Щоб політ був безпечний

ЗА ДЕКІЛЬКА тижнів до трагічних подій 11 вересня Алекс вважав, що майже подолав страх перед польотами. Але коли пасажирський літак вилітав з Афін до Бостона, цей 42-річний менеджер відділу зв’язку з громадськістю почав трохи панікувати: його серце шалено забилося, а долоні і чоло спітніли.

Проте він знав, що слід робити. Психотерапевт, який допомагав йому подолати страх перед польотом, радив робити глибокі вдихи, уявляти приємні краєвиди та стискувати ручки крісла, відпускаючи їх через кожних 15 секунд. Коли трясіння і шум мало не звели нанівець усі зусилля Алекса, він уявив себе на тихому озері. «Я відчував, що мені потроху вдається долати страх»,— пригадує цей чоловік.

Мільйони авіапасажирів бояться літати. Останнім часом багато хто почав відвідувати спеціальні курси, які допомагають подолати страх перед польотами. Вони погодились на це, оскільки члени сім’ї, роботодавці та працівники авіакомпаній, кожен зі своїх власних міркувань, часто наполягають на необхідності повітряних подорожей. Більшості пасажирів такі курси дуже допомогли. Завдяки їм 90 відсотків усіх тих, хто відвідував курси, змогли подолати страх.

Проте події 11 вересня все змінили. Алекс відразу припинив ходити на курси. І, на превеликий жаль свого роботодавця, відмовився летіти на зустріч з вигідним  клієнтом. «Страх перед польотами, а також думка про терористичні атаки,— каже Алекс,— усе це було вище моїх сил. Автотренінг не підготував мене до цього».

Ретельний перегляд заходів безпеки

Схвильовані авіапасажири зазначають, що шаблонні запитання до тих, хто вступає на борт літака, на зразок: «Чи хтось просив вас пронести на літак якийсь предмет? Чи ви залишали без нагляду якусь вашу валізу?» ставили й терористам 11 вересня. Повітряні бандити, безперечно, відповіли, як і більшість людей: «Ні!». Деякі працівники служби безпеки теж вважають проникнення терористів на борт літака доказом невідповідності заходів безпеки. «Колись ніхто і ніщо не могло примусити зробити якісь зміни у заходах безпеки,— каже Джім Мак-Кенна, колишній директор Фонду авіабезпеки.— Тепер же загибелі тисяч людей, викрадення чотирьох літаків підряд і знищення їх має бути достатньо, щоб примусити зробити відповідні зміни».

Унаслідок цих катастроф питання безпеки в аеропортах і літаках почали ретельно досліджувати. Розглядаючи його в палаті конгресу, генеральний інспектор міністерства транспорту США Кеннет М. Мід заявив: «Незважаючи на вже існуючі та нові вимоги стосовно безпеки, все ще трапляються жахливі промахи, а також є деякі... слабкі місця, які треба усунути». Що робиться для посилення безпеки?

Перевірка з метою усунути небезпеку

Коли одну працівницю, яка є старшим офіцером служби безпеки великої авіакомпанії США запитали, чи вона боїться літати, пролунала рішуча відповідь: «Ні». Жінка пояснила, що довіряє системі автоматизованої перевірки пасажирів, яка реєструє кожен квиток, проданий авіакомпанією. Система визначає, де був куплений  квиток: у касі авіакомпанії, туристичній фірмі чи через Інтернет. Вона фіксує також інші дані, як-от: чи пасажир летить сам, з родиною або з іншим супутником і навіть чи мав він кримінальну відповідальність, чи були випадки неправильного поводження з персоналом авіакомпанії або з їхньою власністю.

Щоразу, коли пасажир проходить контроль в аеропорту, ця інформація перевіряється і оновлюється згідно з останніми даними, записується також і реакція пасажира на запитання при перевірці. Подробиці про зібрану інформацію, методи, які застосовують при її обробці та визначенні, чи особа становить якусь загрозу, залишаються одним з найбільших секретів авіакомпанії. По всьому світі послуговуються подібними системами, які деколи мають прямий зв’язок з державними та міжнародними поліцейськими агентствами, наприклад з «Інтерполом». У багатьох європейських аеропортах система паспортного контролю може реєструвати, коли і куди особа подорожувала літаком, у тому числі подорожі за кордон.

Аналіз особистих даних і поведінки людини роблять через те, що зловмисники становлять більшу загрозу, ніж такі предмети, як ручна поклажа і речі, здані в багаж. Аби ще більше посилити безпеку в аеропортах, обговорюється використання різних біометричних приладів та інтелектуальних карток, а де-не-де їх уже застосовують.

Крім аналізу особистих даних пасажира, іншою важливою справою для служби безпеки аеропорту є ретельна перевірка багажу. Це робиться з метою, щоб на борт літака не потрапили небезпечні предмети й речовини. Проте перевірка, здійснена за допомогою рентгенівського проміння, має свої обмеження. Персоналу служби безпеки аеропорту важко залишатися пильним протягом довгого періоду часу, оскільки дивитися на розпливчасті рентгенівські зображення, що проходять перед очима,— монотонне заняття. Водночас магнітометри знову і знову викликають фальшиву тривогу, виявляючи ключі, монети та пряжки ременів.

Суворіші закони

Щоб усунути такі недоліки, уряди видали закони, які мали б посилити безпеку в аеропортах. У США до кінця 2002 року будуть втілені в життя такі заходи: здійснюватимуть контроль, щоб жоден багаж не потрапив на літак швидше від його власника, ретельно оглядатимуть ручний багаж у літаку та перевірятимуть, чи немає вибухівки в речах, зданих у багаж. Розробляється проект, аби зміцнити й зробити надійнішими двері кабіни пілота. Персонал авіакомпаній проходить додаткове навчання, як реагувати в критичних ситуаціях. Також до контролю пасажирських літаків залучають озброєну федеральну поліцію, яка займається справами викрадення літаків.

