Материнство — біг з бар’єрами

Материнство — це складний і водночас дивовижний період у житті жінки. Матері переживають чудові моменти, які б не проміняли на жодні скарби світу. Проте деколи жінка може відчувати, що перебуває на межі цілковитого знесилення. Олена порівнює своє життя матері до бігу з бар’єрами. Складається враження, що з часом життя ставить жінці чимраз вищі бар’єри.

Матері жертвують вільним часом і спілкуванням з друзями заради добробуту дітей. «Я завжди мушу бути напохваті,— каже Естер, матір п’ятьох дітей.— Замість заспокійливого купання у ванні я швидко приймаю душ, замість романтичної вечері готую їжу з напівфабрикатів. У моєму житті багато нездійснених подорожей, непобачених місць і незроблених справ. Зате я випрала і навіть поскладала білизну!»

Безумовно, чимало матерів розкажуть також про незабутню радість, яку вони отримують, виховуючи дітей. Естер каже: «Посмішка на рідному личку, милі серцю слова: «Дякую, мамо» і теплі обійми — ось що надихає мене» *.

 Матір, яка працює

Найбільшим бар’єром для матерів є те, що чимало з них, аби фінансово підтримати сім’ю, поєднують традиційні сімейні обов’язки з роботою за межами дому. Багато матерів працюють не з власного бажання, а через необхідність. Вони знають, що коли б залишилися вдома, то їхнім сім’ям, а особливо дітям, довелося б обходитись без багатьох речей. Хоча зарплатня жінки зазвичай нижча, ніж у чоловіка, котрий виконує подібну роботу, але для сім’ї важить дуже багато.

Наприклад, у Сан-Паулу (Бразилія) 42 відсотки робочої сили — це жінки. У місцевій газеті, матерів, які не працюють, а повністю віддаються вихованню дітей, назвали «видами, що зникають». У сільських районах Африки часто можна побачити жінку, яка на голові несе в’язку дров, а на спині — прив’язану дитину.

Тяжкі умови праці

Ще один бар’єр — це те, що ринок праці вимагає від матерів проводити на роботі багато годин. Але це ще не все. Коли Марія, котра мешкає в Греції, влаштовувалася на роботу, її роботодавець попросив підписати угоду, згідно з якою вона зобов’язувалася не вагітніти протягом трьох років. Якби вона завагітніла, то мусила б виплатити компенсацію. Марія підписала документ, але через півтора року завагітніла. Тоді роботодавець нагадав їй про угоду. Марія подала в суд позов проти своєї фірми, яка встановлює такі умови найму, і тепер чекає результатів.

У ліпшому випадку роботодавці змушують матерів повертатися на роботу якнайшвидше після народження дитини. До того ж жінці не дозволяють працювати неповний робочий день. Нікого не обходить, що тепер вона має маленьку дитину, про яку мусить дбати. Матір, яка працює, не може взяти вільні дні на роботі без фінансових втрат для себе. Крім того, деяким жінкам доводиться миритися з невідповідними закладами по догляду за дітьми, а також з браком державних пільг для матерів.

Проте є матері, які працюють не заради фінансової вигоди, а заради реалізації своїх можливостей. Сандра, матір двох дітей, поверталася на роботу після народження першої і другої дитини. Вона пригадує, що коли залишалась одна вдома з дитиною, то почувалася відірваною від життя, «часом просто стояла і дивилася у вікно, не розуміючи, що роблять інші люди за вікном». Деякі матері, повертаючись на роботу, намагаються втекти від напруженого сімейного життя. В англійській газеті «Дейлі телеграф» повідомлялося: «Іноді батьки прагнуть залишатися довше на роботі, де почуваються відносно спокійніше, ніж удома. Таким чином вони потрапляють у зачароване коло, приділяючи ще менше часу дітям, які через це стають дедалі байдужіші, агресивніші та неслухняніші».

Матері-жонглери

Нелегко поєднувати роботу і дім. Передаючи почуття багатьох, одна матір з Нідерландів сказала: «Втомлена, змучена, знесилена. Я навіть прокидаюся втомленою. А з роботи повертаюся мертвою від втоми. Діти вже кажуть: «Мама завжди змучена», і в цьому я звинувачую себе. Я не хочу кидати роботу, але також хочу бути лагідною матір’ю, яка робить для своїх дітей все можливе. Проте я дуже далека від ідеалу, який собі намалювала».

