Притулок для друкарів Біблії

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА З БЕЛЬГІЇ

Перші примірники повного видання Біблії вийшли друком приблизно 500 років тому в Антверпені (Бельгія). Чому це місто приваблювало друкарів? Чим вони ризикували, коли бралися за друкування Біблії? Аби довідатись про це, повернімось у першу половину XVI століття.

АНТВЕРПЕН розташований біля гирла річки Шельди, що за 89 кілометрів від Північного моря. Протягом XVI століття, так званого «золотого віку» для Антверпена, у місті відбувався небачений економічний розквіт. Місто швидко розбудували, воно стало найбільшим європейським портом і одним із небагатьох міст Західної Європи, населення яких сягало понад 100 000.

Розквіт Антверпена приваблював торговців з усієї Європи. Цей факт, а також зростання добробуту міста посприяли тому, що влада Антверпена виявляла більшу терпимість, ніж магістрати інших міст. Антверпен перетворився на осередок, де втілювали нові задуми. Атмосфера толерантності притягувала друкарів, котрі відчували, що там зможуть безпечно друкувати і поширювати нові ідеї. Незабаром Антверпен XVI сторіччя став домом для 271 друкаря, видавця та продавця книжок. Тогочасні магістрати дуже пишалися своїм містом і вважали його «сховком і осередком процвітання усіх мистецтв, наук, націй та чеснот».

 Спалення книжок та ченців

Серед нових ідей, які поширились завдяки друкованому слову, були ідеї Мартіна Лютера (1483—1546). Він очолив Реформацію — релігійний рух, що призвів до народження протестантизму. Твори Лютера з’явились у книгарнях Антверпена вже через шість місяців після початку Реформації. Тому не дивно, що католицька церква була незадоволена. У липні 1521 року за її ініціативою в місті відбулося прилюдне спалення 400 так званих єретичних книжок. Два роки після того було спалено на стовпі двох августиніанських ченців з Антверпена, які схилялися до поглядів Лютера.

Такі напади не зупинили групу сміливих друкарів у Антверпені. Відвага цих чоловіків відіграла дуже важливу роль у тому, що Біблія стала доступною для простих людей. Ким були декотрі з тих друкарів?

Друкар стає мучеником

Адріан ван Берхен був друкарем і продавцем книг. У 1522 році за продаж лютеранських книжок його посадили у дерев’яні колоди, а згодом засудили до ув’язнення. Все ж, коли ван Берхен отримав помилування, то негайно повернувся до роботи. Він знову почав друкувати — цього разу це був неповний голландський переклад «Нового Завіту» Лютера. Ця книга була видана 1523 року,— лише через рік після того, як вийшов «Новий Завіт» Лютера німецькою мовою.

Проте у 1542 році ван Берхена знову заарештували, оскільки у його будинку в Делфті (Нідерланди) знайшли велику кількість заборонених книжок. Спочатку суддя виніс м’який вирок: дві години на підмостку з «декотрими із заборонених книжок, прив’язаними до шиї». Однак пізніше вирок замінили смертною карою; відважному друкарю відтяли мечем голову.

Примітка на полях коштувала йому життя

Найбільш плідним друкарем Біблій голландською мовою у той час був Якоб ван Лісфельд. Він опублікував 18 видань. У 1526 році ван Лісфельд надрукував повне видання Біблії голландською мовою, котре з’явилося на чотири роки швидше, ніж перше повне видання французькою, і на дев’ять років раніше від першої повної Біблії англійською мовою! За основу друкар узяв ще не закінчену на той час німецьку Біблію Лютера.

Останнє видання ван Лісфельда голландською мовою, яке вийшло 1542 року, містило ксилографії та нові примітки на полях. Наприклад, ксилографія біля Матвія 4:3 зображувала Диявола у вигляді бородатого ченця з чотками і козячими копитами. Проте лють католицької церкви викликали саме примітки на полях. Якобу ван Лісфельду винесли смертний вирок, посилаючись на одну із приміток, в якій стверджувалось: «Спасіння можна отримати лише через Ісуса Христа». Хоч ван Лісфельд доводив, що його Біблія була опублікована з дозволу  церкви (Cum gratia et privilegio), 1545 року в Антверпені йому стяли голову.

Спочатку схвалена, а потім заборонена

Тим часом у Франції відомий католицький гуманіст Жак Лефевр д’Етапль перекладав Біблію з латинської на французьку, послуговуючись також грецьким оригіналом. Цей католицький гуманіст хотів, аби Біблія стала доступною для простої людини. Він написав: «Настає час, коли, на відміну від нинішніх днів, проповідування про Христа буде чистим, без домішок людських традицій». У 1523 році в Парижі д’Етапль опублікував французький переклад «Нового Завіту». Оскільки переклад був зроблений мовою, зрозумілою для простого люду, його не схвалили теологи авторитетного Сорбоннського університету. Зіткнувшись з їхніми нападками, д’Етапль втік із Парижа до Страсбурга на північний схід Франції.

Через переслідування друкарі у Франції більше не наважувалися друкувати Біблію французькою мовою. Куди ж подався д’Етапль, щоб опублікувати свій переклад? Здавалось, Антверпен був підхожим місцем. Біблія д’Етапля 1530 року, надрукована Мертеном де Кайзером в Антверпені, стала першим однотомним перекладом французькою мовою. Цікаво, що переклад д’Етапля було надруковано з дозволу найдавнішого у Бельгії Левенського католицького університету та з дозволу самого Карла V, імператора «Священної Римської імперії». А втім, 1546 року цей переклад помістили у список книжок, які католикам заборонялось читати.

