Цепеліни — дивовижні небесні гіганти

 «МІЙ батько працював радистом на борту цепеліна і був у нього просто закоханий»,— сказала Інґеборґ Вальдорф. Справді, у перших декадах XX сторіччя чимало людей по цілому світі було в захваті від цих гігантських повітряних кораблів. Хоч би де вони з’являлись — усюди викликали сенсацію.

Розквіт ери велетенських повітряних кораблів припадає на першу половину XX віку. Вони залишили вельми значний слід в історії, бо уславились як великими досягненнями, так і великими катастрофами. Епоха цих велетнів несподівано обірвалась 1937 року, коли «Гінденбург» зазнав аварії в Лейкгерсті (штат Нью-Джерсі, США). І все ж їхньою історією не можна не захоплюватись.

Від кулі з гарячим повітрям до дирижаблів

Винахідники століттями шукали спосіб помогти людині літати. Французи Жозеф-Мішель та Жак-Етьєн Монгольф’є, які жили у XVIII сторіччі, дійшли висновку, що, оскільки дим від вогню піднімається вгору, цю його властивість можна використати для літання. Тож вони виготовили з паперу і тканини велику кулю і, тримаючи її над полум’ям, наповнили димом. Селяни, котрі зійшлися подивитись на цей експеримент, були приголомшені, коли куля поринула в небо. Це було в червні 1783 року — брати Монгольф’є винайшли повітряну кулю, яку піднімало гаряче повітря. А через п’ять місяців у політ на повітряній кулі Монгольф’є вирушили люди.

Однак повітряні кулі мали недолік: вітер ніс їх, куди хотів, і людина не могла ними керувати. Потрібно було знайти метод, як приводити кулю в рух і керувати нею. Вперше керований політ здійснив француз Анрі Жиффар, який 1852 року використав для цього паровий двигун. Жиффар наповнив свій аеростат не гарячим повітрям, а воднем, газом, легшим від повітря. І оскільки апаратом Жиффара можна було керувати, він дістав назву дирижабль, від латинського слова dirigere, що означає керувати.

Приблизно десятьма роками пізніше один офіцер німецької армії поїхав як спостерігач у Північну Америку, в якій точилась громадянська війна. На війні обидві сторони для розвідування ворожих позицій використовували повітряні кулі. Вперше у своєму житті той німецький офіцер пролетів на кулі високо над річкою Міссісіпі і був від цього в такому захваті, що його ім’я стало майже синонімом слова дирижабль. Тим офіцером був граф Фердінанд фон Цеппелін.

Гігантські дирижаблі графа Цеппеліна

Кажуть, що ідею дирижабля з алюмінієвим каркасом підказав графу Цеппеліну один хорватський дослідник, на ім’я Давид Шварц. Задум побудувати великий повітряний корабель, який міг би перевозити багато пасажирів або важкі вантажі, просто поглинув Цеппеліна. Він створив особливі кораблі велетенських розмірів і формою подібні до сигар. Цепеліни мали металевий каркас з тканинною оболонкою *. Всередині каркаса або під ним кріпилась кабіна, тобто гондола, для екіпажу. Пасажири розміщались або в гондолі, або в «череві» дирижабля. Щоб він піднявся в повітря, використовували водень, яким наповнювали ряд вмістищ для газу (так звані м’які балони), поміщених усередині оболонки корабля.  Горизонтальний рух забезпечували прикріплені до каркаса двигуни. Графа Цеппеліна, який експериментував зі своїми дирижаблями, вважали відчайдушним диваком. Але його день зрештою настав.

Граф Цеппелін пішов з армії і повністю віддався проектуванню та створенню дирижаблів. Його перший цепелін піднявся у небо в липні 1900 року біля німецького міста Фрідріхсгафен. На берег Боденського озера висипали юрби людей, щоб подивитись, як апарат циліндричної форми завдовжки 127 метрів літав 18 хвилин над озером. Після того було засновано фірму «Люфтшіффбау Цеппелін», і на світ почали з’являтись нові дирижаблі. Графа перестали вважати диваком, він став світовою знаменитістю. Кайзер назвав його «найбільшим німцем XX століття».

