Коли ніч настає опівдні

ВІД НАШИХ КОРЕСПОНДЕНТІВ В АНГОЛІ ТА ЗАМБІЇ

«ТЕМРЯВА опівдні? Неможливо!» — скаже хтось. Не тільки можливо, але й трапляється кілька разів на десятиріччя, завжди під час сонячного затемнення. Чому стається сонячне затемнення і чому це дуже ефектне видовище? Усе починається з Місяця.

Знаєте, як змінюється вигляд Місяця під час обертання навколо Землі? Коли Місяць і Сонце перебувають у різних кінцях неба, ми бачимо, як повний місяць піднімається на сході, а Сонце сідає на заході. Минають дні, і Місяць щовечора сходить пізніше, поступово пересуваючись по небу до Сонця, що сходить. Освітлена частина Місяця поступово зменшується і врешті набуває форми серпа. Коли Місяць перебуває на небі одночасно із Сонцем, то навіть серп Місяця зникає, оскільки до Землі повернута темна його сторона. Це явище називають «новим місяцем, молодиком». Потім процес відбувається у зворотному напрямку, тобто Місяць віддаляється від Сонця і врешті знову досягає повноти. Такий цикл повторюється приблизно кожні 28 днів.

Сонячне затемнення відбувається у момент нового місяця. Зазвичай повний Місяць просто проходить повз Сонце протягом дня, і ми цього не помічаємо, оскільки ці небесні тіла рухаються у різних площинах. Але буває, що Сонце, Місяць і Земля стають у ряд. Тоді тінь Місяця падає на Землю і настає затемнення.

Затемнення виникають через те, що між Сонцем, Місяцем і Землею існує унікальне співвідношення. Сонце має колосальні розміри: в діаметрі воно у 400 разів більше за Місяць. Однак Сонце також приблизно у 400 разів дальше від нас, ніж Місяць. Тим-то нам здається, що Сонце і Місяць майже однакового розміру. А це означає, що наш супутник інколи може цілком закрити Сонце.

Для того щоб відбулося таке повне сонячне затемнення, Сонце, Місяць і Земля повинні вишикуватися точно в ряд, а Місяць мусить перебувати у найближчій до Землі точці своєї орбіти *. У цей момент кінчик конусоподібної тіні від Місяця затемнює вузьку смугу Землі.

Під час повного сонячного затемнення 21 червня 2001 року тінь мала бути завширшки 200 кілометрів. Смуга темряви з’явилася на світанку на східному узбережжі Південної Америки і пройшла через південну частину Атлантичного океану, де вона затрималась найдовше — біля 5 хвилин. Пройшовши Анголу, Замбію, Зімбабве та Мозамбік, тінь закінчила свій шлях в кінці дня на сході мадагаскарського узбережжя. Дізнаймося, як цю небесну феєрію побачили в Анголі і Замбії.

 Підготовка до події

Чимало людей, а серед них астрономи-професіонали та аматори, з’їхалось до Африки, сповнені очікувань, щоб подивитись тут на перше у новому тисячолітті повне затемнення Сонця. Замбійське місто Лусака — єдина столиця, в якій було видно затемнення, тож багато людей приїхало саме сюди.

У Замбії, мабуть, ще ніколи не було стільки туристів. Буквально за кілька днів до затемнення у Лусаку прибули тисячі гостей. Приготування велися вже не один місяць перед тим. Місця в готелях, котеджах, кемпінгах та приватних квартирах були всі заброньовані й готові прийняти небувалу кількість відвідувачів.

Одним із майданчиків для спостереження став аеропорт Лусаки, куди гості прибували зранку, спостерігали затемнення і звідси ж відбували ввечері. Впродовж тижнів по телебаченню і радіо розповідали про майбутнє видовище, знову й знову попереджуючи про те, що дивитися на сонце незахищеним оком небезпечно. Попит на спеціальні сонячні окуляри перевершив усі очікування, і багато магазинів повністю розпродали запаси цього товару.

Місяцева тінь мала опускатися на африканський континент, починаючи з Анголи, з прибережного міста Сумбе. Саме тут спостерігачі бачили повне затемнення протягом чотирьох з половиною хвилин, тобто найдовше на суходолі.

За декілька місяців у столиці Анголи, Луанді, та в інших великих містах країни поставили рекламні щити, що повідомляли про сонячне затемнення і застерігали про небезпеки. Тінь Місяця мала пройти посередині країни, отже тут усі могли бачити майже повне затемнення. У Луанді видно було, як диск Сонця закрився на 96 відсотків. Уряд разом із приватними компаніями організував імпорт мільйонів спеціальних сонячних окулярів. Нужденним їх роздавали безплатно.

Найбільш активно до затемнення в Анголі готувались у Сумбе — місті, яке лежить на чудовій прибережній рівнині між південною частиною Атлантичного океану і центральним плато країни. Сумбе оминули найгірші конфлікти, які спустошували Анголу, отже гості прибули у непошкоджене місто, де живе 25 000 дружніх та привітних мешканців. Щоб прийняти усіх приїжджих, було підготовано додаткові приміщення та поліпшено місцеву систему енергопостачання. Для вчених, урядовців, а також ангольських та іноземних учасників програм гуманітарної допомоги було організовано семінари на тему затемнення. На узбережжі влаштували величезну сцену для розважальної програми у масштабах, досі не бачених у Сумбе.

