СНІД поширюється в Африці

«Ми маємо справу із, так би мовити, сучасним апокаліпсисом».

ЦИМИ словами Стівен Люїс, особливий уповноважений представник ООН з питань ВІЛ/СНІДу в Африці, виразив занепокоєння багатьох людей масштабністю СНІДу в субсахарській Африці.

Поширення ВІЛ-інфекції у цьому регіоні спричиняють ряд факторів, а внаслідок СНІДу загострюється чимало інших проблем. Ситуація, що склалась у деяких африканських країнах та інших частинах світу, де поширюється СНІД, часто зумовлена нижчезгаданими чинниками.

Мораль. Оскільки ВІЛ-інфекція в основному передається статевим  шляхом, то низька мораль, безперечно, сприяє розповсюдженню хвороби. Однак багато вважає, що заохочення неодружених утримуватися від статевого життя не приносить бажаних результатів. «Лише говорити підліткам про небезпеки дошлюбного сексу нічого не дасть,— говорить Франсуа Дюфо у йоганнесбурзькій газеті «Стар» (ПАР).— Адже щодня їх бомбардує потік інформації сексуального характеру, що вчить їх, як виглядати і поводитись».

Слушність цього міркування підтверджує поведінка молоді. Наприклад, дослідження, проведене в одній країні, засвідчило, що коло третини підлітків і молодих осіб, віком від 12 до 17 років, уже мали статеві зносини.

Національною бідою в ПАР названо зґвалтування. Згідно з одним повідомленням йоганнесбурзької газети «Ситизен», ця проблема «настільки серйозна, що її сміливо можна назвати найбільшою загрозою для здоров’я жінок усієї країни, а дедалі частіше і для здоров’я дітей». У повідомленні далі говориться: «За останній час кількість випадків зґвалтування дітей подвоїлася... І причиною цього, очевидно, є міф, що, зґвалтувавши незайману дівчину, ВІЛ-носій одужає».

Хвороби, що передаються статевим шляхом (ХПСШ). У цьому регіоні дуже високий рівень ХПСШ. «Південноафриканський медичний  журнал» зазначає, що «ХПСШ збільшують ризик зараження інфекцією ВІЛ-1 у 2—5 разів».

Бідність. Чимало африканських країн потерпає від бідності, а це сприяє поширенню СНІДу. У більшості країн, що розвиваються, катастрофічно бракує того, що у розвинених країнах вважають найелементарнішим. Люди у великих населених пунктах живуть без електрики й чистої питної води. У сільських місцевостях доріг або взагалі немає, або вони перебувають у жалюгідному стані. Багато людей страждає від недоїдання, і вкрай не вистачає медичних закладів.

СНІД негативно впливає на підприємницьку діяльність та промисловість. Оскільки кількість інфікованих працівників дедалі зростає, гірничі компанії переживають наслідки спаду виробництва. Деякі компанії намагаються автоматизувати ті операції, які зазвичай виконуються вручну. Підраховано, що на одному платиновому руднику в 2000 році майже вдвічі зросла кількість працівників хворих на СНІД та приблизно 26 відсотків усіх працівників інфіковано ВІЛ.

Ще одним сумним наслідком СНІДу є безліч сиріт, у яких ця хвороба забрала батьків. Окрім втрати батьків та матеріального забезпечення, на дітей лягає тавро СНІДу. Родичі цих дітей та общини, в яких вони живуть, не можуть допомогти їм, оскільки самі потерпають від злиднів або ж просто не хочуть робити цього. Багато сиріт покидають школу. Дехто починає займатися проституцією, що сприяє дальшому поширенню цього захворювання. У ряді країн, щоб якось підтримати цих сиріт, впроваджують урядові чи приватні програми.

