Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Палоло — «тихоокеанська ікра»

Палоло — «тихоокеанська ікра»

Палоло — «тихоокеанська ікра»

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ФІДЖІ

ЧИ ВИ любите морепродукти? Якщо так, то запрошуємо вас у село, що на одному з віддалених островів тропічної країни Фіджі. Тут нас очікує екзотичне частування. Насолоджуючись лагідним плескотом хвиль об каное, ми помічаємо недалеко берега вириту в землі пічку «лово». Уже розпалено вогонь, він нагріває спеціально дібрані камені, на яких готуватиметься головна страва.

А хто ж принесе головну страву? Ніхто! Ми чекаємо, поки вона сама прийде. Ви, мабуть, підозрюєте, що ця страва якась незвичайна. І справді. Наше довгоочікуване частування — пречудові черви, що звиваються на тарілці! Цих червонувато-коричневих (самці) і голобувато-зелених (самки) морських червів прозвали «тихоокеанською ікрою», а на островах Фіджі той особливий делікатес називають «балоло» *.

Один раз на рік або й двічі, коли Місяць перебуває у третій чверті, протягом однієї-трьох ночей на поверхню моря спливають маси червів палоло *. Розклад, за яким відбувається такий нерест, не до кінця зрозумілий. Учені вважають, що це явище пов’язане з підвищенням температури моря, фазами Місяця, припливами, а також довжиною світлового дня. Появу червів передбачають спостерігаючи за погодою, морем та цвітінням певних рослин. Не так давно океанобіологи навчилися робити такі передбачення за фазами Місяця та місячно-сонячним циклом *.

Тимчасом у селі, де ми гостюємо, лунає спів під супровід гавайських і звичайних гітар. Його перериває оголошення про те, що черви почали підійматись. Ходімо й ми разом з усіма до рифу. Дехто з місцевих мешканців убрався в яскраве «ісулу» (спідниці з запа́хом, які носять і жінки, і чоловіки) та чудові «салусалу» (запашні квіткові гірлянди). Важко навіть уявити, що настільки гарно вбравшись, вони підуть у воду.

Хтось сідає у каное, але ми приєднуємось до тих, що входять до води. І ось ми вже по пояс у теплій тропічній воді. Раптом ми помічаємо, що навколо нас плаває безліч червів!

От і ми захопилися «найбільш екзотичною цікавинкою природи островів Тихого океану». Цих створінь, які, звиваючись, підіймаються до поверхні, ловлять усіма можливими способами: їх збирають і відрами, і ручними сітками, і сітками від комарів, і кошиками з кокосових листків, і навіть просто руками. Один гість навіть бачив, як фіджієць з густим кучерявим волоссям занурював голову в гущу червів, а потім помахом голови скидав їх у човен! Деякі нетерплячі відразу пробують улов на смак, вони енергійно жують здобич, але не припиняють збирати червів.

Здається, що не встигли ми й оком змигнути, як усе скінчилося — принаймні аж до наступного року. Ми не скористалися можливістю поїсти червів сирими, але приєднались до наших друзів на березі і вперше спробували «тихоокеанську ікру», підсмажену у пічці «лово». Палоло багаті на вітаміни та мінерали, їх можна варити, запікати і смажити. Зварені черви зберігаються тиждень, а то й довше. Однак слід визнати, що їхній рибний присмак, мабуть, не кожному сподобається.

Надходить час від’їжджати, і ми дякуємо остров’янам за гостинність. Періодичність, з якою піднімаються тихоокеанські палоло, та взаємозалежність усіх живих створінь на рифі змусила нас задуматись. Ми захоплюємось Творцем, адже він дав початок таким різноманітним життєвим циклам (Об’явлення 4:11).

Якщо комусь трапиться побувати на Фіджі, то варто спробувати страву з цих делікатесних червів, але можна з’їсти і щось інше. Хоч би які були смаки гостей, остров’яни обов’язково чекатимуть, коли з’явиться палоло, дивовижна «тихоокеанська ікра».

[Примітки]

^ абз. 4 Назва «палоло», яка вживається в ряді мов, прийшла з мови самоа.

^ абз. 5 Подібне відбувається в інших місцях південного і західного регіонів Тихого океану, в тому числі біля островів Кука, Самоа, Соломонових, Тонга та Вануату. Крім того, відомо про масове спливання інших багатощетинкових червів ще в деяких частинах світу, зокрема біля Малайського архіпелагу, в Мексиканській затоці, в Карибському морі та біля Японії.

^ абз. 5 Місячно-сонячний цикл триває 19 років.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 11]

Чи вони й справді їдять червів?

Мабуть, вас приємно здивує те, що предмет цієї незвичайної ловлі є чимось іншим, ніж здається на перший погляд. І ось чому.

У червів палоло задня частина їхнього тіла, яка містить статеві продукти і називається епітокним відділом, різко змінюється і розростається. У цій частині сховані статеві клітини, що називаються гаметами. Власне ця частина, яка вже має очі і маленькі кінцівки, подібні до плавників, відривається від черва та піднімається на поверхню моря. Якщо люди чи якісь хижаки не з’їдять хвости палоло, то тоненькі оболонки розірвуться, яйцеклітини і сперма вивільняться і відбудеться блискуче продумана «випадкова» зустріч. Попри втрати, завдані людьми і тваринами, запліднень буде достатньо завдяки колосальній кількості статевих клітин у хвостах. Ті яйцеклітини, що запліднились і вижили, перетворюються на личинки; вони вільно плавають і шукають собі зручного місця в кораловому рифі, де залишаються, щоб почати свій життєвий цикл.

Отже, коли ми їли палоло, то насправді споживали лише хвостову частину червів, які ще живуть у рифі.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 10]

Угорі: Sekove Bigitibau; зліва, у центрі і на сторінці 11: Paul Geraghty