«Єпископ мав книжки... а Тиндаль мав гроші»

В Англії протягом того ж періоду висвячений священик Вільям Тиндаль прагнув перекласти Біблію на англійську мову. Однак єпископ Лондона Кутберт Тунсталь різко відмовив дати на це дозвіл. Коли Тиндаль зрозумів, що перекласти Біблію в Англії буде неможливо, він утік до Німеччини. Зрештою, в лютому 1526 року йому вдалося видати свій перший повний переклад «Нового Завіту» англійською. Не пройшло й місяця, як перші примірники цього перекладу з’явилися в Англії.

Все ж єпископ Тунсталь був сповнений рішучості, аби перешкодити простим людям читати Біблію. Він спалив усі примірники перекладу Тиндаля, які тільки знайшов. Проте Біблії, котрі вціліли, люди передавали з рук у руки. Тому єпископ вирішив, що через торговця, на ім’я Пакінгтон, купуватиме усі видані Тиндалем Біблії до того, як їх перевезуть з Європи в Англію. Цей торговець відповідно звернувся до Тиндаля.  Тиндаль погодився, а отримані кошти використав на поліпшення свого перекладу й опублікування переглянутого і виправленого видання. «Угода виявилась вигідною,— пояснює одне тогочасне джерело.— Єпископ мав книжки, Пакінгтон — подяку, а Тиндаль мав гроші». Таким чином, єпископ Лондона нехотячи фінансував переклад Біблії Тиндаля!

Тиндаль і Антверпен

Але навіть після того, як усі ці примірники було куплено й спалено, «Новий Завіт» Тиндаля у великих кількостях продовжували привозити до Англії. Як це вдавалося робити? Два відважних друкарі в Антверпені, Ганс і Крістофер ван Рюремонд, потай випустили кілька видань «Нового Завіту» Тиндаля. Хоча ці Біблії містили численні друкарські помилки, англійці з великою радістю купували їх.

Однак 1528 року у Лондоні Ганса ув’язнили за те, що він видав 1500 примірників «Нового Завіту» Тиндаля, а 500 із них перевіз в Англію. Ганс, імовірно, помер в англійській в’язниці. Його брат Крістофер 1531 року був також ув’язнений в Англії за продаж «Нового Завіту». Він, мабуть, теж помер у тюрмі.

«Найвизначніша пам’ятка Тиндаля» надрукована в Антверпені

Більшість часу з 1529 до 1535 року Тиндаль провів у Антверпені, бо там були сприятливі умови для праці. У 1530 році у тому ж місті Мертен де Кайзер видав перекладене Тиндалем П’ятикнижжя, в якому вперше з’явилось ім’я Єгови англійською мовою.

У травні 1535 року Тиндаля заарештували в Антверпені. Тимчасом як він знемагав у в’язниці, один із його учнів, Майлз Ковердейл, закінчив розпочатий Тиндалем переклад Єврейських Писань. Шостого жовтня 1536 року у Вілворде (Бельгія) Тиндаля прив’язали до стовпа, задушили, а тіло спалили. Останні його слова були: «Господи! Відкрий очі Королю Англії!»

Спадщина Тиндаля

Невдовзі після страти Тиндаля, король Англії Генріх VIII дав дозвіл на те, щоб переклад Біблії читали у церквах. Цей переклад був опублікований Маттіасом Кромом, іншим антверпенським друкарем. Та Біблія, відома як «Біблія Метью» (названа на честь Томаса Метью), по суті, була перекладом Тиндаля *. Здається неймовірним, але єпископи тепер використовували переклад, який кілька років тому спалювали,— переклад, за який стратили Тиндаля!

Значна частина перекладу Тиндаля збереглася у «Біблії короля Якова» (англ.), а отже багато мовних зворотів, які тут вживаються, створені Тиндалем. Його переклад, виданий вперше в Антверпені, наклав відбиток на англійську мову. На думку професора Латре, вплив Тиндаля на англійську мову був навіть більшим, ніж Шекспіра!

У другій половині XVI століття Антверпен втратив атмосферу релігійної терпимості і репутацію притулку для друкування Біблій. Така зміна відбулася в основному через переслідування, розпалене контрреформацією католицької церкви. А проте своєю мужністю і жертовністю перші друкарі Біблій в Антверпені великою мірою посприяли тому, що Боже Слово сьогодні доступне для людей по цілому світі.

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 19]

Вгорі: Набір літер вручну; Мартін Лютер перекладає Біблію; стародавня карта Антверпена.

[Ілюстрація на сторінці 20]

Книжковий стелаж Якоба ван Лісфельда.

[Ілюстрації на сторінці 21]

Жак Лефевр д’Етапль і титульна сторінка Біблії, виданої 1530 року та надрукованої в Антверпені.

[Ілюстрація на сторінці 21]

Публічне спалення англійських Біблій у Лондоні.

[Ілюстрації на сторінці 22]

Вільям Тиндаль, сторінка з його Біблії і Майлз Ковердейл.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 20]

Сторінка 19: Складач: Printer’s Ornaments/by Carol Belanger Grafton/Dover Publications, Inc.; Лютер: з книги Bildersaal deutscher Geschichte; карта: з люб’язного дозволу Museum Plantin-Moretus/Stedelijk Prentenkabinet Antwerpen; сторінка 21: портрет: з книги Histoire de la Bible en France; сторінка Біблії: © Cliché Bibliothèque nationale de France, Paris; спалення Біблій: з книги The Parallel Bible, The Holy Bible, 1885; сторінка 22: Тиндаль: з книги The Evolution of the English Bible; Ковердейл: з книги Our English Bible: Its Translations and Translators