Необізнаність. Значна кількість ВІЛ-носіїв не знають, що вони інфіковані. Багато не хочуть проходити тестування на СНІД, оскільки бояться, що на них ляже страшне тавро. «Хворим на СНІД або тим, у кого підозрюють це захворювання, можуть відмовити у медичному обслуговуванні та страхуванні, крім того, їм важко знайти помешкання і роботу, або ж виїхати за кордон; від них відвертаються друзі та колеги»,— зазначалося в комюніке Спільної програми ООН з боротьби проти ВІЛ та СНІДу (ООН проти СНІДу). Траплялося, що ВІЛ-інфікованих навіть вбивали, коли дізнавалися про їхній стан.

Культура. У культурі багатьох африканських країн не прийнято, аби жінки цікавилися позашлюбними стосунками своїх партнерів, чи відмовлялися від статевих зносин або ж пропонували безпечніший секс. Традиційні погляди, що панують у цих країнах, часто виявляють повну необізнаність та небажання визнати правду про СНІД. Наприклад,  причиною хвороби можуть вважати чаклунство і звертатися за допомогою до знахарів.

Невідповідне медичне обслуговування. Поширення СНІДу переобтяжило систему медичного обслуговування, можливості якої і так обмежені. Дві великі лікарні повідомляють, що більш ніж половина їхніх пацієнтів ВІЛ-інфіковані. Головний лікар однієї з лікарень у провінції Квазулу-Натал сказав, що палати заповнені на 140 відсотків. Іноді двом хворим доводиться лежати на одному ліжку, а третьому на підлозі, під ними! («Південноафриканський медичний журнал»).

Хоча ситуація в Африці і так критична, все вказує на те, що може постати ще більше проблем. «Ми лише на ранній стадії цієї епідемії»,— зазначає Пітер Пайот, виконавчий директор Програми ООН проти СНІДу.

Звичайно, деякі країни докладають неабияких зусиль у боротьбі зі СНІДом. Отож у червні 2001 року Генеральна Асамблея ООН вперше провела спеціальну конференцію з питань ВІЛ/СНІДу. Але чи людські зусилля увінчаються успіхом? Коли зрештою вдасться зупинити смертоносний наступ СНІДу?

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 5]

НЕВІРАПІН ТА ДИЛЕМА ПІВДЕННОЇ АФРИКИ

Що таке невірапін? За словами журналістки Ніколь Ітано, це «антиретровіральний препарат, котрий, як показують тести, на 50 відсотків зменшує ймовірність передачі СНІДу [від матері] малюку». Німецька фармацевтична компанія запропонувала протягом наступних п’яти років безкоштовно постачати у Південну Африку цей препарат. Але до серпня 2001 року уряд Південної Африки все ще не відгукнувся на цю пропозицію. У чому ж проблема?

У Південній Африці 4,7 мільйона людей ВІЛ-позитивні, а це більше, ніж у будь-якій іншій країні. У лондонському журналі «Економіст» за лютий 2002 року повідомляється, що президент Південної Африки Тхабо Мбекі «ставить під сумнів загальноприйняту думку, що СНІД спричинений ВІЛ-інфекцією». Окрім того він «висловив сумніви, щодо вартості, безпечності та користі ліків від СНІДу. Президент не заборонив використовувати ці ліки, однак південноафриканським лікарям не радиться застосовувати їх». Але чому така ситуація повинна турбувати багатьох? Кожного року в цій країні тисячі дітей народжуються ВІЛ-інфікованими, а 25 відсотків вагітних жінок є носіями цього вірусу.

Оскільки сторони не могли дійти згоди, було розпочато судову справу з метою примусити уряд забезпечити країну невірапіном. У квітні 2002 року конституційний суд Південної Африки виніс судове рішення. Реві Нессман написав у «Вашингтон пост», що суд зобов’язав «уряд достачити ці ліки медичним закладам, які можуть забезпечити таке лікування». Уряд Південної Африки постачив цей препарат у 18 експериментальних центрів своєї країни, і це, кажуть, викликало великі сподівання в усіх ВІЛ-інфікованих вагітних жінок того краю.

