Куди тече вода?

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА З АВСТРАЛІЇ

«КАРАУЛ!» Власне так я вигукнув, коли зі стічного отвору в підлозі ванної кімнати забила джерелом брудна вода: вона ж могла перетворити моє помешкання в смердюче болото. Я одразу викликав водопровідника. Безпорадно чекаючи, з пересохлим від хвилювання ротом і в промоклих шкарпетках, я роздумував: «Звідкіля взялась ця вода?»

Поки водопровідник завзято пробивав забитий стічний отвір, то встиг мені дещо розповісти: «Жителі міста середньої величини за один лише день використовують від 200 до 400 літрів води на особу. Кожен чоловік, жінка й дитина щороку зливає в каналізацію 100 000 літрів води». Я запитав: «Хіба я витрачаю так багато води? Я ж стільки не п’ю!» Майстер відказав: «Ні. Але щодня приймаєте душ або ванну, спускаєте воду в туалеті та, можливо, користуєтесь пральною машиною чи посудомийкою. На все це йде чимало води: сучасне життя змушує нас вживати води вдвічі більше, аніж використовували наші дідусі й бабусі». У мене відразу виникло запитання: «Куди та вся вода тече?»

Згодом я довідався, що в різних країнах і навіть у різних містах до використаної води ставляться по-різному. У деяких краях вода — це питання життя і смерті. (Дивіться інформацію в рамках на сторінці 27). Запрошую вас разом зі мною відвідати наші місцеві споруди для очищення стічних вод. Ми зрозуміємо, куди стікає вода і чому варто добре подумати перед тим, коли щось зливаємо в каналізацію чи туалет.

На очисних спорудах

Гадаю, ви вважаєте, що очисні споруди — це абсолютно непривабливе місце для екскурсії. Я теж так думаю. Але більшість з нас залежать від цих споруд, бо інакше міста втопилися б у власних нечистотах. Крім того, від усіх нас залежить те, чи добре працюватимуть очисні споруди. Відвідаймо головні очисні споруди в Малабарі, що на південь від знаменитої Сіднейської затоки. Як вода з моєї ванної кімнати потрапляє до цих споруд?

Уся вода, яку я використовую в туалеті, раковині, душі, мандрує до очисних споруд. Подолавши 50 кілометрів, вона разом з іншими 480 мільйонами літрів води щоденно стрімко вливається в очисні споруди. Щохвилини приходить стільки води, що нею можна було б наповнити два олімпійські плавальні басейни.

Пан Росс, працівник очисних споруд, відповідальний за зв’язок з громадськістю, пояснив, чому ці споруди не дражнять ока і носа: «Більша частина очисних споруд розташована під землею. Це дозволяє вловлювати гази і скеровувати їх по трубах до газоочисників (ряду величезних схожих на горщики коминів), які ліквідовують неприємні запахи, а очищене повітря повертають в атмосферу. Довкола наших очисних споруд побудовано тисячі домів, але за рік я отримую лише біля десятка телефонних дзвінків від  людей зі скаргами на поганий запах». Тепер пан Росс веде нас до того джерела поганого запаху.

Що таке стічні води?

Ми спускаємося вниз, ближче до основи очисних споруд, і наш провідник каже: «Стічні води — це 99,9 відсотка води плюс людські відходи, хімікалії та всяка всячина. Стічні води надходять з домів і підприємств, що розкидані на площі понад 55 000 гектарів. Води долають 20 000 кілометрів труб і вливаються в очисні споруди на глибині двох метрів нижче рівня моря. Тут вони проходять через низку сит, які затримують різне шмаття, камінці, папірці та вироби з пластику. Далі стічні води потрапляють у пісковловлювачі, де органічна маса за допомогою повітряних бульбашок зависає у воді. Завдяки цьому важчі неорганічні частинки осідають на дно. Потім їх звідти  усувають і вивозять на смітник. Решту стічних вод перепомповують 15 метрів вище — до відстійників».

Ці резервуари, разом узяті, займають площу завбільшки з футбольне поле. Власне тепер стало зрозуміло, чому сусіди скаржаться, коли система очищення повітря працює не зовсім добре. Поки вода повільно протікає через відстійники, жири та масла спливають на поверхню і їх звідси усувають. Дрібні нерозчинні домішки, що називають мулом, осідають на дно, і великі механічні лопаті зішкрібають цей осад. Його викачують геть — для подальшої переробки.

Оброблені стічні води проходять прокладеним під землею водовідвідним тунелем завдовжки три кілометри і витікають у море. На глибині 60—80 метрів, при самому дні моря, ця вода виходить і змішується з морською водою. Сильні прибережні течії розносять стічні води врізнобіч, а солона морська вода, яка є природним дезінфікуючим засобом, довершує очищення. Мул, що залишився в очисних спорудах, перепомповують у великі резервуари, які називаються метантенки. Там органічну масу розщеплюють мікроорганізми, у результаті чого виділяється газ метан і залишається знешкоджений намул.

