Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Любов на ділі. Рятівний марафон

Любов на ділі. Рятівний марафон

Любов на ділі. Рятівний марафон

МАЛО що може здивувати Річарда Вару, досвідченого редактора газети «Хроніка Х’юстона» (англ.). Проте минулого року одна подія таки вразила його. «Я ніколи не бачив чогось такого! — вигукнув він.— Мені важко в це повірити». Щось подібне відчув і Лі Браун, мер Х’юстона (штат Техас, США). Ось що він сказав: «Мені б хотілось, аби кожен у Х’юстоні побачив, що ви зробили. Я був просто приголомшений». Що ж справило на них таке сильне враження? Редактор та мер мали на увазі програму допомоги, яку організували Свідки Єгови у Х’юстоні. Що це за програма? Чому постала потреба у такій програмі? Що так сильно вразило інших? Відповісти на усі ці запитання допоможе розгляд подій, які стались у Х’юстоні.

Небувала повінь

На початку червня 2001 року грізний тропічний ураган Еллісон обрушився на рівнинну місцевість південно-східного Техасу. Відтак у п’ятницю 8 червня у Х’юстоні (четверте за величиною місто в США) пройшла страшенна злива *. Добова сума опадів становила 1000 міліметрів. Вода миттєво затопила магазини, офіси, а також десятки тисяч житлових будинків. Автостради міста перетворилися на бурхливі річки, води яких поглинули покинуті напризволяще автомобілі та високі вантажівки. Вода настільки піднялася, що пожежні та інші рятувальні автомобілі не могли проїхати через деякі вулиці. На допомогу прибули вертольоти та потужні військові машини.

Зрештою, коли в понеділок, 11 червня, виглянуло сонце, виявилось, що Еллісон забрав із собою життя людей та завдав сильних збитків. Загинуло 22 особи, у тому числі двоє Свідків Єгови: Джефрі Ґрін, християнський старійшина, і його своячка, Фріда Вілліс *. Окрім того, було зруйновано близько 70 000 будинків. Отож цей ураган став найжахливішим стихійним лихом, яке будь-коли траплялося у таких великих містах. Еллісон завдав матеріальних збитків приблизно на 5 мільярдів доларів, увійшовши в історію США як найдорожчий тропічний ураган.

Наплив добровольців

Люди були шоковані. Ось що розповідає один рятувальник: «Ліжка, килими, усе їхнє добро було мокрим. Вода знищила дитячі фотографії». Понад 16 000 Свідків Єгови в Х’юстоні та його околицях зазнали збитків. Було пошкоджено вісім Залів Царства та сотні домів Свідків. Деякі будинки вода затопила на кілька сантиметрів, а в інших сягала до самої стелі. Загалом це лихо відчули на собі більш ніж 80 зборів Свідків Єгови. Однак жертви не були покинуті напризволяще. За кілька днів стався ще один наплив, цього разу наплив добровольців, які поспішили на допомогу потерпілим. Як це відбувалося?

Ще до того, як води цього потопу почали сходити, християнські старійшини у зборах Свідків Єгови в Х’юстоні взялися до діла. «Ми телефонували й відвідували наших братів і сестер,— розповідає один старійшина.— Тоді підрахували суму збитків, і до понеділка, 11 червня, вже мали список усіх постраждалих, кількість пошкоджених будинків та масштаби завданої шкоди. Ці дані були відіслані до всесвітнього центру Свідків Єгови у Брукліні». За кілька днів філіал Свідків Єгови в США організував комітет з надання допомоги, котрий складався з восьми християнських старійшин з Х’юстона, та виділив необхідні кошти. З якою метою організували цей комітет? Для того аби емоційно підтримати потерпілих та відремонтувати понад 700 домів Свідків!

«Як нам справитися з цим величезним завданням?» — запитували себе члени комітету. Вони засиджувалися допізна, працюючи над програмою початкових дій. Члени комітету звернулися за допомогою до більш ніж 160 зборів Свідків Єгови у Х’юстоні та його околицях. «Реакція братів вразила нас,— пригадує голова комітету.— Понад 11 000 Свідків виявили бажання допомогти, жертвуючи своїм часом, зусиллями й вміннями».

