Століття насильства

АЛЬФРЕД НОБЕЛЬ вважав, що, коли народи володітимуть смертоносною зброєю, на землі запанує мир. Адже тоді вони зможуть швидко об’єднатися і знищити будь-якого агресора. «Це буде сила,— писав він,— яка зробить війну неможливою». На думку Нобеля, жодна розсудлива нація не розпочне конфлікту, який може принести загибель їй самій. Проте що виявило минуле століття?

Коли вибухнула Перша світова війна, після смерті Нобеля не минуло й 20 років. Під час тієї війни використовувалася нова смертоносна зброя: кулемети, отруйний газ, вогнемети, танки, літаки, підводні човни тощо. Загинуло понад десять мільйонів солдатів, і вдвічі більше зазнало поранень. Жорстокість війни допомогла людям ще раз усвідомити важливість миру. Це привело до утворення Ліги Націй. І американський президент Вудро Вільсон, який відіграв визначну роль у формуванні цієї організації, здобув 1919 року Нобелівську премію миру.

Але коли в 1939 році вибухла Друга світова війна, всі надії на те, що з війнами вдасться назавжди покінчити, були зруйновані. Ця війна виявилася ще страшнішою за попередню. У ті роки  Адольф Гітлер розбудував фабрику Нобеля в Крюммелі й зробив її одним з найбільших воєнних заводів Німеччини, на якому працювало понад 9000 робітників. А наприкінці війни повітряний флот союзників дощенту знищив колишню фабрику Нобеля, скинувши більше як тисячу бомб. І який же парадокс: ці бомби також були створені на основі винаходів Нобеля.

Протягом століття після смерті вченого світ бачив не лише дві світові війни, але й безліч менших конфліктів. Арсенали зброї швидко розростались, а деякі її види ставали дедалі жахливішими. Розгляньмо лише кілька військових винаходів, які широко використовувалися після смерті великого вченого.

Легка вогнепальна зброя. Вона включає автомати, пістолети, гвинтівки, гранати, кулемети, міномети та інші переносні засоби. Така зброя недорога, її просто обслуговувати й ще простіше з неї стріляти.

Чи ця зброя і загроза, яку вона становить для цивільного населення, запобігає війнам? Звичайно ж ні! Майкл Клар пише в «Бюлетені вчених-атомників» (англ.), що легка вогнепальна зброя «є основною зброєю в переважній більшості воєнних конфліктів, які вибухають у добу після «холодної війни». Майже 90 відсотків втрат у нещодавніх війнах були заподіяні такою зброєю. Лише в 1990-х роках від неї загинуло понад чотири мільйони людей. Дуже часто ця зброя потрапляє до рук підлітків, що не пройшли жодної військової підготовки і без будь-яких докорів сумління ламають традиційні правила війни.

Наземні міни. Під кінець XX сторіччя від мін щодня гинули або зазнавали каліцтва в середньому 70 осіб! Більшість з них були цивільними. Часто міни використовують не для того, щоб вбивати, а лише щоб калічити та поширювати страх і паніку.

Слід зазначити, що в останні роки докладається великих зусиль, аби очистити землю від мін. Але дехто каже, що на кожну знешкоджену міну припадає 20 нових, які закладають у землю. За певними підрахунками, наша планета всіяна 60 мільйонами мін. І виробників  цих механізмів-убивць та їхніх замовників, не зупиняє те, що міни не відрізняють кроку солдата від ходи дитини, яка бавиться на полі.

Ядерна зброя. Коли винайшли ядерну зброю, вперше стало можливим за кілька секунд без жодних боїв знищити ціле місто. Пригадаймо страхітливе знищення у 1945 році Хіросіми й Нагасакі. Від вибуху атомних бомб чимало людей осліпли або зазнали шкідливої дії радіації і величезна кількість загинула від вогню й теплового удару. Загальна кількість жертв у цих двох містах становила, за підрахунками, 300 000 чоловік!

Хтось, можливо, скаже, що, якби війна продовжувалася звичайною зброєю, втрати були б ще більшими. Все ж свідому громадськість шокувала страхітливе число жертв, тож вона стала вимагати, щоб цей жахливий вид зброї тримали по всій землі під контролем. Багатьох почала лякати думка, що тепер людина може сама себе знищити.

Чи завдяки розробці ядерної зброї мир на землі став реальнішим? Дехто каже так, вказуючи на те, що ця зброя не використовується у воєнних конфліктах ось уже понад п’ятдесят років. Але сподівання Нобеля, що зброя масового знищення  припинить війни, не справдилось, оскільки конфлікти з використанням звичайної зброї продовжуються. Крім того, за даними Комітету з питань ядерних озброєнь, нині в стані повної бойової готовності перебувають тисячі одиниць ядерної зброї. А в наш час, коли стільки занепокоєння викликає тероризм, багато зі страхом думають, що могло б статися, якби ядерні речовини потрапили не в ті руки. Проте навіть якщо ядерна зброя у «тих» руках, існують побоювання, що через якийсь нещасний випадок увесь світ загине в термоядерній катастрофі. З усього видно, що руйнівна зброя не може принести миру, про який мріяв Нобель.

Біологічна й хімічна зброя. Під час бактеріологічної війни використовуються різні смертоносні бактерії, такі, як сибірка, або віруси, як-от віспа. Особливо небезпечною є віспа, оскільки вона дуже легко передається. Крім того, загрозу становить хімічна зброя, наприклад отруйний газ. Також досі використовується багато токсичних речовин, на які наклали заборону вже десятиліття тому.

