Суспільство марнотратників

У РОЗВИНЕНИХ країнах люди викидають буквально гори сміття. Візьміть до уваги, наприклад, скільки сміття щороку назбирується у США. Кажуть, що «такою ж кількістю води можна було б наповнити 68 000 олімпійських басейнів». За підрахунками, здійсненими якийсь час тому, лише мешканці Нью-Йорка кожного року позбавляються від такої кількості непотребу, що під його 4-метровим шаром можна було б поховати найбільший парк міста! *

Не дивно, що, коли говорять про «суспільство споживачів та марнотратників», як «застережливий приклад для світу» наводять США. Але не тільки ця країна опинилася в такому становищі. За певними підрахунками, сміття, яке щороку викидають у Німеччині, легко вмістилося б у товарний поїзд завдовжки від столиці, Берліна, до узбережжя Африки, тобто приблизно 1800 кілометрів. У Великобританії, згідно з деякими даними, пересічна родина з чотирьох членів за рік викидає стільки паперу, скільки можна виготовити з шістьох дерев.

 Проблема завалів сміття не обійшла і країн, що розвиваються. В одному відомому журналі зауважено: «Викидаючи тонни сміття, значна частина 6-мільярдного населення планети лише починає наслідувати приклад США та інших розвинених країн, а це абсолютно не потішає». Отже, подобається нам це чи ні, сьогодні більшість із нас належить до суспільства марнотратників.

Звичайно, люди завжди мали що викидати. Проте нині продукти й товари в банках та упаковках стали поширенішими, ніж колись, тому порожню тару можна побачити фактично всюди. Крім того, надзвичайно зросла кількість газет, журналів, листівок з рекламою та іншого друкованого матеріалу.

У нашому високорозвиненому науковому світі з’явилися також нові види сміття. Німецька газета «Вельт» зазначає, що «у країнах Європейського Союзу щороку на злам викидають приблизно дев’ять мільйонів автомобілів». Ліквідувати їх не так вже й легко. Ще проблематичнішим є питання: як позбутися ядерних або хімічних відходів без загрози для середовища? Згідно з одним повідомленням, 1991 року США мали «гори радіоактивного сміття і не могли знайти постійного місця для його складування». Мільйони бочок зі смертоносними речовинами зберігаються в тимчасових складах, і існує постійна «небезпека їхньої втрати, крадіжки та руйнування навколишнього середовища через недбалість». Лише 1999 року в результаті роботи близько 20 000 підприємств  США утворилось понад 40 мільйонів тонн небезпечних відходів.

Варто згадати теж про світове населення, кількість якого впродовж минулого сторіччя швидко зростала. Більше людей — більше сміття! До того ж значна частина людства опанована бажанням набувати матеріальні речі. За нещодавніми даними Інституту світового нагляду, «у період з 1950 року ми користувались більшим числом товарів та послуг, ніж за всю історію людства».

Щоправда, небагато мешканців розвинених країн захоче обходитися без усіх цих «товарів та послуг». Тільки подумайте, наскільки зручно піти до крамниці й придбати вже запаковані бакалійні товари, які можна принести додому у паперовому чи поліетиленовому кульку. Якщо людей раптово позбавити цих сучасних упаковок, вони швидко усвідомлять, як сильно стали залежні від них. І оскільки упаковувати продукти більш гігієнічно, це (принаймні непрямо) сприяє здоров’ю.

Попри ці переваги, чи варто непокоїтись тим, що нинішнє марнотратне суспільство може посунутися надто далеко? Звичайно, що так. Запропоновані дотепер різні шляхи розв’язання проблеми, пов’язаної з завалами сміття, мало чим допомогли зменшити його кількість. А ще гірше те, що склад розуму людей у сьогоднішньому суспільстві марнотратників призводить навіть до більш тривожних наслідків.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 4]

Захоронення небезпечних відходів є нелегким завданням.