Численні труднощі одиноких батьків

«Мене поглинають хвилі емоцій. Цілими ночами я плачу в ванні. Мені так важко» (ЖАНЕТ, ОДИНОКА МАТИ ТРЬОХ ДІТЕЙ).

СІМ’Ї стають неповними внаслідок багатьох факторів. Серед них: війни, стихійні лиха і хвороби.

Деякі батьки вирішують не одружуватись. Наприклад, у Швеції майже половина дітей народжується поза шлюбом. Причиною збільшення кількості неповних сімей також є розлучення. Результати певного дослідження вказують, що, можливо, понад 50 відсотків американських дітей якийсь час житимуть лише з одним із батьків.

Усвідомлення труднощів

Особливо нелегко доводиться матерям, котрі щойно стали вдовами. Вони повинні нести тягар відповідальності за сім’ю, у той час як все ще побиваються через втрату партнера. Пристосування до цієї ролі може тривати місяцями, навіть роками, впродовж яких одинокі матері намагаються давати собі раду з економічними труднощами, а крім того, ще й потішати дітей. Вдові надзвичайно важко виконувати ці додаткові обов’язки. Отже дитина може залишитися без належної батьківської опіки саме тоді, коли найбільше потребує уваги та підтримки.

Одинокі матері, які не одружилися з батьком своєї дитини, зазвичай дуже молоді та недосвідчені. Вони, можливо, так і не здобули освіти. Не маючи відповідної кваліфікації, більш імовірно, що такі матері будуть бідувати, працюючи на низькооплачуваній роботі. Якщо їм не допомагатимуть родичі, наприклад батьки, вони будуть змушені подбати про відповідний догляд за дитиною впродовж дня. До того ж неодружена мати може зазнавати емоційних страждань, як-от сорому і самотності. Дехто побоюється, що через дитину вже ніколи не знайде шлюбного партнера. Коли діти у такій сім’ї підростають, їх можуть турбувати запитання про їхнє походження, і вони, мабуть, забажають, щоб відсутній батько чи матір визнали їх.

Під величезним стресом є і батьки, які переживають розлучення. Декого з них охоплює сильне обурення. Інші неспроможні брати до уваги емоційні потреби своїх дітей через низьке почуття власної гідності та страждання внаслідок того, що їх відкинули. Також важко давати собі раду з сімейними обов’язками тим матерям, які були домогосподарками, а тепер змушені шукати роботу. Вони можуть вважати, що не мають ні часу, ні сил, щоб приділяти увагу індивідуальним потребам дітей, яким після розлучення батьків доводиться ще й пристосовуватися до величезних змін.

 Особливі труднощі розлучених батьків

Самітні батьки усвідомлюють, що їхні діти мають різні потреби, які постійно змінюються. Для розведених одиноких батьків може бути особливо важко брати на себе належний духовний провід.

Наприклад, деякі розлучені батьки, що є Свідками Єгови, не мають права опіки над своїми дітьми. За таких обставин вони можуть використовувати певний час, який дозволено проводити з дитиною, щоб відвідувати з нею християнські зібрання. Завдяки цьому дитина матиме регулярний контакт з християнським збором, що справлятиме на неї благотворний вплив.

Розлученим батькам, котрі не мають можливості регулярно відвідувати своїх дітей, потрібно шукати нагод, аби запевняти їх у своїй любові і прихильності. Щоб досягти успіху, такому батькові (чи матері) треба бути чуйним до емоційних потреб дитини, які постійно змінюються. Це особливо важливо, коли дитина досягає юнацького віку та починає чимраз більше цікавитись товариськими зустрічами і шукати друзів.

Одинокі батьки, які бажають досягти успіху у вихованні, також беруть до уваги здібності дитини, її особистість та спосіб мислення (Буття 33:13). Батьки і діти отримують задоволення від близьких теплих бесід та товариства один одного. Діти завжди невимушено спілкуються з такими батьками. Дитина займає важливе місце у житті матері чи батька, а мати (батько) залучена у життя дитини.

Необхідна розсудливість

Після розлучення батьків дітям корисно регулярно проводити час і з татом, і з мамою. Припустімо, що батьки мають різні релігійні переконання: один з них є Свідком Єгови, інший ні. Систематичне й щире спілкування допоможе уникати непотрібних конфліктів. «Майте репутацію поміркованих [«розсудливих», НС]»,— написав апостол Павло (Филип’ян 4:5, «Новий Завіт сучасною англійською мовою», Дж. Б. Філліпс). Дитину слід вчити поважати право обох батьків сповідувати свою релігію.

