Знайомтесь: таємничий сніговий барс

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ФІНЛЯНДІЇ

НЕБАГАТО знайдеться таких загадкових тварин, як сніговий барс. Мало хто бачив його у природі, а відомості про життя цієї тварини дуже обмежені.

Сніговий барс — гордість Гельсінського зоопарку. Цей, як кажуть, найгарніший серед великих представників родини котячих має таку незвичайну вдачу, що зажив слави чарівного створіння.

 Кішка на «даху світу»

Хоч сніговий барс живе принаймні у десятьох країнах — від Бутану до Росії,— його зазвичай пов’язують з Гімалаями. Дух перехоплює від краси цих найвищих у світі гір. Проте людям тут жити не надто затишно, адже гори Центральної Азії — одне з найхолодніших і найсуворіших місць на землі.

Однак на висоті 3000—4500 метрів над рівнем моря сніговий барс почувається досить добре. Від холоду його надійно захищає густе хутро, а завдяки широким ніздрям він отримує достатньо кисню з розрідженого гірського повітря. На широких волохатих лапах барс легко пересувається глибоким снігом. А якщо на шляху — скелі? Тоді довгий пухнастий хвіст слугує за кермо, і барс перестрибує прірви завширшки подеколи навіть 15 метрів, перевершуючи у цьому найбільших кенгуру.

Сніговий барс важить 27—45 кілограмів, зріст його приблизно 60 сантиметрів, а довжина тіла разом з хвостом близько двох метрів. Та найпримітніша його особливість — це характер. «Він дуже лагідний,— говорить завідувач Гельсінського зоопарку Лейв Бломквіст.— Сніговий барс полюбляє спілкуватись з людьми, наприклад, зранку підходить привітатися зі своєю доглядальницею». Пан Бломквіст зазначає, що лагідна вдача цих тварин помітна вже змалечку, «вони не пручаються, коли працівники зоопарку зважують їх і роблять щеплення». А як повелося б щеня якогось іншого виду барсів? «Ці процедури майже не реально провести,— говорить пан завідувач.— Знадобився б захисний одяг і рукавиці, бо ті тварини шалено опираються».

Чому їх рідко бачать?

Гра в піжмурки зі сніговим барсом не вдасться, бо цей біло-сірий звір, маскується, мов хамелеон, і його не видно на гірському тлі. Тим-то цих майстрів маскуватися в природному середовищі бачили всього лише кілька разів. Уявляєте, деякі дослідники зважились пробратися у скелясті гори, щоб поспостерігати  за цією таємничою кішкою, але вернулися ні з чим, вони жодного разу не побачили тварини!

Важко знайти снігового барса ще й тому, що він не шукає товариства. До того ж території цих звірів досить великі, бо вони зазвичай полюють на муфлонів і диких козлів, яких обмаль у горах. На жаль, браконьєри в гонитві за хутром для шуб вигубили стільки тварин, що цю велику кішку занесли у список зникаючих видів *. Тепер велику роль у збереженні снігових барсів відіграють зоопарки.

Сніговий барс у Гельсінкі

Розведення снігового барса в Гельсінському зоопарку відбувається досить успішно. У 1976 році його працівникам навіть було доручено вести міжнародну племінну книгу снігового барса, а це допомагає розводити його в неволі.

Подібні племінні книги заведено на багато видів тварин, що живуть у неволі. Вони особливо необхідні для видів, що зникають. У такій книзі міститься докладна інформація про усіх тварин певного виду, яких тримають у зоопарках. Працівники зоопарків зобов’язані повідомляти того, хто веде племінну книгу, про новонароджених, про переміщення тварин і їхню смерть. За допомогою племінних книг вибирають кандидатів для парування тварин у неволі. Адже, як пояснив пан Бломквіст, «у таких відносно невеликих популяціях існує небезпека виродження і родинного спаровування».

В одному лише Гельсінському зоопарку народилось понад сто малят і більшість з них було передано в інші країни. Для того щоб не трапилось виродження, зоопарки часто обмінюються своїми підопічними. Тепер популяція снігових барсів у неволі настільки різноманітна, що вже немає потреби ловити диких тварин.

Численні зоопарки, серед них і Гельсінський, вносять свою лепту в охорону природи тим, що намагаються зберігати генетично здорову популяцію звірів. Ну і звичайно, у зоопарках відвідувачі мають добру нагоду побачити цих чудових кішок. Справді, сніговий барс може справити на нас сильне враження і приносить честь Творцю, який ‘усе прегарним зробив’ (Екклезіяста 3:11).

[Примітка]

[Відомості про ілюстрації, сторінка 17]

Сторінка 16: У центрі: ©Aaron Ferster, Photo Researchers; сторінка 17: Вгорі праворуч: © Korkeasaaren Eläintarha/Markku Bussman; внизу: ©T. Kitchin/V. Hurst, Photo Researchers

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 18]

Chuck Dresner/Saint Louis Zoo