Молоді люди запитують...

Чому батьки мене не люблять?

«До того як батьки розлучилися, ми часто ходили з татом на пляж, до ресторану або кафе, разом подорожували машиною. А потім усе наче обірвалось. Тато повністю змінився. Мені здається, що він кинув не лише маму, але й мене» (Катя *).

ВІД таких почуттів страждає сьогодні дуже багато дівчат і хлопців. Вони, як і Катя, думають, що батько чи мати більше не люблять їх або й взагалі ніколи не любили. Ми не говоримо тут про скороминущі негативні почуття, що є наслідком тимчасових незгод між дітьми та батьками, або про почуття образи, яке виникло через батьківське покарання. Мова радше піде про ті випадки, коли батьки дійсно занедбують своїх дітей: не приділяють їм достатньої уваги і не займаються їхнім вихованням. Також розглянемо ситуації, коли батьки поводяться з дітьми жорстоко й суворо, знущаючись над ними морально чи фізично.

Біль відкинутої батьком або матір’ю дитини ні з чим не порівняти. «Мені здавалося, що я взагалі нікому не потрібна»,— каже Катя. Якщо у тебе були колись подібні почуття, то розглянь кілька порад, які допоможуть їх подолати. І будь певним: навіть коли батьки не дбають про тебе, ти можеш досягти успіху в житті!

Зрозумій своїх батьків

Насамперед хочемо сказати, що сподіватися любові від своїх батьків, безперечно, правильно. Батьківська любов має бути абсолютно природним почуттям. І дитина повинна бути цілком впевнена, що батьки її люблять, так само як ми впевнені, що завтра зійде сонце. Бог очікує від них такої любові (Колосян 3:21; Тита 2:4). Чому ж тоді деякі батьки занедбують дітей, залишають їх або знущаються над ними?

Частково причина може критись у їхньому власному життєвому досвіді. Запитай себе: «Де мої батьки вчилися, як виховувати дітей?» Нерідко прикладом для них є власне дитинство — те, як до них ставилися їхні батьки. А в нашому жорстокому сучасному світі, де небувала кількість людей позбавлена «природної любові», такі стосунки часто бажають ліпшого (2 Тимофія 3:1—5, Бачинський). І внаслідок цього іноді виникає жахлива ланцюгова реакція: батьки знущаються над дітьми так само, як колись знущалися над ними.

Крім того, батьки можуть почуватися з багатьох причин дуже нещасливими. Дехто, намагаючись уникнути злиднів і розчарування, цілком поринає в роботу або починає зловживати алкоголем чи наркотиками. Наприклад,  батько Вільяма і Джоун був алкоголіком. «Він майже ніколи не хвалив нас,— розповідає Джоун.— Але найгірше було тоді, коли батько напивався і впадав у лють. Він міг цілий вечір кричати на маму. І я просто тремтіла від страху». Навіть якщо батьки не поводяться агресивно, через свій непоміркований спосіб життя вони іноді не в стані піклуватися про дітей і займатись їхнім вихованням.

Вільям каже, що розуміє, чому поведінка його батька була завжди така непередбачувана. «Батько виростав у Берліні під час Другої світової війни,— пояснює Вільям.— Бувши хлопцем, він зазнав великих жахіть і побачив багато смертей, щодня боровся за кусок хліба. Думаю, що все це наклало на нього глибокий відбиток». Біблія визнає, що за дуже важких умов люди можуть діяти нерозумно (Екклезіяста 7:7, Хом.).

Однак чи вважають Вільям та Джоун, що з огляду на все це батько мав право поводитися з ними грубо? «Ні,— каже Вільям.— Батькове минуле не виправдовує його пиятик та агресивності. Але, знаючи про його дитинство, я ліпше розумію, чому він так поводиться».

Довідавшись, в яких умовах виростали твої батьки, та усвідомивши, що вони недосконалі, ти набагато краще розумітимеш їх. У Приповістей 19:11 говориться: «Розум [«проникливість», НС] людини припинює гнів її».

Як долати негативні почуття

Через несприятливу атмосферу вдома тебе можуть непокоїти ще й інші неприємні почуття. Наприклад, оскільки батьки Тані не цікавились нею, дівчині здавалося, що вона «нічого не варта і що її взагалі неможливо любити». Лариса, батько якої залишив сім’ю, коли вона мала вісім років, помітила, що їй важко довіряти чоловікам. А Світлана відчула, що прагне уваги мало не кожного зустрічного, аби заповнити порожнечу, яка була наслідком «пристрасті її матері до наркотиків».

Іноді також виникає почуття озлобленості та заздрощів. Коли Катя побачила, з якою любов’ю її батько ставиться до нової сім’ї, то відчула «в котрусь мить сильну заздрість», бо власне цієї любові їй так не вистачало. Лілі часом навіть здавалося, що вона ненавидить своїх батьків. «Я постійно з ними сварилася»,— каже дівчина.

