Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Очеретяні човни на океанських просторах!

Очеретяні човни на океанських просторах!

Очеретяні човни на океанських просторах!

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА З БОЛІВІЇ

УЯВІТЬ, ніби ви вирушаєте в океанську подорож і маєте проплисти тисячі кілометрів. Але не на солідному морському лайнері з усіма вигодами, як у сучасному готелі, а, здавалося б, на непевному судні, зробленому зі зв’язаного докупи очерету. Судно, щоправда, може важити до 50 тонн, проте чи було б безпечно плисти на ньому, скажімо, серед Тихого океану, б’ючись об велетенські хвилі?

Ви, можливо, здивуєтесь, але люди вже намагалися здійснити чимало подорожей на таких суднах. Не всі вони були успішними, однак допомогли переконатись принаймні в одному — човни, зроблені з очерету, надзвичайно витривалі. А ви хотіли б довідатись, як їх виготовляють? Тоді завітайте разом з нами до відомого на цілий світ місця будування очеретяних суден.

На озері Тітікака

Ми вирушаємо в південноамериканські гори Анди, до високогірного озера Тітікака. Воно розкинулось на висоті 3810 метрів над рівнем моря. Це — найвище судноплавне озеро світу. Ось ми їдемо берегом озера і натрапляємо на сільські хати, зроблені з невипаленої цегли й покриті очеретом. Тут живуть люди народності аймара, дехто з них майстерно будує очеретяні човни. Побіля хат нас вітають дві жінки, які з грубої шерсті тчуть гарний вовняний одяг, вкрай необхідний у цій холодні місцині — плато Альтіплано. Жінки переривають роботу і ведуть нас до своїх чоловіків.

Чоловіки, тепло нас привітавши, запрошують зійти до озера. І ось ми вже в їхньому човні пливемо вздовж берега. Звідси чудово видно безкраї зарості тотори. Тростина цього очерету виростає до двох метрів заввишки, вона не грубша від олівця, легко згинається і, за словами наших господарів, дуже водостійка. Завдяки цьому тотора ідеально надається для виготовлення очеретяних човнів. Тому озеро Тітікака притягує до себе тих, хто хоче побудувати судно з очерету.

«Декілька наших човнів пройшли тисячі кілометрів і перетнули не один океан»,— посміхаючись, з гордістю кажуть наші аймарські господарі, показуючи нам макети та фотографії своєї праці. А як вони доставляють човни до океану? Якщо човен невеликий, то його вже готового перевозять до берега Тихого океану. А роботи над великим судном виконуються безпосередньо на побережжі, куди й доставляють матеріал для нього. Аймарців, які чудово знаються на своєму ремеслі, запрошували будувати очеретяні човни аж у Марокко, Ірак і на острів Пасхи. Однак працювали вони там з місцевими видами очерету.

Ми теж довідались, що очеретяні човни, особливо ті, котрі мають плавати на великі відстані, можуть важити багато тонн. Чому? Тому що очерет поступово намокає. Отож чим довше човен повинен плавати, тим більше очерету потрібно на його виготовлення і тим більший він мусить бути. Наприклад, щоб судно плавало два роки, воно має важити десь сім тонн. Але у нас тепер виникає запитання: «Як човен, зроблений головно з висушеної тростини, може витримувати немилосердні стихії океану?»

Диво з очерету, мотузок і бамбука

Очеретяні човни міцні не лише завдяки тому, що будівельний матеріал, тростина, набагато міцніший, ніж здається, але й завдяки майстерній конструкції човнів. Це особливе вміння передається з роду в рід. Наш гід, одягнений у пончо і вовняну шапку-ушанку (бо ж місцевість холодна), поділився з нами деякими секретами цього прадавнього ремесла.