Той з батьків, який не є Свідком Єгови, може наполягати, щоб дитина відвідувала релігійні служби у його церкві. Що робити у такій ситуації батькові (чи матері), що є Свідком? Він може також ділитися з дитиною своїми релігійними переконаннями. З часом дитина зробить свій вибір щодо релігії, подібно до молодого Тимофія, який навчився біблійних принципів, імовірно, від мами і бабусі (2 Тимофія  3:14, 15). Якщо дитина почувається стурбованою через те, що відвідує іншу релігійну службу, їй було б добре розглянути, наприклад, біблійну оповідь про Наамана. Після того як він став правдивим поклонником, то продовжував виконувати свої обов’язки, супроводжуючи царя до Ріммонового дому, де той поклонявся. Ця розповідь може запевнити дитину у тому, що Єгова любить і розуміє її, хоча вона і присутня на релігійних церемоніях, до яких не звикла (2 Царів 5:17—19).

Одинокі батьки, які успішно виховують своїх дітей, здатні формувати їхнє мислення і розуміти їхні почуття (Повторення Закону 6:7). Щоправда, батьки, які ніколи не були одружені, можуть соромитися свого колишнього способу життя. Однак їм слід пам’ятати, що діти мають двох біологічних батьків, тому вони бажають знати про них обидвох. Більш того, дітям необхідно відчувати, що вони бажані, а не народились у результаті несприятливого збігу обставин. Якщо самітні батьки шанобливо говоритимуть про відсутнього партнера і даватимуть відповіді, які дитина у своєму віці може збагнути або потребує знати, то цим вони запевнять її у своїй любові.

Одиноким батькам треба розуміти, що перші уявлення дитини про любов, владу і силу формуються на основі її стосунків з батьками. Застосовуючи владу і силу з любов’ю, самітні християнські батьки можуть багато чого зробити, щоб допомогти дитині розвинути сердечні взаємини з Єговою і мати повагу до розпорядків у зборі (Буття 18:19).

Важлива співпраця дітей

Діти, які живуть лише з одним із батьків, повинні усвідомлювати, що для щастя сім’ї надзвичайно важлива співпраця (Ефесян 6:1—3). Слухняність дітей до матері (батька) показує, що вони люблять її і цінують ті особливі зусилля, які вона докладає задля безпеки й щастя сім’ї. Оскільки спілкування вимагає обопільного зацікавлення, дітям у неповних  сім’ях треба пам’ятати, що їм слід охоче підтримувати намагання одиноких батьків зберігати добрий обмін думками (Приповістей 1:8; 4:1—4).

Таким дітям часто доводиться брати на себе певні обов’язки швидше, ніж тим, які живуть з двома батьками. Набуваючи вже у ранньому віці навичок, необхідних для успішного життя, хлопці і дівчата розвивають впевненість у собі і почуття власної гідності завдяки батьківському повчанню, даному з любов’ю і терпеливістю. Також батьки можуть доручити дитині виконувати деяку роботу в домі, щоб вона допомагала вести хатнє господарство.

Це не означає, що ціль одинокої матері чи батька зробити з дитини маленького самостійного дорослого, який не потребує батьківського керівництва. Безперечно, було б надзвичайно немудро залишати дитину без нагляду.

Нерідко одинокі батьки помилково думають, що вони повинні бути зі своїми дітьми товаришами на рівних правах. Хоча близькі взаємини необхідні, проте самітним батькам варто пам’ятати, що дитина потребує батьків і ще не є достатньо зрілою емоційно, щоб бути їхньою довіреною особою. Вашій дитині необхідно, щоб ви поводились як батько чи мати.

Співпраця і теплі взаємини між одинокими батьками та їхніми дітьми допоможуть зробити неповну сім’ю щасливою. Оскільки дедалі більше дітей виховується у неповних сім’ях, кожен мусить усвідомлювати особливі труднощі, які зносять члени таких сімей, і бути готовим сердечно підбадьорювати та підтримувати.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 9]

Як це впливає на дітей

Загалом одинокий батько чи одинока мати не може приділяти кожній дитині стільки часу, скільки приділяють двоє батьків. Деколи самітна мати (батько) живе з людиною, яка не є її подружнім партнером. Однак незареєстровані стосунки не такі стійкі, як шлюб. Тому більш імовірно, що в житті таких дітей не раз з’являтимуться різні дорослі.

Згідно з певними дослідженнями, «діти з неповних сімей загалом матимуть менш благополучне життя, ніж діти, в яких двоє батьків». Проте докладніший аналіз цих досліджень показує, що тільки брак фінансів «є найголовнішим фактором, відповідальним за відмінність у розвитку і поведінці дітей з різних типів сімей». Це, звичайно, не означає, що діти з неповних сімей приречені на невдачу. За допомогою правильного керівництва і виховання вони можуть подолати негативні наслідки своїх обставин.