Прийшов очікуваний день

Однією з переваг спостережень затемнення в Анголі було те, що в червні тут досить суха погода. Але уявіть собі, який жах охопив усіх, коли напередодні затемнення небо над Сумбе затягнулося хмарами! Весь вечір і наступний ранок над містом тяжіло щільне покривало хмар. І що ж, надії побачити затемнення не виправдаються? Через деякий час хмари почали розсіюватись, і перед полуднем небо стало синім та безхмарним. Спостерігачі полегшено зітхнули. Подібне занепокоєння виникло і в Замбії, коли на світанку всі побачили захмарене небо. Але й тут воно очистилось саме вчасно. Ось що розповіли очевидці подій.

Ангола. «Ми вирішили спостерігати затемнення з пагорба над водою. Очікувана подія наближалась, і натовпи людей збиралися на узбережжі та спеціально виділених майданчиках для спостереження. Опівдні, коли власне мало розпочатися затемнення, спостерігачі одягли сонячні окуляри і почали дивитись, як Місяць «наступатиме» на диск Сонця. Невдовзі після дванадцятої затемнення почалось. У бінокль та телескоп можна було побачити кілька плям на Сонці — темних ділянок на його поверхні. Тінь поглинала їх одну за одною. Стало прохолодніше, а світло набрало якогось дивного кольору. І нарешті, коли тінь поглинула останній сегмент Сонця, запала темрява».

 Замбія. «Філіал Свідків Єгови у Макені (Лусака) був майже ідеальним місцем для спостереження за повним сонячним затемненням. О 15.07 Місяць почав затуляти Сонце. Смуги тіні перебігли стінами будинків, ніби світлові брижі. Стих вітер і замовкли птахи. Усе живе готувалося до нічного сну. О 15.09, за лічені секунди перед повним затемненням, від сонячного диска залишилось спочатку кілька блискучих цяточок — це так званий ефект чоток Бейлі, і зрештою тільки одна — діамантова каблучка *. Потім з’явилось рожево-червоне кільце сонячної хромосфери, після чого наступило повне затемнення і запала темрява».

Ангола. «Чарівний ефект «діамантової каблучки» викликав захоплені вигуки. Відтак, о 13.48 за місцевим часом, почалося повне затемнення. Люди реагували по-різному. Дехто тільки й знав, що робив фотографії. Інші почали хором вигукувати: «Закрило! Закрило!». Ще інші — свистіти і викрикати від подиву, що серед дня настала ніч. Потоки мільйонноградусної атмосфери Сонця розходились у всіх напрямках, утворюючи сонячну корону. Навколо темного місячного диска ми бачили язики полум’яного газу. Раптом ніби відбувся стрибок у часі — повне затемнення скінчилось і з іншого боку темного диска сяйнув сонячний промінь.

Диск Сонця виходив з тіні, і ми побачили, як плями на ньому одна по одній звільнялися з темряви та поступово відновлювалась знайома кругла форма Сонця».

Замбія. «Повне затемнення тривало тут 3 хвилини і 14 секунд, отже ми мали час відчути трепет від цієї події. Запала темрява, але на горизонті стелилася заграва. Хоча небо залишалось синім, на ньому було видно планети, які звичайно не можна бачити через світло Сонця.  Юпітер і Сатурн, наприклад, виднілися чіткими яскравими цятками. Мабуть, найбільш видовищним моментом затемнення була сонячна корона. Вона з’явилась у вигляді рожево-білого сяйва навколо темного диска. Зачаровані спостерігачі казали, що це «просто дивовижа, велич». Місячний диск поступово зміщувався вбік; з-за нього знову почало виблискувати сонце, безперешкодно зливаючи на землю чимраз більше свого проміння. О 16.28 затемнення скінчилось!»

Чого навчає нас затемнення

Згодом чимало людей говорили про те, що під час затемнення в них перехоплювало дух. В Анголі одна жінка сказала, що була зворушена чи не до сліз. Інша задумалася про чудовий дар від Бога. А хтось зауважив, що таке видовище міг подарувати тільки сповнений любові Творець, щоб люди милувалися неперевершеною красою джерела земної енергії.

Було очевидно, що багато африканців глибоко шанують Творця і Біблію. Коли Свідки Єгови у місті Сумбе говорили з іншими про затемнення і вказували, що це лише один з плодів дивовижних діл Єгови, нашого Творця, мешканці міста з великим зацікавленням обговорювали цю тему. Чимало людей з радістю взяли примірники нового випуску журналу «Вартова башта», де розповідалось про чуда творення.

Завдяки цьому явищу мільйони людей на кілька хвилин забули про свої проблеми і зосередились на тому, що справді підносить на дусі і вселяє благоговіння. Побачивши дивовижні особливості Сонця, які звичайно не доступні зору, дехто задумався над невидимою, більш дивовижною величчю його Творця, Бога Єгови.

[Примітки]

[Схема на сторінці 21]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

→ →

Сонце → Місяць ⇨ Область тіні ⇨ Земля

→ →

[Відомості про джерело]

© 1998 Visual Language

[Ілюстрації на сторінці 23]

Чотки Бейлі.

Повне затемнення.

Діамантова каблучка.

[Відомості про джерело]

З люб’язного дозволу Juan Carlos Casado, www.skylook.net

[Ілюстрація на сторінці 23]

Спостерігачі затемнення в Лусаці (Замбія).