Молоді люди запитують...

Як мені проповідувати однокласникам?

«Несподівано зустрівши знайомого під час проповідування, я страшенно зніяковів! Співхристиянин, який був поруч, мусив втрутитись і вести розмову замість мене» (Альберто).

 «Я знав, що на цій вулиці живе один з моїх однокласників, тому біля кожних дверей заохочував говорити свого брата. Через якийсь час він відчув напруження і попросив мене розпочати розмову в наступній квартирі. Я постукав і — о ні, на порозі стояв однокласник! Це страшенно перелякало мене!» (Джеймс).

МОЛОДІ люди часто вважають, що розмови на релігійну тему не для «класних» хлопців і дівчат. Проте молодь правдивих християн цінує даний Богом привілей розповідати про свою віру іншим. Тому тисячі молодих Свідків Єгови беруть участь у проповідницькій праці від дому до дому. Однак декого з них лякає думка про те, що можна стикнутися з кимось знайомим зі школи. «Я досі хвилююся, коли в служінні зустрічаю колишніх однокласників»,— каже Дженіфер, яка закінчила середню школу вже кілька років тому.

Якщо ти молодий християнин, то інколи можеш почуватися подібно. Звичайно, всі ми боїмося бути відкинутими, отже цілком нормально відчувати деяке занепокоєння, коли доводиться розмовляти про релігію з однокласником *. Але немає підстав дозволяти, щоб страх паралізовував тебе. Чи пам’ятаєш чоловіка, якого Біблія називає «Йосип із Аріматеї»? Він вірив тому, чого навчав Ісус. Однак Біблія говорить, що Йосип «був учень Ісуса, але потайний,— бо боявся юдеїв» (Івана 19:38). А що б ти подумав про друга, який хотів би тримати вашу дружбу в секреті? (Луки 12:8, 9). Тому не дивно, що Бог бажає, аби всі християни «прилюдно» проголошували свою віру (Римлян 10:10, НС). А це означає також розмовляти про неї з учнями у школі.

Йосип з Ариматеї подолав свій страх принаймні настільки, що попросив дозволу поховати тіло Ісуса. А як ти можеш побороти свій страх?

Розвивай готовність проповідувати

Апостол Павло, безсумнівно, не соромився розповідати про свою віру іншим. У Римлян 1:15 він говорить про готовність звіщати біблійну звістку. Що спонукувало цього апостола виявляти таку рису? У вірші 16 міститься його відповідь: «Я не соромлюсь Євангелії, бож вона — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує». А що сказати про тебе? Чи ти сам пересвідчився, що твої переконання правдиві? (Римлян 12:2, Хом.). Чи ти впевнений, що біблійна звістка — це «сила Божа на спасіння»?

Лише відвідувати християнські зібрання разом з батьками недостатньо. «Мені легко ходити на зібрання,— зазначає дівчина, на ім’я Дебора,— бо так кажуть батьки. Але коли люди ставили мені біблійні запитання, я не знала, як відповісти на них». Подібно зауважує Мі-Янґ: «Ми повинні самі пересвідчитись, що це правда».

Що може спонукати тебе ділитися біблійними знаннями з іншими? Особисте вивчення Біблії. Хлопець Шон каже: «Коли ти сам починаєш вивчати Біблію, правда глибоко западає в серце. Ти вивчаєш для себе». Звичайно, не всі за своєю природою тягнуться до навчання. «Я не люблю читати,— розповідає Шевон.— Тому спочатку мені було важко щодня читати «Вартову башту», «Пробудись!» і Біблію. Але з часом я почала це робити».

Що дає таке старанне вивчення? Апостол Павло твердить: «Віра від слухання» (Римлян 10:17). У міру того, як зростатиме віра й переконання, твоє ставлення до служіння, безсумнівно, теж змінюватиметься. Елізанджеле з Бразилії зробила такий висновок: «Бути християнином — це честь, цього не слід соромитись». Справді, коли поглиблюється віра, виникає бажання розмовляти про неї з іншими, у тому числі з однокласниками. Павло каже: «Ми віруємо, тому то й говоримо» (2 Коринтян 4:13). Крім того, як ти можеш бути «чистий від крови» інших, якщо приховуєш від однолітків, яких бачиш щодня, життєдайне знання? (Дії 20:26, 27).