Перші у світі авіапасажирські перевезення

За допомогою гігантських дирижаблів граф Цеппелін мріяв здобути для Німеччини панування в повітрі над іншими державами. Під час Першої світової війни німецька армія використовувала цепеліни для розвідки ворожої території і навіть для бомбардування. Фактично найруйнівнішу повітряну атаку в цій війні було здійснено на Лондон за допомогою цепеліна.

Свого часу цивільні ентузіасти повітроплавання зрозуміли, що дирижаблі можна використовувати для перевезення пасажирів. Тож 1909 року було засновано Німецьке товариство повітряних перевезень — першу в світі пасажирську авіатранспортну службу. Пізніше такі пасажирські перевезення поширились за межі Європи. Дирижаблі «Граф Цеппелін» і «Гінденбург» літали з Німеччини до Ріо-де-Жанейро та Лейкгерста.

«Цепелінова лихоманка» перекинулась також на Сполучені Штати. Вперше «Граф Цеппелін» перетнув Атлантику в 1928 році (під час цієї подорожі він був пошкоджений), долетівши з Фрідріхсгафена до східного побережжя США. Коли він пролітав неподалік Білого дому, президент Кулідж вибіг на поблизький лужок, щоб подивитись на коло́са, що пропливав над головою. Нью-Йорк шалів від радості; місто вшанувало екіпаж «Графа» видовищним привітанням — урочистим проїздом повітроплавців по вулицях.

На борту «Гінденбурга»

Мандрівки дирижаблем значно відрізнялися від подорожей сучасними літаками. Уявіть собі, що ви на борту «Гінденбурга». Цей дирижабль утричі довший від аеробуса і заввишки з 13-поверховий будинок. Тут вам пропонують не просто сидіння, а каюту з ліжком та умивальною кімнатою. Під час зльоту непотрібно пристібати ремені безпеки. Натомість ви можете стояти у своїй каюті або неквапно проходжатись по вітальні чи променаду, дивитись у вікно, яке могло бути навіть відчиненим. Усі приміщення для пасажирів розміщено у велетенському «череві» дирижабля.

Згідно з книжкою «Гінденбург — історія в ілюстраціях» (англ.), їдальня вміщала 50 пасажирів. Столи були накриті білими скатерками і заставлені дорогим срібним та порцеляновим посудом. Під час звичного перельоту через Атлантичний океан кухня використовувала 200 кілограмів м’яса й птиці, 800 яєць та 100 кілограмів масла. На кухні була електрична пічка, духовки, льодогенератор і холодильник. У вітальні, яку прикрашав невеликий рояль, пасажирів обслуговувала стюардеса.

«Гінденбург» побудували з думкою про комфорт, а не швидкість. Свій найшвидший рейс він зробив 1936 року, перетнувши північну  Атлантику майже за 43 години. При цьому крейсерська швидкість «Гінденбурга» становила 130 кілометрів за годину і летів він на висоті 200 метрів. Зазвичай політ проходив плавно. Якось на дирижабль, який мав вирушати з Лейкгерста, сіла одна пасажирка. Була вона настільки стомленою, що відразу пішла у свою каюту спати. Пізніше покликала бортпровідника і запитала, коли нарешті той дирижабль стартує. Розгублений бортпровідник відповів, що вони в повітрі уже більше двох годин. «Я вам не вірю»,— випалила пасажирка. Повірила вона лише тоді, коли вийшла у вітальню і з висоти кількасот метрів побачила через вікно узбережжя Нової Англії.

Найзнаменитіший з усіх літальних апаратів

Розквіт ери цепелінів припадає на 1929 рік, коли «Граф Цеппелін» зробив навколосвітню подорож. Офіційно стартувавши у Лейкгерсті, він вирушив у східному напрямку та облетів світ за 21 день. По дорозі зробив посадку у Фрідріхсгафені, а тоді в Токіо, де привітати його збіглося чверть мільйона людей. Потім приземлявся в Сан-Франциско і Лос-Анджелесі. Через два роки «Граф» знову ввійшов в історію: відправився в Арктику на «побачення» з російським криголамом. У книжці «Гінденбург — історія в ілюстраціях» сказано: «На той час «Граф Цеппелін» став живою легендою. Хоч би де він з’являвся, усюди викликав сенсацію. Очевидно, можна сміливо сказати, що «Граф» був найзнаменитішим в історії літальним апаратом, навіть славнішим від сучасного «Конкорда».

