Втеча від страшного лавового потоку

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА З КОНГО (КІНШАСА)

СЬОГОДНІ вівторок, 15 січня 2002 року. У Центральній Африці, здається, розпочався звичайний день. Разом з іншим Свідком Єгови я приїхав у місто Ґома (область Ківу в Конго, Кіншаса), щоб зустрітися з братами і сестрами з району Великих озер.

Чи є причини для занепокоєння?

За 19 кілометрів від Ґоми височить вулкан Ньїраґонґо (3470 метрів), і хоча це досить далеко, його поведінка привертає нашу увагу *. До нас доноситься гуркотіння, а також видно дим, що здіймається з вулкана. У цю пору року для місцевих жителів це звичайне явище, тому вони не хвилюються.

Після обіду ми відвідуємо зібрання двох зборів Свідків Єгови. Гуркотіння і дрижання землі все ще продовжуються. Але, видається, це нікого не турбує. Місцеві органи влади постійно запевняють мешканців, що підстав для паніки немає. Незважаючи на те що конголезький вулканознавець уже впродовж місяців передрікає виверження, йому ніхто не вірить. Один мій знайомий мимохідь зауважує: «Вулкан прокинувся, отже сьогодні ввечері небо буде червоним».

«Треба негайно втікати!»

Коли ми повертались до нашого помешкання, нас рішуче попередили: «Треба негайно втікати!» Ситуація враз стала небезпечною. Над містом нависла велика загроза. Наскільки ж швидко все змінюється! Ще зранку ми обговорювали можливість зробити Ґому центром проповідницької діяльності. А під вечір нам кажуть втікати з міста, оскільки воно може бути зруйноване!

З наближенням вечора небо стає вогненно-червоним — і то не без причини! Лавовий потік з Ньїраґонґо просувається до міста. Вулкан нагадує величезний горщик, вміст якого кипить і переливається через вінця. Вогненна розжарена лава спустошує все на своєму шляху. Ми ще ніколи не пакували наші валізи так швидко! На годиннику близько 19 години.

Тисячі рятуються втечею

Поспішаючи, ми бачимо на дорозі з Ґоми масу людей, що рятуються втечею. Більшість з них іде пішки з речами, які встигли схопити. Чимало несе вантаж на голові. Дехто втиснувся в переповнений транспорт.  Усі прямують до поблизького кордону з Руандою. Однак вулкан не зважає на людські кордони. Його не зможе затримати жодна армія! Ми бачимо, як налякані солдати теж утікають. Для машин просуватися по дорозі стає майже неможливо. Отож далі нам доводиться втікати пішки. Ми опиняємось серед 300 000 людей — чоловіків, жінок, дітей і немовлят. Кожен намагається врятуватись від розлюченого вулкана. Земля під ногами продовжує гуркотіти й дрижати.

Усі втікають. Мене з товаришем супроводжують у середині натовпу кілька Свідків, оскільки ми зовсім не знаємо місцевості. Їхня присутність і сердечна турбота глибоко зворушує нас і вселяє почуття безпеки у цій важкій стресовій ситуації. Люди рятуються, несучи все, що змогли взяти: одяг, горщики, каструлі та трохи продуктів. У цьому натовпі всі штовхають і тиснуть один одного. Намагаючись проїхати, машини зачіпають деяких людей, і ті випускають з рук свої дрібні пожитки, які відразу розтоптує натовп. Горе тим, хто спотикається. Усі збуджені. Кожного проймає страх. Ми стараємось добратися в Гісеньї, поблизьке місто в Руанді, і тому мусимо йти вперед.

Безпечна ніч

Ми дійшли до готелю, але, звичайно, вільних місць немає. Доведеться просидіти цілу ніч за столом у саду. І це після трьох з половиною годин стомливої ходи. Проте ми раді, що залишились живими і тепер у безпеці разом з християнськими братами, які подорожували з нами. На щастя, ніхто зі Свідків не загинув.

Зрозуміло, що ніч нам треба буде провести надворі. З цієї безпечної відстані можна розглядати вогняно-червоне небо над Ґомою. Дуже гарне видовище, яке справляє на нас глибоке враження! Поволі світає. Гуркотіння та підземні поштовхи продовжувались цілу ніч. Роздумуючи про  вчорашній важкий день, ми проймаємося співчуттям до тисяч сімей з дітьми, які змушені були втікати.

Допомога не забарилась

Свідки з Кігалі, столиці Руанди, знайшли нас у полудень, п’ятницю 18 січня. Починає діяти комітет з надання допомоги, до якого залучені брати з Ґоми й Гісеньї. Найперше треба розмістити Свідків-біженців у шістьох найближчих Залах Царства. Це було зроблено того самого дня. На узбіччі дороги помістили знак двома мовами, суахілі і французькою, який вказував шлях до місцевого Залу Царства, де біженці можуть отримати допомогу та знайти потіху. Також цього дня до Залів Царства, де розмістилися Свідки, надійшло три тонни речей першої необхідності. У суботу, наступного дня, з Кігалі приїхала вантажівка з продуктами, ковдрами, плівкою, милом і ліками.

Занепокоєння зростає

Проходить якийсь час, і всі починають знову непокоїтись. Як задовольнити потреби усіх цих людей? А як щодо вулкана? Коли виверження припиниться? Наскільки постраждало місто Ґома? Невтішні новини і постійне дрижання землі, не обіцяють нічого доброго. Фахівці турбуються, що небезпечний рівень діоксиду сірки забруднить атмосферу. Хтось висловлює побоювання з приводу того, що внаслідок хімічних реакцій озеро Ківу буде отруєне.