Ця жінка одна з мільйонної армії працюючих матерів, які прийняли теорію, ніби часті  розлуки з дітьми можна компенсувати, проводячи з ними «якісний час». Однак на практиці така теорія не задовольнила їх. Чимало сучасних матерів говорять, що, намагаючись поєднати напружену роботу з хатніми обов’язками, вони перевтомлюються, знесилюються і до того ж не отримують відповідної зарплатні.

Коли жінка протягом дня не бачиться з дітьми, вони не отримують того, чого потребують найбільше,— часу й уваги своєї матері. Фернанда А. Ліма, дитячий психолог з Бразилії, каже, що ніхто інший не може замінити дитині матері. «Перші два роки — чи не найважливіші в житті дитини,— говорить вона.— Дитина надто мала, щоб зрозуміти, чому поряд немає мами». Особа, яка доглядає дитину, турбується про її потреби, але не замінює матері. «Немовля відчуває, що не отримує сповненого любові піклування матері»,— каже Ліма.

Кеті, котра має маленьку доньку, працює повний робочий день. Вона говорить: «Я почувала себе шалено винною, ніби лишала її назавжди [в дитячих яслах]. Важко змиритися з думкою, що ти не бачиш, як росте і розвивається твоя дитина, і дуже дивно усвідомлювати, що вона більше любить бути в яслах, ніж з тобою». Одна стюардеса з Мексики визнала: «Через деякий час твоя дитина вже тебе не впізнає́, а потім перестає поважати, просто тому, що ти не виховуєш її. Діти знають, що ти їхня мама, але проходить певний час і вони віддають перевагу жінці, яка їх бавить».

Проте матері, котрі не працюють і віддають весь свій час вихованню дітей, кажуть, що страждають від зверхнього і принизливого ставлення до них суспільства, яке зациклилося на вихвалянні переваг, котрі дає жінці оплачувана робота. У деяких суспільствах становище домогосподарки вже не вважається почесним, тож жінки відчувають на собі тиск робити власну кар’єру, навіть якщо цього не вимагає сімейний бюджет.

Боротьба самотужки

Розгляньмо ще один бар’єр у житті матері. Стомлена після довгого робочого дня жінка повертається додому не для того, щоб відпочити, а щоб знову зайнятися хатніми обов’язками. Чи працюють матері на роботі, чи ні, часто вони несуть головне навантаження щодо домашньої роботи і догляду за дітьми.

Хоча кількість матерів, які працюють, дедалі більше зростає, їхні чоловіки не завжди приходять на допомогу. У лондонській газеті «Санді таймс» писалося: «Британці стали нацією відсутніх батьків. За останніми дослідженнями, чоловіки проводять зі своїми дітьми тільки 15 хвилин у день. (...) Чимало чоловіків не люблять проводити час у колі сім’ї. (...) Для порівняння: англійські матері, які працюють, проводять зі своїми дітьми 90 хвилин у день».

Деякі чоловіки нарікають, що їхні дружини  не вміють ділитися з ними хатніми обов’язками, бо, коли доручають їм щось виконати, наполягають, аби все було зроблено саме так, як звикли вони. «Інакше те, що ти робиш,— неправильно»,— скаржаться чоловіки. Зрозуміло, для того щоб чоловік допомагав, стомленій господині, мабуть, треба бути готовою дещо поступитися у вимогах до виконання хатньої праці. А втім, чоловіку не слід цим виправдовуватися.

 Додаткові бар’єри

Глибоко вкорінені традиції також можуть бути бар’єрами. У Японії від матерів очікується, що вони даватимуть своїм дітям подібне виховання, як і те, що отримують ровесники їхніх дітей. Якщо чиїсь діти беруть уроки гри на фортепіано або малювання, то матері здається, що її дитина мусить вчитися того ж самого. Школи змушують батьків, аби діти відвідували ті самі факультативні заняття, що й інші учні. Якщо дитина несхожа на інших, то може страждати від цькування однолітків, вчителів, батьків ровесників та родичів. Таке відбувається не тільки в цій країні.

Реклама та розвиток споживацького духу робить дітей вибагливими. У розвинених країнах матері часто змушені виконувати забаганки дітей, бо так роблять інші матері. Якщо ж це їм не по кишені, то матері почувають себе неспроможними задовольнити потреби дітей.

