Борсук — господар британських лісів

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

ТИШУ в лісі порушила пісня дрозда. Сонце ховалося за обрій, а я сидів на поваленій березі і вдихав передвечірнє повітря, насичене особливим ароматом зелені, який розливається в лісі після зливи.

Я спеціально сів так, щоб легкий вітерець дув у мою сторону, бо прийшов спостерігати за борсуком. Він має маленькі очка, невеличкі вушка з білими краями, але не можна недооцінювати його гострий слух і нюх. Якщо він вловить хоч якийсь мій рух чи запах, то повернеться у свою нору і не вилізе з неї до ранку.

Європейський борсук — це велика і дуже обережна тварина. Його тіло завдовжки приблизно один метр, заввишки він 30 сантиметрів, важить понад десять кілограмів. Хутро борсука жорстке, сіре, на мордочці — чорні смуги, черево та лапи теж чорні, а короткий і товстий хвіст — сірий. На лапах у нього по п’ять пальців з міцними кігтями.

Від кінчика мордочки і аж за вуха тягнуться три широкі білі смуги. Це не тільки характерна ознака тварини, але й предмет суперечок. Дехто каже, що навіть найтемнішої ночі борсуки розпізнають одне одного по смугах. Проте відомо, що ці тварини керуються запахом. Яким би не було призначення цих смуг, борсуку вони дуже личать.

Багато борсуків водиться у сільській місцевості Великобританії. Вони завзяті землекопи і постійно риють тунелі, коридори та камери, влаштовуючи глибокі розгалужені нори, які називаються борсуковим містечком. Воно буває до 30 метрів у діаметрі, а довжина лабіринту тунелів сягає 300 метрів! Борсук — нічна тварина, тому протягом дня усі його камери перетворюються на спальні. У спеціально відведених гніздових камерах зі свіжою підстилкою самиця народжує маленьких борсучків.

 Борсукове містечко має багато вхідних отворів, часто біля вільхи і заростів глоду чи ожини. В Англії деякі борсукові містечка існують вже понад 150 років, мають більше 50 входів і користуються ними кілька поколінь тієї самої родини. Буває, що борсуки доживають до 15 років чи й більше, але вважається, що нормальна тривалість життя 2—3 роки.

Житло борсука легко впізнати по великих купах насипаної землі одразу перед входом, звідки тварина і викидає грудки землі й каміння. Побачивши, що́ борсук викидає з нори, ніхто не матиме сумнівів, що це дуже сильна тварина.

Як дізнатися, чи борсукове містечко населене? Пошукайте навколо нори туалет борсука — це невеличкі ямки, 15—20 сантиметрів у діаметрі, 20 сантиметрів завглибшки. Якщо там є випорожнення, та ще й свіжі, значить тут живуть. Зверніть також увагу, чи є навкруги добре протоптані стежки або ж, коли ви прийшли влітку, чи прим’ята трава. У багнистих місцях шукайте сліди або подивіться, чи на деревах поближче до нори немає багнистих плям та подряпин від міцних кігтів, бо ці тварини люблять витягуватися, наче кішки. Якщо борсукове містечко велике, спостереження проводити складніше, адже тварини можуть використовувати різні входи й виходи. Тому добре прийти раненько і поставити біля кожного отвору паличку. Наступного дня буде видно: там, де впали палички, звірі виходили на поверхню.

Уночі, щоб знайти собі поживу, борсуки мандрують далеко в ліс. Вони шукають жолуді, букові горішки або ж винюхають і витягнуть з нори молодого дикого кролика чи нагрібуть личинок з осиного гнізда. Чого найбільше в раціоні борсука, так це хробаків. Взагалі, він їсть майже все — дикі плоди, цибулини пролісків, гриби, жуків. Але пам’ятаю, однієї дощової липневої ночі борсуки навіть не відходили далеко від нори, бо у соковитій траві аж кишіло слимаками, делікатесом, що його вимило водою.

Борсуки звичайно паруються в липні, а в лютому у них народжується четверо — п’ятеро малят. Тримісячні крихітки виходять на поверхню і граються біля входу в нору. Поки діти бавляться, батьки замінюють підстилку в гніздових камерах. Борсуки вирізняються охайністю і тримають свою домівку бездоганно чистою. Підстилку вони завжди провітрюють навесні та восени, але можуть зробити це і будь-якої іншої пори. Дорослі витягають стару суху траву і папороть, а натомість кладуть свіжу. За ніч вони назбирують до 30 в’язок трави й листя папороті. Усе це вони затискають між підборіддям та передніми лапами і так задкують у нору.

Борсуки мають під хвостом залозу, яка виділяє речовину з дуже сильним запахом, нею вони мітять траву, камені чи навіть паркани, щоб визначити свою територію. Вони навіть одне одного позначають. Завдяки таким пахучим позначкам, борсук може легко знайти вхід до своєї нори.

Пісня дрозда завмерла і в лісі, де почало темнішати, запала тиша. Затамувавши подих, я сидів нерухомо. І ось, з одного боку помітив чорно-білу голову борсука. Кілька секунд він стояв біля входу, насторожено нюхаючи повітря, а тоді вирушив у ніч, і ніби господар почав обхід своїх родових володінь.

[Ілюстрація на сторінках 12, 13]

Гніздова камера, в якій народжуються малята.

Спальна кімната.

Підстилка.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Малята борсука.

[Ілюстрації на сторінці 13]

Борсуки їдять жолуді, гриби, хробаків.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 13]

Фотографії борсука: © Steve Jackson, www.badgers.org.uk