Впродовж 48 годин від початку виверження поширюються тривожні повідомлення. Пізніше, в суботу після обіду, ми дізнаємось, що близько 10 000 чоловік, у тому числі 8 Свідків разом із дитиною, опинились у пастці, оточені лавовим потоком, глибина якого у деяких місцях сягає 2 метрів. Повітря насичене токсичними газами. Ми боїмося за їхнє життя. Ситуація здається безнадійною. Безжалісна лава майже цілком зруйнувала навіть собор у Ґомі. Ніхто й не думає, що від Ґоми щось залишиться.

Деякі втішні новини

У неділю о 9.00 нам зателефонував один з тих братів, які опинилися в оточенні лави. Він сказав, що ситуація змінюється на ліпше. Падає дощ, лава остигає і повітря очищується. Хоча лавовий потік все ще гарячий і загрозливий, люди почали переходити його, щоб вибратися на безпечне місце. Місто зруйноване, але не повністю.

Це перша добра новина від початку катастрофи. Здається, вулкан заспокоюється. Фахівці висувають суперечливі припущення. Стає можливим встановити зв’язок із сусіднім містом Букаву, що міститься на  другому боці озера Ківу. Ми дізнаємось, що п’ять родин Свідків, а також троє дітей без батьків добралися до Букаву на човні. Місцеві Свідки попіклуються про них.

Ми можемо повернутись!

У понеділок, 21 січня, ми можемо підбадьорити й потішити жертв у Гісеньї, а також довідатися про їхні потреби. У шістьох Залах Царства вже зібралися всі брати-біженці. Отже можна визначити точну кількість постраждалих Свідків — 1800 разом з дітьми.

Що ж далі? Місцеві органи влади планували швидко збудувати табори для біженців. Однак у декого все ще залишилися неприємні спогади про табори біженців після геноциду 1994 року. Ми вирішуємо повернутися в Ґому і до полудня досягаємо міста. Близько 25 відсотків міста спустошено. Можна йти прямо по лаві, котра текла вулицями і тепер затвердівала. Вона все ще тепла і випаровує гази, які поширюються в атмосфері. Багато людей сповнені рішучості повернутися в місто.

О першій годині ми зустрічаємось із 33 християнськими старійшинами у Залі Царства збору Ґома-Центр. Усі одноголосно заявляють, що хочуть повернутися до Ґоми. «Це наш дім»,— кажуть вони. А якщо вулкан знову вибухне? «Ми звикли до цього»,— звучить відповідь. Вони побоюються, що, коли швидко не повернуться, їхнє майно пограбують. Наступного дня всі сім’ї Свідків, які втекли з міста, повертаються. Переважна більшість з 300 000 людей, які перетнули кордон, також повернулися у постраждале місто.

Через тиждень

У місті знову вирує життя. Безсумнівно, місто буде жити. Незабаром розпочалися роботи, щоб вирівняти шар лави і з’єднати між собою дві відрізані частини міста. Все, що траплялось на шляху лави, сплюндровано. Торговий центр і адміністративна частина міста зруйновані. За деякими підрахунками, третину злітно-посадочної смуги аеропорту теж знищено.

Серед тих, хто втратив усе і залишився без даху над головою, було 180 сімей Свідків. Комітет з надання допомоги вживає заходів, щоб забезпечити коло 5000 чоловіків, жінок і дітей щоденною порцією їжі. З брезенту, пожертвуваного Свідками Єгови з Бельгії, Франції і Швейцарії, зроблять тимчасовий притулок для тих, хто втратив житло, а також місце зустрічей для зборів, Зали Царства яких дуже пошкоджено чи зруйновано. Деякі бездомні родини перебуватимуть зі Свідками, чиї доми вціліли, іншим нададуть житло у тимчасових притулках.

У п’ятницю, 25 січня, через десять днів після тієї жахливої ночі, 1846 чоловік прийшли на зібрання, яке проводилось на шкільному подвір’ї у Ґомі, щоб послухати підбадьорення зі Святого Письма. Брати висловлювали велику вдячність за потіху і практичну допомогу, яку надав Єгова через свою організацію. Ми, гості, глибоко зворушені мужністю і міцною вірою, яку виявили брати, незважаючи на свої жахливі обставини. Наскільки ж приємно у такі тяжкі хвилини бути частиною братерства, об’єднаного у поклонінні правдивому Богові Єгові,— Джерелу вічної потіхи! (Псалом 133:1; 2 Коринтян 1:3—7).

[Примітка]

[Карти на сторінках 22, 23]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Лінії зі стрілкою вказують на лавовий потік.

КОНГО (КІНШАСА)

Гора Ньїраґонґо

↓ ↓ ↓

Аеропорт у місті Ґома ↓ ↓

↓ ҐОМА

↓ ↓

ОЗЕРО КІВУ

РУАНДА

[Ілюстрації на сторінці 23]

Розтоплена лава змусила десятки тисяч мешканців утікати з Ґоми.

[Відомості про джерело]

AP Photo/Sayyid Azim

[Ілюстрації на сторінках 24, 25]

Протягом тижня Свідки організували проведення своїх християнських зібрань.