Однак чи від усієї цієї страхітливої зброї і загрози, яку вона несе, людей «охопив жах і вони розформували свої війська», як того сподівався Нобель? Ні, це лише посилило страх, що колись таку зброю використають, можливо навіть невійськові особи. Більше десяти років тому голова Американського управління з контролю за озброєнням та роззброєнням сказав: «Хімічну зброю можна створити майже в кожному  гаражі, і для цього вистачить елементарних шкільних знань з хімії».

Ніхто не заперечуватиме, що війни XX століття були більш руйнівними, ніж війни будь-якого іншого століття. А нині, на початку XXI сторіччя, надія на мир у світі здається ще примарнішою, особливо після терористичних актів, що сталися 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку й Вашингтоні. «Ніхто не наважується запитати, чи сучасна передова технологія, замість приносити користь людству, не зміцнить сили зла»,— пише Стівен Ліві у журналі «Ньюсуїк». Далі він додає: «Чи є якась особа, котра знає, як діяти в критичній ситуації? Історія засвідчує, що люди спочатку впроваджують якісь нововведення, вважаючи їх прогресивними, і лише потім задумуються про наслідки. Відмовляючись припустити, що може статися найгірше, ми створюємо усі передумови для того, аби це сталось».

Отож історія засвідчує, що винахід жахливих вибухових речовин та смертоносної зброї ані на крок не наблизив цей світ до миру. Але чи це означає, що мир у всьому світі лише мрія?

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 8]

Приборкання нітрогліцерину

У 1846 році італійський хімік Асканіо Собреро добув важку маслянисту вибухову рідину, яку назвали нітрогліцерином. Виявилося, що ця речовина досить небезпечна. Під час одного експерименту з нітрогліцерином стався вибух і шматочки скла сильно поранили обличчя вченого, тому він зрештою перестав працювати з цією речовиною. Крім того, була ще одна проблема, котру Собреро не міг вирішити: коли рідину виливали на щось і вдаряли по ній молотком, вибухала не вся речовина, а лише та, по якій прийшовся удар.

Нобелю вдалося розв’язати цю проблему. Він винайшов практичний детонатор, використовуючи незначну кількість однієї вибухової речовини, яка могла запалити велику кількість іншої. Потім у 1865 році вчений створив вибуховий капсуль — маленький ковпачок з гримучою ртуттю, що вкладався в посудину з нітрогліцерином і запалювався за допомогою запалу.

Але працювати з нітрогліцерином було й далі небезпечно. Наприклад, 1864 року в майстерні Нобеля, що містилася за Стокгольмом, стався вибух. Тоді загинуло 5 працівників, у тому числі й наймолодший брат Нобеля, Еміль. Також двічі була зруйнована вибухом Нобелівська фабрика у Крюммелі. Інші нещасні випадки ставалися тому, що люди іноді використовували нітрогліцерин замість гасу для ламп, натирали ним чоботи або змащували колеса підвод. Навіть під час висадження в повітря скель, надлишок речовини міг просочитися у щілини і потім призвести до лиха.

У 1867 році Нобель, змішавши нітрогліцерин з кізельгуром, пористою невибуховою речовиною, отримав тверду вибухівку, яку назвав динамітом. Він створив цю назву від грецького слова динаміс, що означає «сила». І хоча пізніше вчений розробив ефективніші вибухові речовини, динаміт вважається одним з його найважливіших винаходів.

Вибухові речовини, розроблені Нобелем, застосовували, звичайно, і в мирних цілях. Наприклад, вони відіграли важливу роль під час будівництва тунелів Сен-Готард (1872—1882), усунення підводних скель з нью-йоркської Іст-Рівер (1876, 1885) та прокладання Коринфського каналу в Греції (1881—1893). Все ж динаміт, відколи його винайшов Нобель, швидко зажив недоброї слави як знаряддя вбивств і руйнувань.

[Ілюстрація]

Колумбійська поліцейська дільниця, висаджена в повітря вибухівкою з динамітом.

[Відомості про джерело]

© Reuters NewMedia Inc./CORBIS

[Ілюстрація на сторінці 4]

Під час Першої світової війни, яка вибухнула менше ніж через 20 років після смерті Нобеля, почали застосовувати нову смертоносну зброю.

[Відомості про джерело]

U.S. National Archives photo

[Ілюстрації на сторінці 6]

Жертви наземних мін у Камбоджі, Іраку й Азербайджані.

[Відомості про джерела]

UN/DPI Photo 186410C by P.S. Sudhakaran

UN/DPI Photo 158314C by J. Isaac

UN/DPI Photo by Armineh Johannes

[Ілюстрація на сторінці 6]

За даними Комітету з питань ядерних озброєнь, нині в стані повної бойової готовності перебувають тисячі одиниць ядерної зброї.

[Відомості про джерело]

UNITED NATIONS/PHOTO BY SYGMA

[Ілюстрації на сторінці 7]

Про страхітливу природу хімічної зброї стало широко відомо 1995 року після масового отруєння газом зарином у токійському метро.

[Відомості про джерело]

Asahi Shimbun/Sipa Press

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 5]

UN/DPI Photo 158198C by J. Isaac