Ось що він розповів. Найперше майстри роблять з тростини в’язки, які повинні мати довжину майбутнього човна. (Дивіться фотографії 1 і 2). Далі кілька таких в’язок складають докупи, утворюючи два величезні жмути, завгрубшки метр, а то й більше. Тоді кладуть ті жмути один при одному, і так утворюється подвійний корпус майбутнього човна. Ця форма суден особливо придатна для морського плавання.

Посередині між тими двома жмутами кладуть ще й третій, тонший жмут. Кожен великий жмут зв’язують з тим меншим, а для цього використовують довгий канат, яким обв’язують ті жмути по всій їхній довжині. (Дивіться фотографію 3). Аж 12 чоловіків тягнуть за канат, аби зрештою міцно зв’язати докупи два цупкі корпуси човна. (Дивіться фотографію 4). Канат так щільно облягає жмути, що між ним і тростиною неможливо просунути навіть пальця. Це своєю чергою також сприяє водостійкості човна.

Корпус готовий. (Дивіться фотографію 5). Тоді майстри прилаштовують кіль, кермові весла, подвійні щогли (у формі вузької перевернутої римської цифри V, що спирається на обидва корпуси човна), вітрила і, коли потрібно, борти, зроблені також з очерету. На завершення вони зводять хатку з бамбука і пальмового листя, де екіпаж може ховатись від негоди. (Дивіться фотографію 6). Дивина, але увесь човен побудований без жодної металевої деталі!

Після спуску судна на воду тростина, добре стиснута шнурами, набрякає і корпус стає ще твердіший. Готовий виріб — це не жалюгідна шкаралупа, а міцний вітрильник. І тут ми підходимо до головного запитання: «Хто нині здійснює океанічні подорожі тими простими човнами і що люди хочуть цим довести?»

Дослідження таємниць міграції

Очеретяні човни озера Тітікака разюче нагадують серпоподібні папірусні судна, зображені на стародавніх єгипетських малюнках. Єгиптяни, здається, мали доволі міцні човни, якими навіть можна було виходити у відкрите море. Чи схожість між човнами Єгипту і Південної Америки випадкова? А може, між двома давніми народами колись існували контакти? Важко сказати, коли у Південній Америці вперше з’явились очеретяні човни, та, здається, ними користувалися ще до прибуття іспанських завойовників.

Гіпотези про стародавні міграції розпалили серед дослідників дебати про те, чи існувала спорідненість між культурами Південної Америки, Середземномор’я і Полінезії, які були ізольовані океанськими просторами. Один сучасний науковець сказав: «Перу і Панама підтримували регулярні торговельні зв’язки. То чи не могли б мати подібні контакти між собою Південна Америка й Полінезія?»

Норвезький дослідник Тур Хейєрдал зумів частково підтвердити деякі свої припущення. Він разом зі своїм екіпажем перетнув океан і досяг далеких берегів на очеретяному човні «Ра-2», який побудували майстри аймара. Цим він довів, що стародавні люди теж могли здійснювати такі подорожі. Але чи так було насправді? Можливо, колись майбутнє розкриє нам цю таємницю. Хоч там як, але скромний човен з очерету свідчить, що навіть з простих матеріалів можна будувати досить надійні судна.

[Ілюстрації на сторінці 22]

Поперечний розріз корпуса.

Перед стягуванням.

Після стягування.

Прилаштовано борти і палубу.

[Відомості про джерело]

Джерело ескізів: Dominique Görlitz, www.abora2.com

[Ілюстрації на сторінці 23]

ВИГОТОВЛЕННЯ ОЧЕРЕТЯНОГО ЧОВНА.

[Відомості про джерела]

Фотографія: Carmelo Corazón, Coleccion Producciones CIMA

Етапи 1, 2, 5 і 6: Tetsuo Mizutani (UNESCO); етап 4: Christian Maury/GAMMA

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 21]

Вгорі: Tetsuo Mizutani (UNESCO)

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 22]

Фотографія: Carmelo Corazón, Coleccion Producciones CIMA