Від намулу до ґрунту

Я з полегшенням зітхнув, коли з паном Россом вийшов знову на свіже повітря. Ми піднялися на верх одного з герметично закритих відстійників. Росс оповідав далі: «Метан, який виробляють мікроорганізми, використовуємо для того, щоб приводити в дію наші електрогенератори. Ці машини дають понад 60 відсотків енергії, потрібної для роботи очисних споруд. Перероблений намул дезінфікуємо і додаємо вапно: так він перетворюється на корисну для рослин, багату на поживні речовини масу. Лише Малабарські очисні споруди щороку дають 40 000 тонн цієї твердої речовини біологічного походження. Десять років тому необроблений намул спалювали або скидали в океан, але нині йому знайшли застосування».

Пан Росс дав мені брошуру, в якій написано: «Відколи стали використовувати продукт переробки намулу, якість лісів [Нового Південного Уельсу] зросла приблизно на 20—35 відсотків». Там також сказано, що «пшениця, котра росте на ґрунтах, збагачених цією поживною масою, дає майже на 70 відсотків більше врожаю». Я подумав, що цей перероблений намул можна сміливо використовувати для удобрювання квітів на моєму городі.

Як з очей, так і з думки геть?

Під кінець екскурсії наш провідник нагадав мені, що не добре виливати в каналізацію фарбу, пестициди, медикаменти або жир, бо це може вбити мікроорганізми на очисних спорудах — може порушитись процес очищення. Він наголосив, що «масла і жири поволі закупорюють «артерії» каналізаційної системи, подібно як вони закупорюють артерії нашого тіла. Викидаючи в туалет одноразові пелюшки, кавалки полотна чи пластикові вироби, ми насправді їх не позбуваємось. Вони забивають труби». З власного досвіду я переконався, що сміття можна викинути в каналізацію і забути про нього, але воно про себе нагадає, коли вода з каналізації повернеться до помешкання. Тож, коли наступного разу будете приймати душ, спускати воду в туалеті або користуватись раковиною, подумайте про те, куди тече та вода.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 25]

Як стічна вода стає питною

Для декількох мільйонів мешканців округи Оріндж, посушливого району в штаті Каліфорнія (США), сучасне вирішення проблеми стічних вод принесло велику користь. Не потрібно щоденно скидати в океан мільйони літрів нечистот: стічні води після переробки повертаються у водопровідну систему, і їх можна знову використовувати. Власне цим перетворенням вже багато років займаються очисні споруди. Після попередньої обробки стічні води проходять вторинне очищення, а потім їх очищують ще й третій раз. Воду очищують настільки, що вона стає такою ж, як і звичайна питна вода. Далі її змішують з артезіанською водою і скеровують під землю. Там вона поповнює підземні води, а також не дає солоній воді потрапити у водоносні шари і зіпсувати їх. Біля 75 відсотків усієї потрібної місцевим людям води надходить з цих підземних запасів.

[Рамка на сторінці 27]

П’ять способів економити воду

▪ Поміняйте несправні крани. Якщо кран тече, то за рік марнується 7000 літрів води.

▪ Перевірте, чи не тече бачок у туалеті. Справний бачок зекономить вам ще 16 000 літрів води за рік.

▪ Встановіть у душі економний розприскувач. Через стандартний проходить 18 літрів води за хвилину. Економний розприскувач знизить витрати води до 9 літрів за хвилину. Родина з чотирьох осіб за рік зекономить 80 000 літрів.

▪ Якщо ви маєте в туалеті зливний бачок з подвійною функцією, то, коли потрібно, спускайте лише пів бачка води. За рік родина з чотирьох осіб може зекономити 36 000 літрів.

▪ На крани встановіть аератори. Вони порівняно недорогі та, не знижуючи ефективності використання води, наполовину зменшать її витрати.

[Рамка на сторінці 27]

Світова проблема з нечистотами

«Понад 1,2 мільярда людей не мають доступу до чистої питної води, а 2,9 мільярда змушені жити в антисанітарних умовах. Щороку від хвороб, що передаються через воду, помирає 5 мільйонів осіб, і головно вмирають діти». (Другий усесвітній форум з проблем води, Гаага, Нідерланди).

[Схема/Ілюстрації на сторінці 26]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Очищення стічних вод у Малабарі (спрощена схема)

1. Стічні води вливаються в очисні споруди

2. Фільтрування

3. Пісковловлювачі

4. На смітник

5. Відстійники

6. В океан

7. Метантенки

8. Електрогенератори

9. Резервуари для твердих речовин біологічного походження

[Ілюстрації]

У метантенках намул переробляється на добриво і газ метан.

Газ метан спалюють і отримують електроенергію.