У боротьбі з пліснявою

Через кілька днів після зливи добровольці почали приводити до порядку будинки потерпілих. Вони виносили мокрі килими, розбухлі шафи, покручені двері та інші речі, також знімали пошкоджену підлогу і чистили розмиті стіни, адже усе було затоплене брудною водою. «Ми хотіли не лише відремонтувати будинки наших братів,— говорить один з добровольців,— але й подбати про їхнє здоров’я». Оскільки на стінах могла швидко з’явитися токсична пліснява, будинки вимагали ретельної дезінфекції.

Декілька Свідків звернулися до Федерального агентства невідкладної допомоги (ФЕМА), яке займається стихійними лихами. Вони попросили навчити добровольців, як безпечно проводити дезінфекцію. Свідки, котрі отримали таке навчання, брали з собою по десять добровольців і вирушали до пошкоджених будинків. Там вони вчили їх, як правильно проводити дезінфекцію. Наступного дня десять добровольців, які щойно отримали навчання, одразу вчили інших десятьох. «За кілька днів,— розповідає один доброволець,— цю роботу опанували сотні братів». Хоча пліснява шириться дуже швидко, їй було не під силу протистояти добровольцям, лави яких постійно зростали! Удень працювали школярі, які мали тоді літні канікули, а також пенсіонери. А вночі їм на зміну приходили інші добровольці, які, не покладаючи рук, продовжували роботу. За шість тижнів будинки усіх Свідків були чисті та безпечні.

Один адміністративний та сім регіональних центрів

Тим часом комітет з надання допомоги закупив багато гіпсокартону та тонни інших будівельних матеріалів. Але де зберігати усі ці матеріали? «Коли директор одної компанії дізнався про наші потреби,— розповідає представник комітету з надання допомоги,— він запропонував нам безкоштовно скористатися його товарним складом, площа якого становила 5000 квадратних метрів!» Там не лише зберігали будівельні матеріали, але й обладнали в одній з кімнат складу офісне приміщення. Отож невдовзі цей склад став адміністративним центром з надання допомоги, де днями, ночами, а також протягом вихідних працювало приблизно 200—300 добровольців.

Оскільки пошкоджені будинки братів були розкидані по великій території, у семи Залах Царства утворили регіональні центри з надання допомоги. Протягом вихідних кожен такий центр був переповнений добровольцями. (Дивіться інформацію в рамці «День із життя регіонального центру»). Багато з них до того працювали разом на будівництві Залів Царства у цій місцевості. На допомогу прийшли і добровольці з 11 регіональних будівельних комітетів у Арканзасі, Луїзіані, Оклахомі й Техасі *. Ці брати вже мали досвід у будівництві. У кожному такому центрі теслі, малярі, водопровідники та інші кваліфіковані брати брали провід і навчали інших. (Дивіться інформацію в рамці «Навчальні програми»).

План роботи та база даних

Добровольці розбили свою працю на сім етапів. Слід було зробити чотири ходки, аби доставити будівельні матеріали до будинків, які потребували ремонту, і кожен будинок планувалося відремонтувати за три уїк-енди. Отож роботи мали закінчитися приблизно через шість місяців.

Для того аби всі плани здійснилися, комітет призначив 22 відділи, у тому числі відділ матеріально-технічного забезпечення, відділи покупок, квартирування та перевезення. Добровольці створили широку базу даних, яка дуже допомогла у роботі усіх відділів. Щоб створити цю базу даних, добровольці, ще до початку ремонтних робіт, присвятили десять днів на введення необхідної інформації. «Це була справді грандіозна робота»,— зазначалося в новинах. Наприкінці цих десяти днів корисна інформація стала доступною для добровольців. Лише натиснувши на комп’ютерну мишку, можна було довідатися про графік роботи 11 000 добровольців, їхній фах, а також як з ними сконтактуватися. Крім того, там містилася інформація про хід ремонтних робіт, про необхідні для будівництва документи та перелік пошкоджень, які треба усунути. Базу даних стали називати «серцем програми з надання допомоги».