 [Рамка/Ілюстрація на сторінці 6]

ПІДСТУПНИЙ ВІРУС УРАЖАЄ КЛІТИНУ

Зробімо невеличкий екскурс у крихітний світ вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ). Один науковець зазначає: «Роками через електронний мікроскоп розглядаю частки вірусів, і досі не перестаю дивуватися й захоплюватись точною і водночас складною будовою цих крихітних частинок».

Вірус менший, ніж бактерія, а бактерія набагато менша від звичайної клітини людського організму. Як сказано в одному джерелі, ВІЛ настільки крихітний, що «230 мільйонів [частинок ВІЛ] помістилися б на крапці, що стоїть в кінці цього речення». Вірус не може розмножуватися поки не проникне в клітину-господаря та не почне живитися нею.

Коли ВІЛ вторгається в людський організм, імунна система починає з усіх сил боротися з ним *. У кістковому мозку формується захисна мережа з лейкоцитів. Лейкоцити, або білокрівці, поділяються на два основні види лімфоцитів: Т-лімфоцити і В-лімфоцити. Ще один вид лейкоцитів називається фагоцитами, або «клітинами-пожирачами».

Різні підгрупи Т-лімфоцитів відповідальні за різноманітні функції. Одна з підгруп Т-лімфоцитів, Т-хелпери, відіграє ключову роль у військовій стратегії імунної системи. Т-хелпери розпізнають «загарбника» і дають сигнал, аби почалось вироблення клітин, які атакують і знищують ворога. У цій війні ВІЛ спрямовує свої основні сили на Т-хелперів. Тоді у бій вступають Т-кілери. Їхня ціль знищити захоплені вірусом клітини. Тим часом В-лімфоцити виробляють необхідні для боротьби з інфекцією антитіла.

Підступна стратегія

ВІЛ вважається ретровірусом. До складу генетичного коду ВІЛ входить лише РНК (рибонуклеїнова кислота), а не ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота). ВІЛ належить до лентивірусів — особливої підгрупи ретровірусів,— які протягом довгого періоду «дрімають» і серйозні симптоми захворювання починають виявлятися лише з часом.

Згодом ВІЛ пробирається в клітину-господаря, де він зможе керувати механізмами клітини. Він «перепрограмовує» ДНК, отож клітина починає продукувати вірус у великій кількості. Але спершу ВІЛ мусить перейти на іншу «мову». Він повинен змінити власне РНК на ДНК, аби механізми клітини-господаря могли зчитувати та розуміти його команди. А для цього необхідно залучити спеціальний вірусний фермент, який називається зворотна транскриптаза. З часом клітина гине, але спершу вона виробить тисячі нових ВІЛ-часток. А ці новонароджені частки інфікують інші клітини.

Після того як загине значна кількість Т-хелперів, ворожі сили без жодного опору можуть захопити організм. Отож він втрачає здатність протистояти будь-якій хворобі чи інфекції. СНІД досягає піку свого розвитку. Так ВІЛ паралізує цілу імунну систему.

Це дуже спрощене пояснення надзвичайно складних процесів. Варто пам’ятати, що дослідники ще багато чого не знають, як про імунну систему, так і про дію ВІЛ.

Протягом майже двох десятиліть провідні медики світу присвячують багато зусиль цьому крихітному вірусу. Усі ці дослідження вимагали величезних фінансових затрат. Як наслідок, про ВІЛ дізналися багато нового. Хірург Шервін Нуланд кілька років тому сказав: «Кількість інформації, яку зібрали про вірус імунодефіциту людини, та поступ, зроблений для того, аби захиститися від цієї навали, справді гідні подиву».

Але незважаючи на це, смертоносний наступ СНІДу продовжується із загрозливими темпами.

[Примітка]

[Ілюстрація]

ВІЛ вторгається в лімфоцити імунної системи і «перепрограмовує» їх на вироблення вірусу.

[Відомості про джерело]

CDC, Atlanta, Ga.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Тисячі молодих людей залишаються вірними біблійним принципам.