Безшумна зброя. Наскільки реальна загроза?

УЖЕ здавна під час війни люди намагалися вражати противника хворобами. У XIV сторіччі у Східній Європі трупи померлих від чуми перекидали катапультою за захисний мур обложених міст. Через 400 років під час війни з французами та індіанцями в Америці британські офіцери у ході мирних переговорів навмисно дали індіанцям ковдри, заражені віспою. У результаті серед індіанців спалахнула епідемія, яка стала однією з головних причин їхньої капітуляції. Однак лише в кінці XIX сторіччя з’ясувалося, що інфекційні хвороби передаються мікробами. Це відкрило страшні перспективи для використання хвороб у воєнних цілях.

Звичайно, завдяки поступу в медицині й інших науках люди отримали також ліки і вакцини. За їхньою допомогою проводять успішне лікування та профілактику. І все ж, попри ці успіхи, інфекційні хвороби залишаються грізним ворогом, який щороку вбиває понад 17 мільйонів людей, а це 50 000 щодня. Вражає ось що: одні талановиті люди присвячують своє життя боротьбі з хворобами, а інші, не менш обдаровані, із завзяттям зосереджуються на боротьбі проти людей, використовуючи хвороби.

Спроби заборонити бактеріологічну зброю

Понад 25 років США, СРСР та кілька інших країн активно розробляли бактеріологічну зброю. Однак у 1972 році було укладено міжнародну угоду щодо заборони цього виду зброї. І все ж деякі країни таємно продовжували удосконалювати, розробляти і нагромаджувати смертельні бактеріологічні агенти та засоби їх доставки.

Як люди прийшли до офіційної заборони бактеріологічної зброї? У 1970-х роках було прийнято думати, що бактеріологічна зброя, хоч і має високий потенціал смертності, не є ефективною у веденні бойових дій. По-перше, вона діє не відразу: потрібен час, щоб виявились симптоми хвороби. По-друге, ефективність бактеріологічної зброї залежить від атмосферних  умов. Крім того, люди розуміли, що, коли певна держава використає біозброю, інша, ймовірно, відповість своїм арсеналом бактеріологічних агентів або ядерною зброєю. І зрештою, багато хто вважав неприйнятним з морального погляду свідоме застосування живих організмів, щоб калічити чи вбивати ближніх.

Здається, жоден з цих аргументів не переконає тих, хто охоплений ненавистю і зневажає загальноприйняту мораль. В очах людей, які постановили убивати без розбору, бактеріологічна зброя має багато привабливих сторін. Її можна розробляти і застосовувати таємно. Особу виконавця атаки можна приховати, а якщо про нього стане відомо, буде важко покарати терористів, які мають осередки у багатьох країнах. Крім того, сама лише паніка через біозброю, дія котрої безшумна, невидима, повільна і смертельна, може порушити нормальне життя. Зараження врожаю чи худоби призведе до браку харчів і економічної кризи.

Братися за біозброю терористів спонукують і відносно невеликі затрати на її виготовлення. Якось експерти порівняли кошт застосування різних видів зброї для знищення незахищеного цивільного населення на одному квадратному кілометрі. За підрахунками, на звичайну зброю треба витратити 2000 доларів, на ядерну — 800, на нервово-паралітичний газ — 600, а на бактеріологічну зброю — 1 долар.

Технічні перешкоди на шляху терористів

У повідомленнях журналістів говорилося, що деякі терористичні групи експериментують з бактеріологічною зброєю. Однак експериментувати і влаштовувати ефективну біоатаку — далеко не те саме.

Для втілення свого задуму терористу або терористичному угрупованню довелося б подолати серйозні технічні перешкоди. По-перше, їм потрібний штам хвороботворного мікроорганізму, який забезпечує високу смертність. По-друге, треба знати, як обходитись з біоагентом і як правильно та безпечно зберігати його. По-третє, треба знати, як продукувати його у великих кількостях. Мізерна кількість мікроорганізмів знищить сільськогосподарське угіддя, стадо худоби чи населення міста лише за тієї умови, коли терористи влучать точно в ціль. Однак збудники хвороб погано виживають за межами лабораторії. Лише невелика частка їх сягає наміченого об’єкта, тому, щоб розпочати атаку, котра призвела б до катастрофічних наслідків, терористам потрібна величезна кількість мікроорганізмів.

Є й інші перешкоди. Терорист мав би знати, як підтримувати життя і силу хвороботворних організмів під час транспортування до місця призначення. Не обійтись і без знань про те, як ефективно розповсюдити небезпечний вантаж. Для цього до цілі потрібно спрямувати відповідну порцію хвороботворних мікроорганізмів, причому біозасіб повинен бути розповсюджений на достатньо великій території і в такій концентрації, яка призводить до масового зараження. Група висококваліфікованих американських дослідників, що спеціалізуються на методах використання бактеріологічної зброї, працювала над створенням надійної системи доставки біоагентів понад десять років. Коли збудники хвороб потрапляють у повітря, вони можуть загинути від дії сонячного світла і зміни температур. Отже, для того, щоб мікроорганізми стали зброєю, потрібно докладно знати, як на них впливає повітря.