Проте деякі молоді християни відчувають, що недостатньо підготовлені, аби розмовляти з іншими на біблійні теми. «Якщо ти не знаєш, що казати,— говорить Джошуа,— то проповідування не приносить тобі радості». Але коли здобуватимеш глибше розуміння Біблії, то зможеш цілком дати собі раду (2 Тимофія 2:15). У зборах Свідків Єгови молоді люди мають змогу підійти до старійшин і попросити, щоб вони допомогли їм розвинути майстерність навчати. Матіас, хлопець з Німеччини, каже: «Коли я почав вести з людьми розмови, а не просто пропонувати їм біблійну літературу, проповідування почало приносити мені справжнє задоволення».

Зрештою ти завжди можеш звертатися до Бога і просити в нього допомоги звіщати зі сміливістю (Дії 4:29). Апостол Павло сам пересвідчився у такій помочі. У 1 Солунян  2:2 (Дерк.) наведено його слова: «Ми з Божою поміччю відважились звіщати вам Євангеліє Боже, незважаючи на сильний опір». Згідно з одним довідником, цей вислів можна перекласти як «Бог забрав страх із наших сердець». Отже, чому б не помолитись і не попросити Бога забрати страх з твого серця?

Розкажи до якої релігії належиш

Діючи відповідно до своєї молитви, тобі вдасться зробити дуже сміливий крок. Юначка Шік з Великобританії радить: «Скажи однокласникам, що ти християнин». Ти ж не хочеш бути «потайним учнем». Ребекка визнає, як колись її жахала думка, що під час проповідування може зустріти когось знайомого. Але вона пересвідчилась: «Коли сказати їм, що ти християнка і проповідуєш від дверей до дверей, то часом вони запитують: «А до мене ти колись прийдеш?»

Однак для чого чекати, поки несподівано зустрінеш знайомого під час служіння? Шукай можливості розповідати в школі про свою віру. Пригадуй запитання апостола Павла: «Як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?» (Римлян 10:14). У тебе, як у нікого іншого, є чудова нагода допомогти однокласникам почути. Дівчина, на ім’я Ірайда, зауважує: «Школа — це територія, де лише ми можемо звіщати». Тому багато молодих людей використовує цю нагоду і проповідує неформально.

Іноді поділитися біблійними істинами ти можеш завдяки шкільним завданням. Джеймі, дівчина з Великобританії, пригадує: «На уроці біології ми обговорювали теорію еволюції і я розповіла про свої переконання. Один хлопець висміяв мене і сказав, що Свідки Єгови — це недорозвинені люди і не достойні вчитись у школі. Але інші однокласники відразу почали захищати мене». Безсумнівно, її репутація зразкової християнки принесла добрі результати. Джеймі додає: «Внаслідок цього у мене з’явилась можливість дати одній учениці книжку «Чи існує Творець, який піклується вами?» *.

Чотирнадцятирічна Роксана з Румунії розповідає подібний випадок: «Вчителька повідомила, що на уроці ми розмовлятимемо про алкоголь, тютюн і наркотики. Отже я принесла «Пробудись!» за 22 березня 2000 року «Як кинути курити». Одна учениця побачила журнал, взяла його і не хотіла повертати. Коли вона прочитала журнал, то сказала, що вирішила кинути курити».

Така позитивна реакція буває не завжди. Але в Екклезіяста 11:6 нас заохочується: «Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі». Навіть якщо хтось негативно зреагує на звістку, то, розповідаючи у школі про свої вірування, ти закладеш добру основу для приємнішого обговорення, коли під час служіння від дому до дому раптом зустрінеш однокласника. Джессіка з Великобританії каже: «Проповідувати знайомим зі школи легше, оскільки ти вже знаєш їх». Ти, напевно, будеш приємно здивований, коли побачиш, наскільки дехто з однокласників цікавиться твоїми віруваннями.

Звичайно, не всі тебе добре слухатимуть. Проте Ісус дав корисну пораду: «Як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому... того, обтрусіть порох із ніг своїх» (Матвія 10:14). Інакше кажучи, тобі не треба бути занадто вразливим, коли чуєш відмову. Просто мирно залиши співрозмовника і пошукай іншого, більш схильного послухати. Рано чи пізно, ти знайдеш людей щирого серця, які спрагнені правди й готові слухати. Чи ж не буде приємно, коли ним виявиться хтось із твоїх знайомих зі школи? І як же ти тоді зрадієш, що подолав страх і ділишся своїми віруваннями з однокласниками.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 12]

«Коли ти сам починаєш вивчати Біблію, правда глибоко западає в серце» (Шон).

[Ілюстрація на сторінці 10]

Не бійся визнати, що ти християнин.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Завдяки шкільним завданням часто випадає нагода розповісти біблійні істини.