Різьба по алебастру. Стародавнє ремесло Вольтерри

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА З ІТАЛІЇ

Уявіть собі камінь, що легко піддається обробці, камінь, якому можна надати плавних, витончених форм. З цього напівпрозорого мінералу з ледь помітними прожилками, який буває різного кольору, майстри вирізьблюють чудові пишно оздоблені прикраси й вигадливі скульптури. Чи знаєте ви, що це за камінь?

МОВА йде про алебастр. До того як ми відвідали тосканське місто Вольтерру — стародавній італійський центр добування алебастру та виготовлення виробів з нього, то майже нічого не знали про цей мінерал.

Різьбою по алебастру у Вольтеррі займаються з давніх-давен, ще з часів стародавніх етрусків, котрі колись заселяли ці землі. У місцевому музеї етруської культури серед багатьох пам’яток, які ми із захопленням розглядали, були сотні алебастрових поховальних урн — прямокутних кам’яних скриньок, в котрих ховали після кремації прах померлих. Ці урни, які датуються IV— I століттям до н. е., щедро оздоблені різьбою, що часто зображає сцени подорожі померлого у потойбічний світ.

Звичайно ж, алебастр використовували у давнину не лише етруски. Багато виробів з нього виготовляли єгиптяни. Однак єгипетський, або східний, алебастр, про який теж згадує Біблія, різниться хімічним складом від набагато м’якшого вапнистого алебастру Вольтерри.

Через свою вапнистість алебастр виглядав, наче бідний родич, поруч із «шляхетним» мармуром, який також широко використовували стародавні грецькі й римські майстри. Тому в архітектурі та мистецтві роль цього більш м’якого й крихкого каменя, на якому відразу видно подряпини, завжди була другорядною. Алебастрові скульптури легко піддаються впливу зовнішнього середовища. Через це архітектори використовують алебастр переважно для оздоблення інтер’єру. Але завдяки своїй піддатливості він чудово надається для різьблення дрібних деталей.

 Розвиток алебастрового промислу

Протягом століть після етрусків і древніх римлян виготовленням алебастрових виробів у Вольтеррі, мабуть, ніхто не займався, оскільки не знайдено жодних речових доказів з тих часів. Але у середині XVI століття в історичних документах почали з’являтися згадки про це ремесло. Тоді Франческо Медічі, великий герцог Тосканський, придбав у майстра з Вольтерри точену вазу рідкісної краси і подарував її герцогу Баварському. У XVII столітті з під різця місцевих умільців виходило вже багато предметів мистецтва і невеличких декоративних прикрас. А у XVIII столітті, коли почали  виготовляти високоякісні копії античних скульптур, відбувся значний розвиток цього ремесла. Слава алебастру з Вольтерри поширилася по всій Європі і навіть за її межами.

Власне тоді Марчелло Інґірамі Фей, місцевий вельможа, що володів і мистецьким талантом, і здібностями підприємця, посприяв розквіту алебастрової справи. Він став розробляти нещодавно відкрите підземне родовище цього мінералу. А в 1791 році заснував школу, де понад 100 учнів могли навчатися цього ремесла під наглядом майстрів, запрошених з різних куточків Італії та з-за кордону. Алебастровий промисел почав процвітати.

У 1786 році існувало вісім чи дев’ять майстерень, а у 1830-му їх уже було 60. У ті часи близько 50 сміливих купців з Вольтерри об’їздили цілий світ, продаючи вишукані алебастрові вироби в Європі, Америці, Індії та на Далекому Сході. Дехто з них нажив собі на цьому крамі великі маєтки. Стрімкий підйом тривав до 1870 року, а потім періоди процвітання чергувалися з часами занепаду. Все ж виготовлення алебастрових виробів залишається однією з основ місцевої економіки.