Сповнені вдячності

Досвідчені будівельники-добровольці, аби побачити, що треба відремонтувати, оглядали пошкоджені будинки, де вже не було плісняви і було сухо. «Ці кваліфіковані брати оглядали, які матеріали потрібні для ремонту, навіть вираховували кількість цвяхів,— розповідає представник комітету.— Ми не хотіли марнувати коштів та пожертвуваних матеріалів». У цей самий час інші добровольці отримували від міської влади необхідні дозволи на будівництво.

Оскільки під час стихійного лиха люди зазнали великих матеріальних втрат, то потерпілі сім’ї були запрошені прийти на склад і вибрати килими, деякі меблі, лінолеум тощо. Хоча вибір був обмежений, потерпілі були зворушені до сліз, коли побачили, що про них так подбали. Добровольці також порадили їм, як владнати справи, пов’язані зі страхуванням та урядовими страховими полісами. Згодом склали графік ремонтних робіт, і як тільки виникала потреба у будівельних матеріалах, в той самий день вантажівки привозили їх. Власник відремонтованого будинку сказав до своєї дружини-Свідка: «Ваші брати — це справжнє чудо. Одна група від’їжджає, інша моментально прибуває. Вони працюють як мурашки!»

Зазвичай капітальний ремонт кожного будинку тривав не довше як три уїк-енди. «Однак траплялося, що він затягувався на п’ять чи навіть вісім тижнів»,— розповідає голова комітету. Під час реконструкції стін у старих будинках добровольці, бувало, виявляли давні пошкодження, які слід було усунути, перш ніж приступити до ремонту. Один з майстрів розповідає: «Іноді ми бачили, що стояки аж кишіли термітами, отож спершу мусили знищити цих комах. Проводилося багато робіт з укріплення каркасів. Будинки після ремонту залишилися дійсно в доброму стані». Ось що сказав один з потерпілих: «Тепер мій дім у ліпшому стані, ніж тоді, коли я купив його!» Щось подібне можуть сказати й інші власники відремонтованих будинків.

Ніхто не залишився голодним

Щоб нагодувати багатьох добровольців, група Свідків Єгови переробила склад позаду Залу Царства на приміщення, де готували і звідки розвозили їжу. Свідки з цілої країни жертвували холодильники, морозильні камери, посудомийки, кухонні плити та інше обладнання. Щосуботи і щонеділі 11 кухарів та близько 200 добровольців готували тисячі порцій. Наглядач кухні розповідає: «Протягом 19 років ми готували їжу для будівельників Залів Царства, але цей проект був набагато масштабнішим, ніж ми собі уявляли».

Їжу пакували у 120 великих контейнерів, які завантажували у 60 автомобілів, і доставляли до адміністративного та регіональних центрів. Тоді кожна група добровольців, котрі працювали по домах, висилала одного представника до призначеного їм центру, і він забирав їжу для усієї групи. Добровольці їли на місці праці й одразу продовжували роботу.

Місію довершено!

Зрештою у квітні 2002 року 11 700 добровольців завершили одну з найдовших програм з надання допомоги, організовану Свідками Єгови. Було витрачено один мільйон годин і відбудовано 8 Залів Царства та 723 будинки. Один з потерпілих зі сльозами вдячності на очах висловив думку багатьох: «Дякую Єгові та добровольцям за допомогу. Велика радість бути частиною такого люблячого братства!»

[Примітки]

^ абз. 4 У містах Нью-Йорк, Лос-Анджелес і Чикаго проживає більше людей. Населення Х’юстона та його околиць становить біля 3 500 000 мешканців, а його площа трохи більша, ніж площа Лівану.

^ абз. 5 На похорон Джефрі і Фріди прийшло приблизно 1300 їхніх друзів. Така підтримка дуже потішила Авіґаїл, дружину Джефрі та сестру Фріди.

^ абз. 15 Регіональні будівельні комітети зазвичай керують будівництвом приміщень для зустрічей Свідків Єгови.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 21]

ДЕНЬ ІЗ ЖИТТЯ РЕГІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРУ

Субота, сьома година ранку, регіональний центр № 4 у північно-східній частині Х’юстона. Зал Царства заповнений добровольцями, які розмовляють, сміються, попивають каву, їдять пампушки. Дехто подолав сотні кілометрів, аби прибути сюди. Але о 7.30 жваві розмови втихають, наглядач центру розпочинає обговорення біблійного тексту. Він також оголошує, що вивчення «Вартової башти» відбудеться у неділю о 7.30, ще до того як добровольці вирушать на свої робочі місця, а також заохочує кожного взяти участь в обговоренні, чи то англійською, чи іспанською мовою. Він передає вітання з усесвітнього центру Свідків Єгови, у відповідь лунають оплески.