Якщо у тебе так складаються стосунки з батьками, всі ці негативні почуття можна зрозуміти. Але як їх долати, не допускаючи, щоб вони зашкодили тобі? Розгляньмо кілька порад.

• Наближайся до Єгови (Якова 4:8). Це можна робити, читаючи Біблію і регулярно спілкуючись з його народом. Роздумуючи про стосунки Єгови з іншими людьми, ти переконаєшся, що він завжди залишається вірним. На нього можна покладатися. «Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? — запитав Єгова ізраїльтян.— Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе»,— обіцяв він (Ісаї 49:15). Тому регулярно молись до Бога. Не переживай, якщо не вдається підібрати відповідних слів. Він розуміє тебе (Римлян 8:26). Повір, що Єгова любить тебе, навіть коли здається, ніби тебе ніхто не любить (Псалом 27:10).

• Порозмовляй з кимось із дорослих, кому довіряєш. Потоваришуй з духовно зрілими людьми. Відкрито розкажи їм про свої почуття й переживання. У християнському зборі Свідків Єгови ти знайдеш духовних батьків і матерів (Марка 10:29, 30). Але, можливо, тобі доведеться зробити перший крок і відверто розповісти про свої почуття. Іншим важко про це дізнатись, якщо  ти сам не розповіси. Виливши перед ними своє серце, ти відчуєш справжнє полегшення (1 Самуїла 1:12—18).

• Роби щось для інших, будь завжди зайнятим. Щоб не розжалоблювати себе, не зосереджуйся на негативних моментах свого життя. Натомість навчися цінувати те, що маєш. Відкрий для себе нові можливості, ‘дбаючи не про своє, але і про інших’ (Филип’ян 2:4). Став перед собою духовні цілі, а тоді, позитивно настроївшись, докладай усіх сил, щоб їх досягти. Чудовий спосіб зосереджуватися не на собі, а на інших — це допомагати людям, виконуючи наше християнське служіння.

• Продовжуй поважати батьків. Завжди дотримуйся біблійних норм і принципів. А один з них каже, що слід поважати своїх батьків (Ефесян 6:1, 2). Така повага не допустить до розвитку мстивих думок і злопам’ятності. Не забувай: жодні провини твоїх батьків — справжні чи надумані — не оправдають твоєї неправильної поведінки. Тому залиш справу в руках Єгови (Римлян 12:17—21). «Бо любить Господь справедливість» і має сильні батьківські почуття й прагнення захищати дітей (Псалом 37:28; Вихід 22:21—23). Тож продовжуй поважати батьків і намагайся розвивати плід Божого духу, а особливо любов (Галатів 5:22, 23).

Ти можеш досягти успіху

Брак батьківської любові, безперечно, завдає великого болю. Але це не мусить негативно вплинути на твою особистість. Застосовуючи в житті вищезгадані біблійні принципи, ти станеш щасливою успішною людиною.

Вільям, слова якого наводилися в цій статті, служить повночасним добровольцем у філіалі Свідків Єгови. Він каже: «Ми отримуємо від Єгови усе необхідне, щоб давати собі раду за таких важких обставин. Як приємно мати такого ніжного й турботливого небесного Батька!» Джоун, сестра Вільяма, служить повночасним піонером там, де є більша потреба в проповідниках. «Підростаючи, ми бачили чітку різницю «між тим, хто Богові служить, та тим, хто не служить Йому»,— говорить вона (Малахії 3:18).— Те, чого ми зазнали в дитинстві, додає нам рішучості боротися за правду й жити нею».

Ти теж можеш досягти успіху в житті. «Хто сіє з слізьми, зо співом той жне»,— написано в Біблії (Псалом 126:5). Що цей вірш означає? Якщо ти з усіх сил намагаєшся застосовувати правильні принципи, перебуваючи у важких умовах, твої сльози зрештою обернуться в радість, яку принесуть благословення від Єгови.

Тому й далі наближайся до Бога Єгови (Євреїв 6:10; 11:6). Навіть якщо тебе роками мучить тривога, розпач і почуття вини, ці почуття можуть зрештою минутись, а на зміну їм прийде «мир Божий, що вищий від усякого розуму» (Филип’ян 4:6, 7).

[Примітка]

[Рамка на сторінці 21]

Чи ти вважаєш...

• що нічого не вартий?

• що небезпечно й немудро довіряти іншим?

• що потребуєш постійного підбадьорення?

• що не можеш вгамувати свій гнів або заздрість?

Якщо ствердно відповідаєш на ці запитання, тоді не зволікаючи порозмовляй з тим, кому довіряєш,— батьком, матір’ю, старійшиною або духовно зрілим другом.

[Ілюстрації на сторінці 22]

Роби конкретні кроки, щоб подолати свої негативні почуття.