Погляд Біблії

Чи християни мусять бути бідними?

ЯКОСЬ Ісус порадив багатому молодому правителю продати все своє майно й роздати бідним. Як розповідається у Біблії, слова Ісуса засмутили чоловіка і він відійшов, «бо великі маєтки він мав». Тоді Ісус промовив до учнів: «Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже». І додав: «Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!» (Марка 10:21—23; Матвія 19:24).

Що Ісус мав на увазі? Чи багатство і правдиве поклоніння несумісні? Чи християни мусять почуватися винними, якщо мають гроші? Чи Бог вимагає, щоб вони провадили аскетичне життя?

Бог приймає «усіх людей»

У стародавні часи Бог не вимагав, щоб ізраїльтяни жили в нужді. Подумайте: коли вони зрештою осілися в Обіцяному краї, то почали займатися сільськогосподарськими роботами і різними ремеслами, щоб задовольняти власні потреби та потреби своїх сімей. Успіх їхньої праці залежав від економічних умов, погоди, їхнього здоров’я або ділового хисту. Закон Мойсея наказував ізраїльтянам виявляти співчуття тим, хто зазнав лиха й потрапив у скруту (Левит 25:35—40). Серед ізраїльтян були також заможні люди. Наприклад, Боаз, вірний і праведний чоловік, який став прабатьком Ісуса Христа, був «мужем багатим» (Рут 2:1).

 За часу Ісуса ситуація не змінилася. Говорячи до багатого чоловіка, про якого згадувалося на початку статті, Ісус не пропагував аскетизму. Він радше хотів навчити важливого уроку. З людського погляду може здаватися, що багаті не здатні бути смиренними і прийняти Божий спосіб спасіння. Однак Ісус зазначив: «Неможливе це людям,— та можливе все Богові» (Матвія 19:26).

Християни першого століття радо вітали у зборі «усіх людей» (1 Тимофія 2:4). Дехто серед них був по-справжньому багатий, інші мали середній достаток, а чимало належало до бідних. Можливо, декотрі доробилися маєтку ще до того, як стали християнами. Інші могли розбагатіти, уже бувши членами збору, завдяки сприятливим обставинам і вмінню вести справи.

Подібно й християнське братерство сьогодні складається з людей, у яких різне матеріальне становище. Усі вони намагаються дотримуватись біблійних порад у справах, пов’язаних з грошима, оскільки матеріалізм може вразити кожного. Застерігаючи усіх християн, Ісус на прикладі молодого багатого правителя показав, як сильно гроші й майно можуть впливати на людину (Марка 4:19).

Пересторога багатим

Біблія не засуджує самого багатства, але вона засуджує любов до грошей. Павло, один з письменників Біблії, написав: «Бо корень усього лихого — то грошолюбство». Він зазначив, що, жертвуючи духовними інтересами задля багатства, «дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання» (1 Тимофія 6:10).

Цікаво, що Павло дав багатим конкретні поради. Він сказав: «Наказуй багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток» (1 Тимофія 6:17). Очевидно, існує небезпека, що багаті особи загордяться і стануть вважати себе ліпшими за інших. Крім того, їм може здаватися, що багатство є гарантією правдивої безпеки, яку насправді може дати лише Бог.

Щоб не допустити до цього, заможні християни повинні ‘збагачуватися в добрих ділах’. А це означає бути ‘щедрими, радо ділитися’, охоче допомагати тим, хто в нужді (1 Тимофія 6:18, Турконяк). Також усі християни — і багаті, і бідні — можуть використовувати частину своїх засобів для поширення доброї новини про Боже Царство, бо сьогодні це найважливіша справа. Такий щедрий дух свідчить про належне ставлення людини до матеріальних речей і допомагає здобути прихильність Бога Єгови та Ісуса Христа, які люблять того, хто з радістю дає (Матвія 24:14; Луки 16:9; 2 Коринтян 9:7).

Те, що важливіше

Безсумнівно, Бог не вимагає, щоб християни були бідними. Але вони теж не повинні ‘хотіти багатіти’ (1 Тимофія 6:9). Їм просто слід сумлінно працювати, щоб мати усе необхідне для життя. А те, чого вони зможуть досягнути своєю працею, залежить від економічної системи їхньої країни та інших факторів (Екклезіяста 11:6).

Та хоч би якою була фінансова ситуація, християни мають «упевнятися в тому, що важливіше» (Филип’ян 1:10, НС). Ставлячи духовні цінності на першому місці, вони збирають «собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб прийняти правдиве життя» (1 Тимофія 6:19).