 Оскільки існують такі технологічні труднощі, не дивно, що сталося лише кілька біотерактів. Крім того, вони не спричинили багато смертей. Недавно у результаті розсилки листів із збудниками сибірки у США загинуло п’ять осіб. Це, безумовно, вже трагедія, але жертв виявилося менше, ніж було б від невеликого вибуху чи навіть від ряду пострілів з пістолета. За підрахунками дослідників, з 1975 року у 96 відсотках атак по всьому світі, в яких застосовувалися хімічні чи бактеріологічні засоби, загинуло і було поранено не більше ніж по три людини.

Експерти Британсько-американської ради з питань інформації про безпеку, відзначаючи труднощі, пов’язані з проведенням ефективного біотеракту, говорять: «Уряди знають про небезпеку хімічних і біологічних терактів у своїх країнах, однак на думку більшості аналітиків, катастрофічний хід подій з масовою смертністю можливий, але дуже малоймовірний». Проте, хоч імовірність невелика, наслідки біотеракту можуть бути жахливими.

Невтішні факти

Досі ми говорили про те, що може деякою мірою заспокоїти нас: технічні труднощі та історичні факти, які свідчать про невелику ймовірність катастрофічних біотерактів. Невтішний факт, просто кажучи, полягає ось у чому: історія не може показати, яким буде хід подій. Хоч у минулому більшість біоатак не вдалися, майбутні можуть стати успішнішими.

Існують побоювання, адже дедалі більше терористів, здається, сповнені рішучості вбивати маси людей. Терористичні угруповання не тільки озброюються складнішою технікою, деякі з них мають чи не такі ж самі фінансові можливості і технічні засоби, як окремі держави.

Схоже, експерти не вважають реальним те, що держави передадуть біологічну зброю терористам. Один аналітик сказав: «Хоч би якими жорстокими, честолюбними та радикальними у своїй ідеології були деякі уряди, вони навряд чи передаватимуть особливі види зброї терористичним угрупованням, над якими не мають повного контролю. Уряди радше самі застосують таку зброю першими, але найбільш імовірно, що вони використовуватимуть її лише для залякування». Однак експерти неабияк побоюються ось чого: висококваліфікованих вчених можуть привабити вигідні пропозиції терористів.

Хвороби на замовлення

Приводом для занепокоєності є також прогрес у біотехнології. Учені вже вміють змінювати хвороботворні мікроорганізми так, що вони стають надзвичайно небезпечними і в той самий час простішими для зберігання та застосування. Уже відомо, як змінювати генетичний код нешкідливих мікроорганізмів, щоб вони виробляли токсини. Крім того, на організми вміють впливати так, аби їх було неможливо виявити звичайними методами. А ще мікроорганізмам можна надати стійкості до антибіотиків, звичайних вакцин і  лікування взагалі. Наприклад, за словами вчених, що емігрували з Радянського Союзу, там було виведено таку форму чуми, яка є стійкою до 16 антибіотиків.

Очікується, що в майбутньому розвиток біотехнології і генної інженерії ще більше розширить можливості вчених. Вони будуть так перетасовувати гени, що змінять або сформують безліч біоагентів, які стануть більш небезпечними для життя, витривалішими. Їх буде легше продукувати і доставляти у пункти призначення. Збудники хвороб можна «перекроїти» так, що їхню дію буде легше передбачити і скерувати. Патогенні організми будуть запрограмовані гинути після визначеної кількості поділу клітин. Вони спричинять смерть, а самі зникнуть.

 У майбутньому можуть розробити навіть надзвичайну зброю-злодія. Скажімо, біоагенти дуже вузької дії будуть розладнувати імунну систему людини, тобто жертва не заразиться якоюсь конкретною хворобою, але буде вразливою до багатьох захворювань. Якщо почне діяти якийсь небезпечний вірус, подібний до СНІДу, то як дізнатися, чи це сталось у результаті природної зміни, чи генетичної модифікації в лабораторії ворога?

Успіхи в технології внесли зміни у спосіб мислення військових. Один офіцер американського флоту написав: «Спеціалісти з розробки зброї лише почали вивчати потенціал біотехнологічної революції. Насторожує те, що на сьогодні вони зробили набагато менше, ніж можуть зробити в майбутньому».

[Рамка на сторінці 6]

Що таке бактеріологічна війна?