Через кілька тижнів і місяців після 11 вересня по всьому світі в багатьох аеропортах пасажирів почали обшукувати, а багаж перевіряти  вручну. В окремих випадках було зроблено додаткову ручну перевірку пасажирів та ручної поклажі. Такі запобіжні заходи добре відомі європейцям, які бачили їхнє повсюдне застосування впродовж 1970-х років, коли повітряний бандитизм досягнув піку. Тепер пасажирам заборонено перевозити на борту літака будь-які гострі предмети. Лише пасажири, які мають квиток на руках, можуть проходити через контрольні пункти. Багатьох людей уже не дивують довгі черги до пунктів реєстрації та присутність військових у терміналах аеропорту.

Важливість поточного ремонту

Уявіть собі таку добре знайому невтішну ситуацію: пройшовши усі численні перевірки в аеропорту, пасажир зрештою опиняється біля брами, очікуючи запрошення пройти на борт літака. «Чи ви чули? — запитує бізнесмен, який стоїть поруч.— Технічна затримка». Він закочує очі і додає: «Я сподіваюсь вони не відправлять нас без двигуна!»

Більшість пасажирів не знає, що авіаційні агенції мають системи ретельного контролю. Ґрунтовна перевірка технічного журналу виявляє те, що потребує ремонту. По суті, такі агенції вимагають, щоб літаки та їхні мотори регулярно проходили детальну поточну перевірку — набагато частіше, ніж пересічний автомобіль — навіть якщо записи у журналі вказують на добрий технічний стан літака.

Один член персоналу технічного обслуговування великої авіакомпанії підтверджує це. «Ось уже 15 років я працюю у цій галузі,— каже він,— і ще жодного разу не зустрів робітника, який би недбало ставилася до техніки безпеки. Зрештою на літаку, з яким  працюють техніки, також літають їхні друзі та родичі, отже вони не ризикуватимуть».

На техніках і обслуговуючому персоналі лежить велика відповідальність. Один з працівників пригадує: «Я ніколи не забуду ніч, коли сталася катастрофа літака DC-10 в Су-Сіті (штат Айова, США). У той час я працював техніком і робив огляд та поточний ремонт всередині хвостового оперення літака того самого типу. Тоді у нас було дуже мало інформації про те, що насправді сталося з тим літаком. Я пам’ятаю, наскільки зосереджено працював у ту ніч, роздумуючи: «Що могло трапитися з тим літаком? Можливо, хтось пропустив щось, що я можу зараз знайти і таким чином запобігти новій трагедії? Чи робив я усе точно так як повинен?» Того вечора я провів багато часу у хвостовій частині літака, поглинутий роботою і роздумами».

Для техніків літаків постійно проводять навчальні курси, що охоплюють усі сфери їхньої роботи, від звичайних завдань до спеціального огляду та вмінь виявити неполадки. Щороку такі курси осучаснюють, щоб охопити всі можливі ситуації — від звичайної до надзвичайної.

Після катастрофи, зібрану інформацію аналізують і вводять в імітатор польотів. Льотчики-випробувачі та інженери використовують імітатор, щоб побачити,  чи можливі інші вирішення проблем. Завдяки цьому техніки в майбутньому зможуть ліпше їх долати. Пізніше для техніків організовують спеціальну програму навчання, де вони отримують конкретні вказівки. До того ж цей аналіз сприяє тому, що відбуваються зміни у проектуванні літака або окремих його частин. Отже з такого аналізу можна багато чого навчитись і в майбутньому запобігти новим катастрофам.

Один технік висновує: «Нам усім говорять, що безпека не є справою випадку. Аби політ був безпечним, треба все ретельно продумати».

Знову в політ

Через чотири місяці, протягом яких Алекс постановив не літати, він вирішив, що прийшов час почати боротьбу зі своєю фобією. Присутність поліції та представників національної гвардії у міжнародному аеропорту в Бостоні, здається, не турбувала його. Довгі черги до пунктів реєстрації і ручна перевірка багажу зовсім не засмутили його.

В Алекса все це вселяло надію, що подорож буде безпечною. Він все ще трохи пітніє і відчуває серцебиття. Проте, поклавши свою ручну поклажу на верхню полицю, Алекс каже: «Тепер я почуваюсь значно ліпше».

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 5]

Кілька фактів

За приблизними підрахунками, страх перед польотом відчуває кожен п’ятий авіапасажир. Однак не всі ці люди вважають, що повітряні подорожі небезпечні. Їхні тривоги часто викликані страхом висоти або страхом перед натовпом.

[Таблиця на сторінці 8]

ЯКА ЙМОВІРНІСТЬ СМЕРТЕЛЬНОГО ВИПАДКУ?

Імовірність у Імовірність у

рік — 1 з: житті — 1 з:

Автокатастрофа 6212 81

Убивство 15 104 197

Через техногенні травми 265 000 3500

Авіакатастрофа 390 000 5100

Утоплення у ванні 802 000 10 500

Через отруйні тварини, рослини 4,2 мільйона 55 900

Ураження блискавицею 4,3 мільйона 56 000

[Відомості про джерело]

Джерело: National Safety Council

[Ілюстрація на сторінці 6]

Посилені заходи безпеки в аеропорту.

[Відомості про джерело]

AP Photo/Joel Page

[Ілюстрація на сторінці 7]

Аналіз даних і перевірка пасажира.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Поліпшена технічна перевірка.

[Ілюстрація на сторінці 8]

Пілоти — це фахівці високого класу.