Прогулянка вулицями Вольтерри

У містечку Вольтерра, розташованому в чарівній області Тоскана, панує справді неповторна атмосфера. Коли ступаєш тихими, вузькими брукованими вуличками, милуєшся високими кам’яницями, мальовничими закутками й залитими сонцем площами, то здається, що потрапив у часи середньовіччя. Гуляючи з друзями літньої днини по цьому містечку, ми вирішили відвідати величну арку Порта аль’Арко — колишні ворота в оборонному мурі середньовічного етруського міста, які датуються IV століттям до н. е.

Ми повільно походжаємо перед вітринами крамничок, захоплено розглядаючи групові композиції пташок у польоті, гарцюючих коней і граціозні статуї людей. Все це виготовлено з алебастру і відсвічує м’яким світлом. У залах з високими склепіннями стоять урни, пишно оздоблені виноградними лозами та гронами, копії античних скульптур, а також чудові ажурні та гравійовані вази, підсвічники, набори шахів, шкатулки для прикрас і безліч інших оздоб.

Помітивши наше зацікавлення, друзі з радістю ведуть нас у запорошену майстерню, щоб ми могли побачити на власні очі, як майстри перетворюють шматки каменя на ці чудові витвори мистецтва. Нам розповіли, що у вапняковому пласті, який залягає у районі Вольтерри, час від часу трапляються валуни овальної форми, вага яких від двох до тисячі кілограмів. Брили добувають у кар’єрах або штольнях, що сягають 280 метрів глибини. Забарвлення алебастру буває різним — від білосніжного й кольору слонової кістки до жовтого, від червонуватого до бурого і від сірувато-зеленого навіть до чорного. Цей мінерал може різнитися за ступенем прозорості та кольором прожилок.

У кожній майстерні, яку ми відвідуємо, використовують різну техніку обробки каменя. Ми зустрічаємо Ґлорію, яка зайнята витонченим гравіюванням тарілки, і Фра́нка, котрий точить алебастрові вироби на спеціальному токарному станку. Цим способом виготовляють багато круглих предметів: тарілки, миски, абажури, лампи, для яких чудово надається напівпрозорий алебастр. У майстерні панує творчий безлад — скрізь лежать рашпілі, напилки, дерев’яні молотки, долота, пневматичні фрезери, шліфувальний папір і напівготові бюсти. А на стелажах стоять моделі людей і тварин, котрі використовуються для виготовлення скульптур.

Усюди товстим шаром лежить алебастрова пудра. Однак цей порошок не є просто відходом виробництва. Суміш алебастрової пудри і поліефірної смоли заливають у форми і виготовляють статуетки. Але це вже масова продукція, і такі вироби, як відразу зазначає багато майстрів, не слід плутати з оригінальними творами ручної роботи.

Гарячі дебати

Кажуть, що мешканці Вольтерри народжуються з любов’ю до алебастру. Розмовляючи з привітними майстрами, ми незабаром усвідомлюємо, що між ними точаться гарячі суперечки про долю їхнього стародавнього ремесла. Дехто твердить, що дешева продукція, яка не представляє жодної мистецької цінності, підриває репутацію алебастрових виробів, які завжди були найвищої якості. Інші кажуть, що на ринку знайдеться місце для різних виробів — і для унікальних мистецьких робіт, і для товарів масового виробництва. Ці дебати ведуться вже давно, і кінця-краю їм не видно. Але слід сказати, що безжалісна конкуренція та комерція часто придушує високі людські поривання. І цей вплив, мабуть, далі існуватиме.

Та одне є певним. Мистецькі здібності, якими наш Творець наділив людей, ніколи не зникнуть. Те, що ми побачили, відвідуючи Вольтерру,— лише один приклад захопливої майстерності, яку люди зможуть довести до досконалості, коли здійсняться пророчі слова Бога Єгови: «Вибрані мої трудом рук своїх будуть [«сповна», НС] користуватися» (Ісаї 65:22, Хом.).

[Ілюстрації на сторінці 26]

1. Алебастрові брили добувають у штольнях на глибині до 280 метрів. 2. Майстер виготовляє вазу за допомогою токарного станка. 3. Пишно оздоблена алебастрова урна. 4. Сучасна скульптурна композиція з алебастру.