Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Скарби Перлинного порту

Скарби Перлинного порту

Скарби Перлинного порту

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В АВСТРАЛІЇ

БРУМ — портове містечко на північному заході Австралії, де межують неозорі простори піску і води. На південному сході від нього у напрямку до центру Австралії розкинулася Велика Піщана пустеля, а на заході аж до берегів Африки простягається Індійський океан. Циклони частенько атакують цей північно-західний клаптик материка.

Колись перлинні банки, заховані під хвилями тропічного порту Брум, були настільки щедрими, що Брум називали Перлинним портом. Це містечко з багатою історією бачило і піратів, і рабів, і перлинних баронів.

Знахідка пірата

Хоч датчанин Дірк Гартоґ дослідив цей далекий куточок землі ще у 1616 році, західне узбережжя Австралії залишалося майже невідомим аж до 1688 року. Саме тоді англійський письменник, митець і пірат Вільям Дамп’єр випадково потрапив сюди на піратському кораблі «Сиґніт». Повернувшись у рідні краї, Дамп’єр опублікував книжку про свою подорож. Розповідь і малюнки цього чоловіка настільки захопили англійців, що британський військово-морський флот надав Дамп’єру корабель і уповноважив його здійснити дослідницьку подорож у Нову Голландію, як тоді називали Австралію.

Дамп’єрову експедицію на судні військово-морського флоту «Ребак» вважали невдалою. Нової землі так і не знайшли, а подорож закінчилась тим, що гнилий корабель розломився і затонув. Дамп’єр тоді уцілів і в записах про свою експедицію зазначив, що знайшов перлівницю.

Збудований на крові й ґудзиках

Відкриття Дамп’єра оцінили тільки через 160 років. У відкритій Дамп’єром затоці Шарк з 1854 року почали збирати перли, але це небезпечне заняття принесло невеликий успіх. Тим часом у водах розташованої поблизу затоки Ніколь було знайдено гігантського молюска Pinctada maxima. Виявилось, що його черепашка, завбільшки з тарілку, вкрита всередині найліпшим у світі перламутром — матеріалом, на який був величезний попит у виробництві ґудзиків.

На початок 1890-х років з узбережжя Брума в Англію щорічно ввозили перламутр приблизно на 140 000 англійських фунтів. Цінні перлини, які тоді знаходили, були лише побічною вигодою. Перші перлинні магнати збагатились саме завдяки черепашкам, за які часом платили кров’ю.

Попервах перлинні магнати вмовляли або примушували місцевих мешканців ниряти за перлівницями. Цього аборигени навчилися швидко. Однак це була небезпечна робота і чимало нирців втопилося, або загинуло від акул. Багатьом нирцям вкоротили віку умови роботи, нав’язані роботодавцями. Для поповнення робочої сили нирців почали завозити з Малайзії та Яви. Коли на мілководді молюсків не залишилось, їх почали ловити на глибині за допомогою щойно винайденого шолому для водолазів.

Банкрутство «Содому і Гоморри»

Згодом перлинний флот Брума розрісся до 400 суден. Азіатська, європейська та аборигенна культури утворили своєрідну спільність, в якій часто-густо на закон не зважали. Атмосферу того часу добре описав один збирач перлів: «Брум [був] багатим, аморальним, до всього терпимим містом, де часті нагадування священиків про Содом і Гоморру сприймалися як справедлива похвала прогресу, а зовсім не як пересторога перед божественним покаранням».

Однак з початком Першої світової війни світова торгівля перламутром занепала, і Брум раптово став банкрутом. Між двома світовими війнами роботи на якийсь час відновились, але після Другої світової війни Брум зазнав ще одного удару. Була винайдена пластмаса, з якої почали виготовляти ґудзики. Незабаром попит на перламутр зійшов нанівець.

Виробництво «глибоководних діамантів»

Наприкінці Другої світової війни австралійська делегація відвідала в японській бухті Аґо морську ферму, де вирощували перли. Там Кокічі Мікімото удосконалив мистецтво вирощування перлів, вкладаючи піщинки в черепашки молюсків. Як розповідається у книжці «Перлинний порт», Мікімото сказав австралійцям, що «у їхніх теплих водах та більших за розміром молюсках можна вирощувати ще ліпші перли». Австралійці прислухались до поради Мікімото і вже на початок 1970-х років австралійські скойки створювали найбільші і найцінніші у світі перли.

Якщо у різних частинах світу перли виростають до 11 міліметрів у діаметрі, то біля узбережжя Австралії — до 18. Лише один разок намиста цих величезних перлів може коштувати понад півмільйона австралійських доларів. Тож і не дивно, що ці дорогоцінності називають глибоководними діамантами.

[Ілюстрації на сторінках 14, 15]

Вільям Дамп’єр.

Нирець збирає скойки з перлами у прибережних водах північніше Брума.

Спеціаліст дістає перлину зі скойки.

Один зі справжніх «перлових» люгерів, знову придатний для плавання.

Перли бувають різних кольорів (зображення збільшене).

[Відомості про джерела]

Вільям Дамп’єр: З дозволу National Library of Australia - Rex Nan Kivell Collection, NK550; нирець: © C. Bryce - Lochman Transparencies; намисто і експерт: з люб’язного дозволу Department of Fisheries WA, J. Lochman; корабель: з люб’язного дозволу Department of Fisheries WA, C. Young; перли у збільшеному вигляді: з люб’язного дозволу Department of Fisheries WA, R. Rose