Обговорення проблем сучасних матерів не повинне відвернути нашої уваги від тяжкої праці мільйонів саможертовних матерів, які віддають всі свої сили, виконуючи найблагородніше завдання — виховати майбутнє покоління для людського роду. Це привілей. Біблія каже: «Діти — спадщина Господня, плід утроби — нагорода!» (Псалом 127:3). Міріам, котра виховує двох дітей, добре передає почуття таких матерів, коли говорить: «Незважаючи на труднощі, материнство приносить невимовну радість. Воно дає почуття виконаного обов’язку, коли матір бачить, як її діти піддаються вихованню та навчанню і стають корисними членами суспільства».

Що може допомогти жінкам отримувати ще більше радості від дару материнства? У наступній статті подаються деякі практичні поради.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 6]

«День матері»

Безпросвітна бідність, брак освіти, безвідповідальні чоловіки, постійні знущання, епідемія СНІДу — ось від чого страждає чимало матерів у Південній Африці. Під час цьогорічного Дня матері південноафриканська газета «Ситизен» повідомила: «У День матері тисячі жінок зазна́ють фізичної або сексуальної наруги від своїх партнерів, а дехто навіть втратить життя». Такі труднощі призводять до того, що кожного року тисячі жінок у Південній Африці відмовляються від своїх дітей. За останні два роки кількість полишених дітей зросла на 25 відсотків. Ще більше зростає кількість жінок, які накладають на себе руки. Нещодавно жінка, яка мешкала в бідній місцевості, кинулася під поїзд з трьома своїми дітьми. Всі вони загинули. Намагаючись звести кінці з кінцями, деякі матері продають наркотики, стають проститутками або змушують до цього своїх доньок.

З Гонконгу надійшло повідомлення, що «деякі молоді жінки вбивають своїх немовлят після народження або викидають їх у смітникові контейнери, бо не можуть дати собі раду зі скрутним становищем, в якому опинилися». У газеті «Саут чайна морнінґ пост» згадувалося, що декотрі молоді заміжні жінки у Гонконзі «перебувають під сильним стресом. Унаслідок цього їхнє психічне здоров’я може погіршитися настільки, що вони заподіють собі смерть».

[Рамка на сторінці 7]

Матері у різних країнах

Надто мало часу.

❖ Опитування, проведене у Гонконзі, виявило, що, на думку 60 відсотків працюючих матерів, вони не присвячують достатньо часу своїм дітям. Крім того, 20 відсотків дітей у віці до трьох років, батьки котрих працюють, протягом робочого тижня не живуть удома, а переважно з дідусем і бабусею.

❖ Жінки у Мексиці проводять близько 13 років свого життя, доглядаючи за однією дитиною, а то й за кількома, віком до п’яти років.

Матері і робота.

❖ В Ірландії 60 відсотків жінок залишаються вдома, щоб доглядати за дітьми. У Греції, Італії та Іспанії близько 40 відсотків жінок роблять те саме.

Допомога у хатній роботі.

❖ В Японії 80 відсотків домогосподарок висловилися, що хотіли б, аби члени сім’ї допомагали їм виконувати хатні обов’язки, особливо коли матір хворіє.

❖ У Нідерландах чоловіки проводять близько 2 годин щодня зі своїми дітьми і приблизно 40 хвилин, виконуючи домашні обов’язки. Жінки проводять з дітьми 3 години, а на хатні обов’язки затрачають годину і сорок хвилин.

Виснажені матері.

❖ У Німеччині 70 відсотків матерів почуваються виснаженими. Близько 51 відсотка скаржаться на проблеми з хребтом і міжхребетними дисками. Більше третини мають постійне відчуття втоми й пригнічення. Майже 30 відсотків страждають від головного болю і мігрені.

Жорстоке поводження з матерями.

❖ У Гонконзі 4 відсотки опитуваних жінок сказали, що під час вагітності зазнавали побоїв.

❖ Результати опитування, наведені в журналі «Фокус» (нім.), виявили, що в Німеччині майже кожна шоста матір підтвердила, що принаймні раз зазнала фізичного нападу від своєї дитини.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Деколи жінкам вкрай важко виконувати обов’язки матері, оскільки багатьом з них доводиться поєднувати роботу і сімейні справи.