Термін «бактеріологічна війна» означає навмисне розповсюдження захворювань серед людей, тварин чи рослин. У такому випадку захворювання спричиняється живими мікроорганізмами. Ці організми розмножуються (деякі виробляють токсини), і через певний час з’являються симптоми хвороби. Декотрі бактеріологічні агенти призводять до недієздатності, інші — до смерті. Певні мікроорганізми застосовують для зараження і знищення сільськогосподарських культур.

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 8, 9]

Бактеріологічна зброя

Сибірка (антракс). Інфекційне захворювання, яке спричиняє спороутворююча паличка. Перші симптоми легеневої форми нагадують звичайну застуду. Через кілька днів симптоми загострюються: дихання стає утрудненим, наступає шок. Ця форма сибірки часто призводить до смерті.

Тим, хто міг заразитися, призначають антибіотики. Раннє лікування рятує життя; зволікання зменшує шанси вижити.

Пряме зараження від людини до людини практично неможливе і, мабуть, не трапляється взагалі.

У другій половині XX сторіччя сибірку перетворили на бойовий агент у кількох країнах, у тому числі в США і СРСР. Вважають, що у 1989 році біологічною зброєю володіло 10 держав, а в 1995 вже 17. Невідомо, скільки з них мають штам сибірки. За даними уряду США, розпилення в повітрі 100 кілограмів спор сибірки над великим містом матиме такі ж згубні наслідки, як і застосування водневої бомби.

Ботулізм. Паралізує м’язи, спричиняється бактерією, що утворює токсини. Симптоми харчової форми: порушення зору, опущені повіки, нерозбірлива мова, утруднене ковтання і сухість у роті. Слабкість м’язів поширюється від плечей вниз. Параліч дихальних м’язів може призвести до смерті. Не передається від людини до людини.

Вчасно вжита антитоксична сироватка полегшує перебіг хвороби і зменшує імовірність смерті.

Саме ботулізм можуть застосувати у бойових цілях: не лише тому, що він найбільш отруйний з відомих на сьогодні біозасобів, але й тому, що його відносно легко виробляти і транспортувати. Крім того, хворі на ботулізм потребують довгого та інтенсивного лікування. Підозрюють, що кілька країн виробляють збудники ботулізму як зброю.

Чума. Інфекційна хвороба, яка має великий коефіцієнт заразності. Її спричиняє мікроб. Смертельна легенева форма чуми починається сильним підвищенням температури, головним болем, слабістю і кашлем. Після цього наступає септичний шок, і, якщо хворого не лікувати антибіотиками, смерть майже невідворотна.

Передається повітряно-крапельним шляхом.

У XIV сторіччі протягом п’яти років у Китаї від чуми загинуло 13 мільйонів людей, а в Європі 20—30 мільйонів.

У 1950—1960-х роках і США, і СРСР розробляли методи застосування легеневої форми чуми. Вважається, що над створенням бойового штаму чуми працювали тисячі вчених.

Віспа. Інфекційна хвороба, яка легко поширюється. Її спричиняє вірус. Захворювання починається з високої температури, млявості, болю голови і болю у попереку. Пізніше з’являються пухирці, які потім нагноюються. Вмирає третина хворих.

Віспу ліквідували по всьому світі у 1977 році. Повсюдну вакцинацію припинили у середині 1970-х років. Рівень імунітету у людей, яким зробили щеплення до того часу, невідомий, а можливо, імунітет взагалі не зберігся. Надійного методу лікування не існує.

Збудник інфекції передається повітряно-крапельним шляхом. Ймовірне зараження через одяг або постільну білизну.

З 1980-х років СРСР успішно почав програму продукування великих кількостей збудників віспи та пристосування їх для доставки міжконтинентальними балістичними ракетами. Були також спроби вивести більш отруйні і заразні штами.

[Ілюстрація]

Бактерії і сферичні спори сибірки.

[Відомості про джерела]

Джерела: Центр контролю і профілактики захворювань (США); Центр дослідження засобів біозахисту цивільного населення при університеті Джона Гопкінса.

Хворий на сибірку: CDC, Atlanta, Ga.; спори сибірки: ©Dr. Gary Gaugler, Photo Researchers; бактерія ботулізму: CDC/Courtesy of Larry Stauffer, Oregon State Public Health Laboratory

Мікроб чуми: Copyright Dennis Kunkel Microscopy, Inc.; вірус віспи: ©Meckes, Gelderblom, Eye of Science, Photo Researchers; хворий на віспу: CDC/NIP/Barbara Rice

[Ілюстрація на сторінці 7]

Нещодавно розіслані листи зі спорами сибірки спричинили повсюдний страх.

[Відомості про джерело]

AP Photo/Axel Seidemann

[Ілюстрація на сторінці 7]

Хімічні і бактеріологічні авіаційні бомби, знищені після війни в районі Перської затоки.

[Відомості про джерело]

AP Photo/MOD