Наглядач центру подає останню інформацію щодо того, як проходять заходи з надання допомоги, і щиро дякує всім за охочий дух. Він запитує: «Чи хтось з присутніх не знає, що робити або куди йти сьогодні?» Немає жодної руки. «Скільки порцій нам замовляти на сьогодні?» Піднявся ліс рук, і розійшовся регіт. Зрештою помолилися, і 250 чоловіків, жінок, молодих та старших, вирушили до своїх призначень, готові до ще одного довгого і важкого дня.

Таку ж сцену можна спостерігати і в інших шести регіональних центрах та на складі. А тим часом ті, хто працює у центральній кухні, зайняті помішуванням страв у казанах. Адже понад 2000 голодних добровольців з усього Х’юстона прибудуть на обід, щоб перехопити чогось гарячого!

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 22]

НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ

Як тільки розпочалася програма з надання допомоги, майстри охоче взялись за навчання добровольців. Декого навчали, як проводити дезінфекцію будинків. Інші вчилися, як вмонтовувати стіни та шафи. А хтось — як штукатурити та фарбувати. Цей курс записали на відеокасету, відтак інші добровольці теж змогли навчатися в регіональних центрах. «За допомогою такої програми,— зазначає член комітету з надання допомоги,— ми забезпечили високу якість ремонтних робіт».

[Ілюстрація]

Майстри проводять заняття.

[Рамка на сторінці 24]

«СПРАВЖНЄ БЛАГОСЛОВЕННЯ ВІД БОГА»

«Страхові компанії називають стихійні лиха Божою карою»,— зазначає член комітету з надання допомоги. «Однак,— додає він,— добровольці, які працювали тут усі ці місяці, є справжнім благословенням від Бога. Наше братство — це справжнє чудо!» Під час цієї програми більш ніж 2500 добровольців працювали протягом вихідних. Ось що сказав голова комітету з надання допомоги: «Ці добровольці відмовилися від запланованих відпусток, змінили плани у своїх сім’ях та відклали усі свої справи для того, аби допомогти у цій одній з наймасштабніших програм в історії Свідків Єгови».

Така довготривала програма справді вимагала жертв. Один доброволець, який брав у ній участь від початку до кінця, працював на світській роботі 50 годин на тиждень. Проте щотижня ще 40 годин він працював як доброволець. «Єгова додавав мені сил,— каже він.— Знайомі питали, чи мені платять за це. Я відповідав, що жодна сума грошей не могла б мене спонукувати до такого». Сім’я зі штату Луїзіана після насиченого робочого тижня на світській роботі подолала приблизно 800 кілометрів в обидва кінці, щоб взяти участь у цій програмі протягом вихідних. Багато працювали від зорі до зорі, а потім поверталися до дому. Одна група з 30 кваліфікованих добровольців, які їхали 7—10 годин в одну сторону, сказала: «Це справді варте будь-який зусиль». Одна жінка-доброволець закінчувала свою роботу о 15.30 і до 22.00 працювала в адміністративному центрі. Вона допомагала також і на вихідних. «Це приносило мені велике задоволення»,— пояснила ця жінка.

Усі добровольці горіли бажанням допомогти, тому що ними керувала братерська любов — розпізнавальний знак правдивих християн (Івана 13:35). Ось що сказав мер Х’юстона після того, як відвідав адміністративний центр: «Ви переконані, що слід робити те, що наказує Бог. І ваші переконання видно на ділі».

[Ілюстрація на сторінках 20, 21]

Х’юстон затоплений водою (9 червня 2001 року).

[Відомості про джерело]

© Houston Chronicle

[Ілюстрація на сторінці 21]

Автостради перетворилися на річки.

[Ілюстрація на сторінці 21]

Води затоплювали доми.

[Ілюстрації на сторінці 23]

Дехто з тисяч Свідків, які працювали добровольцями.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Кухарі приготували більш як чверть мільйона порцій!

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 19]

NOAA