Чому люди залишають традиційні релігії?

РЕЛІГІЇ, ЯКІ ЗАЯВЛЯЮТЬ, що їхні вірування ґрунтуються на вченнях Ісуса Христа, налічують 1,7 мільярда прихильників. Загальновизнане християнство вважається найпоширенішою релігією у світі. Кількість її послідовників переважає навіть такі відомі релігії, як буддизм, індуїзм та іслам. Однак, згідно з повідомленнями, у багатьох країнах, котрі називають себе християнськими, загальновизнане християнство втрачає свій вплив на маси.

 Люди різного соціального походження залишають церкви. Рональд Інґлегарт, дослідник з Мічиганського університету й керівник всесвітнього опитування з питань етики, сказав, що релігія у розвинених країнах занепадає. У журналі «Біблійний огляд» (англ.) наводяться його слова: «Крім того, що різко впала щотижнева відвідуваність церков, тепер латиноамериканські країни посилають місіонерів, аби рятувати душі своїх колишніх колонізаторів». Він заявляє, що «крах релігії» особливо помітний у деяких північноєвропейських державах. У Норвегії і Данії лише 5 відсотків населення регулярно ходить до церкви. У Швеції ця цифра становить 4 відсотки, а в Росії — 2.

Повідомлення з Німеччини показують, що протягом 1984—1993 років кількість тих зареєстрованих католиків, які постійно відвідують церкви, зменшилась від 25,3 відсотка до 19. У 1992 році тільки 4 відсотки протестантів регулярно приходили на недільні відправи. Журнал «Християнство сьогодні» (англ.) 1999 року сповістив: «Лише кожен десятий німець ходить до церкви щотижня».

Аналізуючи зменшення кількості віруючих у Великобританії, газета «Ґардіан» каже: «Християнство ще ніколи не зазнавало такого занепаду». У статті зазначалось, що, «коли розглянути будь-який 50-літній період історії, то 1950—2000 роки були для священиків і пресвітерів найгіршими». Беручи до уваги спеціальне повідомлення про стан релігії у Сполученому Королівстві, газета написала, що не тільки молодь, але й літні люди втрачають віру в організовану релігію. У «Ґардіан» говорилось: «З віком старші люди перестають вірити в Бога. Нещодавнє вивчення, яке підтверджує таку тенденцію, приголомшить служителів тих британських церков, котрі перебувають у кризі, бо досі похилі віком люди вважались міцною основою їхніх дедалі менших парафій».

Щось подібне відбувається за межами Європи. Наприклад, журнал «Альберта ріпорт» сповіщає, що у Канаді «занепадають усталені форми віросповідання та богослужіння» і що «втричі більше канадців віддає перевагу своїм суб’єктивним уявленням про Бога, а не чітко визначеним віровченням».

Багато людей відчуває, що не збагачується духовно на церковних богослужіннях. Згідно з канадським журналом «Маклінз», як юдеї, так і католики, опитані в Гімалайському ашрамі (осередок індуської релігії), сказали: «Нас більше не приваблюють і не зворушують монотонні обряди». Безсумнівно, навіть після багатьох років сумлінного відвідування церкви, дехто задумується: «Чого ж я навчився у церкві? Чи за цей час я наблизився до Бога?» Тому не дивно, що, як каже письменник Грег Істербрук, «на Заході духовна бідність витіснила матеріальну і стала характерним явищем нашої доби».

Звичайно, є чимало країн, де відвідуваність церков стабільніша. Проте це не завжди поєднується з чітким дотримуванням її вчень. Приміром, австралійська газета «Доба» стверджує, що на Заході «кількість християн, які сповідують свою релігію, швидко зменшується. У більшості країн Африки, Азії і Латинської Америки християнство є покривалом, за яким люди продовжують дотримуватися екзотичних племінних або культових вірувань, котрі не мають нічого спільного з загальноприйнятими християнськими вченнями, часто суперечать їм і вже з давніх-давен були офіційно відкинуті».

Чому ж стільки людей, молодих і старих, залишають церкви? Здається, важливим чинником є розчарування.

Похмура історія релігії

У газеті «Ґардіан» наводиться таке спостереження: «На сумлінні Римо-католицької церкви лежать прикрі факти змови з фашистськими диктаторами протягом XX століття: це й обсипання почестями генерала Франка після громадянської війни в Іспанії, і нещодавні виступи на захист генерала Піночета». Також у газеті було зауважено, що Пій XII, папа римський у воєнний час, «охоче доходив згоди з [Гітлером] і уникав справ, від яких могли бути неприємності, приміром, засудження Голокосту».

 Газета «Доба» заявляє: «Твердження християнства надто часто були фальшивими. Християнам не вдалося зберегти власний внутрішній мир і єдність... Про це свідчать численні грабіжницькі війни і завоювання, які виправдовувались їхньою метою — навернути поган до Христа. Хоча віра, надія і любов є головними християнськими чеснотами, але ті, хто нібито домагається цих чеснот, бувають такими ж цинічними та схильними втрачати надію, як і нехристияни, і, мабуть, не більш доброзичливими за інших... Саме християнські країни відповідальні за Голокост і жахливі військові дії із застосуванням ядерної зброї в Японії».

Дехто може твердити, що загальновизнане християнство давно заохочує виявляти розсудливість, силу духу, стриманість і справедливість. Однак у «Добі» зазначається: «Як правило, християни в Європі, Північній Америці й Австралії бездумно використовують ресурси Землі. Щоб задовольнити свої бажання, вони закривають очі на експлуатацію, гноблення, а також деградацію природного середовища у слабших сусідів».

Про майбутнє загальновизнаного християнства в цій же газеті говорилось: «Поки у християнства не буде нормального організаційного устрою, воно не зможе відновити свого колишнього впливу на суспільство. Це і добре, і погано, залежно, як на це дивитись. Але саме з такою реальністю стикнеться християнство в майбутньому».

Внаслідок занепаду організованої релігії люди відвертаються від традиційних церков. Але чи альтернатива, яку вони знаходять, справді задовольняє їхні потреби? Чи вона є виходом з ситуації?

[Ілюстрації на сторінці 7]

Вишукані церемонії не задовольняють духовних потреб багатьох людей.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Чимало людей відвернулося від традиційних релігій через те, що ті підтримували війни і гнобительські політичні режими.

[Відомості про джерело]

фото: age fotostock