Інші держави також покладали великі надії на дирижаблі жорсткої системи. Великобританія планувала побудувати цілий флот сріблястих гігантів, який допоміг би наблизити до себе віддалені куточки імперії — Індію та Австралію. У США перший дирижабль жорсткої системи, в якому для створення підйомної сили замість легкозаймистого водню використовували гелій, називався «Шенандоа». Цепеліни «Акрон» і «Мекон» були побудовані так, що з них могли стартувати і повертатись назад невеликі літаки, які розміщались всередині дирижаблів. На «Меконі» був радіомаяк, отже можна сказати, що цей дирижабль — то перший в історії справжній повітряний авіаносець.

Вражаючі катастрофи

Інґеборґ Вальдорф, згадана на початку,  каже: «Мій батько любив літати. Але його непокоїв ризик». Її батько літав протягом Першої світової війни, проте навіть у мирний час, незважаючи на значний технічний поступ, літання на дирижаблі було небезпечною справою. Чому?

Одним з найбільших ворогів цепелінів була негода. З перших 24 дирижаблів, які побудував граф Цеппелін, 8 було втрачено власне з цієї причини. У 1925 році через люті вітри під час польоту розвалився на кавалки американський дирижабль «Шенандоа». Погана погода спричинилась до загибелі також двох інших дирижаблів: у 1933 році розбився «Акрон» і менш як через два роки — «Мекон». Це був кінець епохи американських дирижаблів-велетнів жорсткої системи.

Великобританія пов’язувала чималі надії зі своїм дирижаблем Р-101. У 1930 році він вирушив у свій перший рейс з Великобританії до Індії, але долетів лише до Франції. Тут потрапив у бурю і розбився. Один автор писав: «Це був найбільший шок для британців від часу втрати «Титаніка» 1912 року». Так різко обірвалась доба розквіту британських дирижаблів жорсткої системи.

Попри це німецькі будівничі цепелінів продовжувати впевнено дивитись у майбутнє. Але тоді сталась катастрофа, що потрясла світ. У травні 1937 року «Гінденбург», який прилетів з Франкфурта до Нью-Джерсі, маневрував перед посадкою на станції повітряного флоту в Лейкгерсті. Раптом біля хвоста зверху на зовнішній оболонці з’явився крихітний вогник. Водень у м’яких газових балонах хутко перетворив дирижабль на пекло. Загинуло тридцять шість осіб.

Перебіг такої катастрофи вперше зафіксував своєю камерою кінооператор новин. Хронікальний фільм тривалістю 34 секунди (рівно стільки тривала катастрофа: від моменту спалаху вогню до падіння гіганта на землю) показували по цілому світі. Фільм супроводжувався трагічно-збудженим голосом диктора: «Він горить, його з’їдає полум’я... О-о, люди, і всі пасажири!» Ера велетенських повітряних кораблів тривала 30 років, а закінчилась фактично за 34 секунди.

Нове покоління цепелінів

Фрідріхсгафен ніколи не переставав захоплюватись цепелінами. Музей цепелінів повертає своїх відвідувачів у ту епоху і пропонує навіть ввійти у відновлену частину «Гінденбурга». Музейний гід, якому на власні очі довелось бачити «Гінденбург» на Олімпійських іграх у Берліні 1936 року, сказав: «Годі описати почуття, коли я побачив цепелін. То було щось надзвичайне».

Нині з’являється нове покоління цепелінів, на яких застосовують сучасні технології. Вони менші від своїх велетенських попередників і розраховані на «ексклюзивний, спокійний і нешкідливий для оточення туризм». Чи сягнуть вони висот слави своїх предків — дивовижних небесних гігантів? Час покаже.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 10]

Граф Фердінанд фон Цеппелін.

[Відомості про джерело]

Фотографії на сторінці 10: Archiv der Luftschiffbau Zeppelin GmbH

[Ілюстрації на сторінці 11]

«Боїнг-747»

«Гінденбург»

«Титанік»

[Ілюстрації на сторінках 12, 13]

Зліва направо: «Граф Цеппелін» над Філадельфією, каюта управління, вітальня для гостей.

[Відомості про джерело]

Archiv der Luftschiffbau Zeppelin GmbH

[Ілюстрації на сторінці 14]

Катастрофа «Гінденбурга» 1937 року в Лейкгерсті різко обірвала еру гігантських дирижаблів.

[Відомості про джерело]

Фотографії: Brown Brothers