Погляд Біблії

Чи Бог схвалює війни?

ЯК ЖЕ часто в історії людства полководці, правителі, а навіть священнослужителі оголошували або підтримували війни, які, на їхню думку, провадилися в ім’я Бога! У 1095 році з благословення папи Урбана II розпочався перший хрестовий похід, метою якого було відвоювати для християн святе місто Єрусалим. Але перш ніж було досягнуто цього, турки, які були такі ж віддані Аллаху, як християни Трійці, знищили загін хрестоносців.

У серпні 1914 року під час Першої світової війни молодий німецький солдат, перебуваючи у таборі, писав: «Якщо є справедливість і Бог дійсно керує ходом людської історії, а в цьому я абсолютно переконаний, перемога буде на нашому боці». Того ж місяця російський цар Микола II, мобілізувавши свої війська проти Німеччини, промовив: «Найщиріші вітання моїм безстрашним солдатам та славетним союзникам. Бог з нами!»

Після таких слів мільйони солдатів вирушили на фронт з цілковитою певністю, що Бог на їхньому боці. Багато хто вважає, що Бог допускає війни заради свободи людей, і посилається при цьому на війни, згадані у Єврейських Писаннях (які часто називають Старий Завіт). Але чи правильно такі особи розуміють Боже Слово?

Війни стародавнього Ізраїлю

Бог Єгова наказав ізраїльтянам воювати із зіпсованими ханаанеянами, щоб звільнити Обітовану землю (Левит 18:1, 24—28; Повторення Закону 20:16—18). Караючи грішників, Бог вдавався до різних методів: за днів Ноя він винищив їх у потопі, мешканців Содома і Гоморри вигубив вогнем, а каральним мечем для ханаанеян став ізраїльський народ (Буття 6:12, 17; 19:13, 24, 25).

Як записано в Біблії, Ізраїль також воював під Божим проводом, аби дати відсіч безпідставним нападкам ворогів. Коли народ Ізраїлю слухався Єгови, то здобував перемогу (Вихід 34:24; 2 Самуїла 5:17—25). Але як тільки ізраїльтяни наважувалися діяти всупереч Божому керівництву, поразка була неминучою. Розгляньмо випадок, що стався з царем Єровоамом. Він знехтував пряме пророче попередження і послав численне військо на громадянську війну проти Юди. Коли різанина зрештою скінчилася, загинуло 500 000 Єровоамових солдатів (2 Хронік 13:12—18). Навіть вірний цар Йосія з власної ініціативи одного разу втягнувся у війну. І таке необдумане рішення коштувало йому життя (2 Хронік 35:20—24).

Про що свідчать усі ці події? У стародавньому Ізраїлі Бог вирішував, розпочинати війну чи ні (Повторення Закону 32:35, 43). Його народ воював для виконання певних намірів. Однак ці наміри вже сповнилися багато років тому. Окрім того, Єгова передрік:  ті, що служитимуть йому «на кінці днів», «мечі свої перекують вони на лемеші» «і більше не будуть навчатись війни» (Ісаї 2:2—4). Безперечно, описані в Біблії війни не виправдовують сучасних конфліктів, адже жоден з них не провадиться з наказу Бога чи під його керівництвом.

Результати Христового навчання

Ісус, будучи на землі, показав, як несамолюбна любов може заступити ненависть. Він говорив: ‘Любіть один одного ви, як Я вас полюбив’ (Івана 15:12). Також він сказав: «Блаженні миротворці» (Матвія 5:9). Вжите тут грецьке слово, перекладене як «миротворець», стосується не просто людини, яка любить спокій. Така особа творить мир, активно діє, аби підтримувати добру атмосферу.

Коли Ісуса заарештували, апостол Петро хотів захистити його і вдався до зброї. Але Божий Син застеріг Петра: «Сховай свого меча в його місце, бо всі хто візьме меча,— від меча і загинуть» (Матвія 26:52). Як ці слова застосовували християни першого століття? Зверніть увагу на такі цитати.

«Уважний розгляд усієї доступної нам інформації [показує] що, до часів Марка Аврелія (121 — 180 рр. н. е.) жоден християнин не став воїном і жоден воїн, який став християнином, не залишався у війську» («На зорі християнства», англ.).

«[Ранні] християни дуже відрізнялися своєю поведінкою від римлян... Оскільки Христос проповідував мир, вони відмовлялися ставати солдатами» («Наш світ протягом віків», англ.).

Через те що учні Христа відмовлялися служити у легіонах імператора, багатьох з них римляни стратили. Але чому християни зайняли позицію, яка викликала повсюдне незадоволення? Тому що Божий Син навчав їх бути миротворцями.

Сучасні війни

Уявіть собі, наскільки було б жахливо, якби послідовники Христа, воюючи у ворожих військах, вбивали одні одних. Це абсолютно суперечило би Божим принципам. Справді, ті, хто слухається Бога Біблії, не повинні нікому заподіювати шкоди, навіть своїм ворогам * (Матвія 5:43—45).

Безсумнівно, Бог не благословляє сьогоднішні кровопролитні війни. Правдиві християни — мирні люди, вони пропагують мир, який під правлінням Божого Царства буде встановлено по всій землі.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 20]

Іспанський диктатор Франсіско Франко з католицькими священиками.

[Відомості про джерело]

U.S. National Archives photo

[Ілюстрація на сторінці 21]

Священики Грецької православної церкви благословляють солдатів, які вирушають до Косово (11 червня 1999 року).

[Відомості про джерело]

AP Photo/Giorgos Nissiotis