, що землетрус зруйнував кілька будинків, які належали їй і забезпечували добрий дохід. І ось — розорення. Але це ще не все. Дім, у якому вона жила з 25-річним сином, впав і син загинув. Жінка сказала, що ніколи не цікавилась релігією, але тепер у неї з’явилося багато запитань. Прочитавши буклет, вона зрозуміла, що існує надія на майбутнє. Невдовзі ця жінка почала вивчати Біблію.

Свідки Єгови впевнені, що настане час, коли стихійні лиха, у тому числі землетруси, більше не будуть жахати людей. У наступній статті пояснюється чому.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 6]

БУДЬТЕ ГОТОВІ!

▪ Подбайте, щоб водонагрівачі були міцно закріплені, а важкі предмети стояли або на підлозі, або на нижчих полицях.

▪ Навчіть усіх членів родини відключати електроенергію, газ і воду.

▪ Потурбуйтесь, щоб у вас був вогнегасник і аптечка.

▪ Нехай під рукою завжди буде портативне радіо з новими батарейками.

▪ Проводьте навчання родини і наголошуйте на тому, що вони мають 1) зберігати спокій; 2) вимкнути кухонну плиту та обігрівачі; 3) стати в дверях або залізти під стіл; 4) не наближатись до вікон, дзеркал і коминів.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

ЗЕМЛЕТРУСИ В ІЗРАЇЛІ

«Найдовший і найповніший в історії список землетрусів» стосується Ізраїлю, пише професор Амос Нур. Цей факт пояснюють тим, що Східно-Африканська зона розломів, лінія скиду між середземноморською і арабською тектонічними плитами, частково простягається саме через територію Ізраїля, з півночі на південь.

Цікаво, що на думку деяких археологів, стародавні інженери з метою зменшення збитків від землетрусів запровадили особливий прийом. Це узгоджується з описом будівель, які зводив Соломон: «А навколо — великий двір, три ряди тесаного каміння та ряд стятого кедрового брусся (курсив наш); те саме й для внутрішнього двору Господнього храму та для сіней храму» (1 Царів 6:36; 7:12). Про цей прийом використання дерев’яних брусів у будівлях з каменю свідчать знахідки в різних місцях, наприклад, знайдено ворота Меґіддо, що, як вважають, були споруджені за часів Соломона або й раніше. На думку науковця Дейвіда Рола, ці бруси «вставляли для того, аби будівлі вистояли у разі землетрусу».

[Ілюстрація]

Наслідки землетрусу в Бет-Шеані (Ізраїль).

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 8]

ДВІ ЖАХЛИВІ ХВИЛИНИ

РОЗПОВІДАЄ ПОТЕРПІЛИЙ

В Ахмадабаді (Індія) наша родина готувалася до весілля моєї двоюрідної сестри. Але 26 січня 2001 року мене розбудив не будильник, а сильні поштовхи. Було чути, як туди-сюди їздили металеві шафи. Тоді я зрозумів, що щось сталося. Мій дядько закричав: «Всі на вулицю!» На дворі ми бачили, як наш дім коливається з боку в бік. Здавалося, це тривало цілу вічність. А насправді — лише дві хвилини.

За такий короткий час ми пережили надто багато. Спершу заходились перевіряти, чи ніхто в родині не постраждав. Але телефон і електропроводка розладналися і відразу дізнатись, як там родичі в інших містах, було неможливо. Через годину напруженого очікування стало відомо, що вони живі. Не всім так пощастило. В Ахмадабаді впало понад сто будинків і більше 500 осіб загинуло.

Люди не могли позбутись страху кілька тижнів. Йдучи спати, вони боялися, що, як передбачалося у прогнозі, станеться ще один землетрус. Відбудова міста йшла повільно, багато хто залишився бездомним. І усе це через землетрус, що тривав лише дві хвилини, а у спогадах залишився назавжди. (Розповів Самір Сарайя).

[Ілюстрація на сторінках 6, 7]

Потерпілий від землетрусу, що стався в січні 2001 року в Індії, тримає фото своєї загиблої матері під час її кремації.

[Відомості про джерело]

© Randolph Langenbach/UNESCO (www.conservationtech.com)